Рішення № 12149465, 07.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/33107.10.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна» До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід 7»

Третя особа

без самостійних

вимог на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Курортенергоінвест»

Про                    визнання договору дійсним в порядку ч.2 ст. 220 ЦК України

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:

Від позивача Кобрин С. Б. (дов. б/н від 09.06.2010 р.)

Від відповідача не з’явився

Третя особа не з’явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(далі по тексту –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід 7»(далі по тексту –відповідач) про визнання договору про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/331, розгляд справи призначено на 25.08.2010 року, зобов’язано сторони подати суду документи вказані в цій ухвалі.

У судовому засіданні 25.08.2010р. представник позивача надав додаткові документи по справі, представник відповідача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 9/331 від 06.08.2010 р. не виконав.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи суд за власною ініціативою залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Курортенергоінвест»(82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 54 А; код ЄДРПОУ 30613376), оскільки рішення господарського суду може вплинути на його права або охоронювані законом інтереси, у відповідності до ст. 27 ГПК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р. Зазначений договір підлягає нотаріальному посвідченню на підставі ст. 513 ЦК України, адже за договором про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р. позивач відступив відповідачу право вимоги, що в нього виникло на підставі Попереднього договору укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Курортенергоінвест» 06.10.2007 р., який посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л. В., та зареєстрований в реєстрі за № 2522. На підставі викладеного позивач просить в порядку ч. 2 ст. 220 ЦК України визнати договір про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р. дійсним. Також позивач просить покласти судові витрати по розгляду справи на відповідача. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 16, 203, 209, 215, 220, 513 ЦК України.

25.08.2010 р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в зв’язку з тим, що договір про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р. не підлягає нотаріальному посвідченню, адже право вимоги виникло на підставі ст. 1212 ЦК України, а не попереднього договору зазначеного позивачем.

Ухвалою суду від 25.08.2010 р. розгляд судового засідання відкладено на 16.09.2010 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

В судове засіданні 16.09.2010 р. представник відповідача, третьої особи не зявились, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва у справі № 9/331 від 25.08.2010 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили. Судом було оголошено про початок розгляду справи по суті, представником позивача надані усні пояснення по суті справи, в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідно до ст. 77 ГПК України судом була оголошена ухвала про відкладення розгляду справи на 07.10.2010 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та третьої особи в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, необхідністю подання представником позивача додаткових пояснень по справі.

07.10.2010 р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником третьої особи подано клопотання про відкладення розгляду справи, представником відповідача надано доповнення до відзиву на позовну заяву.

В судове засідання 07.10.2010 р. представник відповідача, третьої особи не зявились, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва у справі № 9/331 від 16.09.2010 р. не виконали. В судовому засідання представником позивача надано заперечення проти клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи. У задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом було відмовлено. Представником позивача надано усні пояснення та доповнення по суті справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та третьою стороною 06.10.2007 р. був укладений попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 2522 (далі за текстом –попередній договір). Відповідно до умов зазначеного попереднього договору сторони зобов’язалися в строк та на умовах, певних попереднім договором, укласти договір оренди (основний договір) приміщень.

Згідно п. 3.13 попереднього договору протягом 15 банківських днів з моменту підписання попереднього договору позивач зобов’язаний був сплатити третій особі гарантійний платіж для забезпечення своїх зобов’язань за основним договором в розмірі орендної плати за два місці оренди, як забезпечення виконання зобов’язань за основним договором. Сторони домовились, що Ѕ суми гарантійного платежу буде прийнята у зарахування орендної плати за перший місяць оренди, суми гарантійного платежу буде прийнята у зарахування орендної плати за останній місяць оренди. На виконання зазначеного пункту попереднього договору позивач перерахував третій особі платіжним дорученням № 128 від 25.10.2007 р. 1043532, 00 грн. в якості гарантійного платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 11/553 (53/220-09) від 09.02.2010 р. за позовом третьої особи до позивача про зобов’язання переукласти попередній договір та за зустрічним позовом позивача до третьої особи про визнання недійсним попереднього договору, яке було залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р., встановлено, що оскільки сторонами протягом року з моменту укладання попереднього договору від 06.10.2007 р. не було укладено основний договір, зобов’язання за даним попереднім договором припинено, у тому числі припинено зобов’язання щодо його переукладання встановлене п.1.4.

27.04.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про відступлення права вимоги № 004/2009, відповідно до якого позивач, як первісний кредитор відступає на умовах, визначених договором, право вимоги до третьої особи, як боржника з виконання грошового зобов’язання щодо повернення грошових коштів сплачених первісним кредитором на користь боржника на підставі попереднього договору, який 06.10.2007 р. посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л. В., зареєстровано у реєстрі за № 2522, зареєстровано у державному реєстрі правочинів за № 2399922, укладеним між первісним кредитором та боржником, а відповідач, як новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника з виконання грошового зобов’язання, яке виникло у первісного кредитора.

Згідно п. 1.3. договору про відступлення права вимоги грошове зобов’язання складає 1043532, 00 грн.

27.04.2009 р. між сторонами зазначеного договору про відступлення права вимоги відбулося приймання –передачі документів, що підтверджують наявність грошових зобов’язань третьої особи перед позивачем, що підтверджується актом приймання-передачі.

28.04.2009 р. позивач звернувся листом до відповідача, в якому просив з’явитися 06.05.2009 р. на 10.00 в офіс № 111 до приватного нотаріуса Калініченко І. І., що розташований у будинку № 12 по вулиці Академіка Грекова, що в місті Києві для підписання та нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р., так як цього вимагають приписи ст. 513 ЦК України.

У відповідь на зазначений лист, відповідач надав позивачу лист від 05.05.2009 р., яким повідомляв про свою відмову від нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р., адже право вимоги до третьої особи виникло у позивача на підставі ст. 1212 ЦК України, а не на підставі попереднього договору від 06.10.2007 р.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання договору відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р. в порядку ч. 2 ст. 220 ЦК України не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання договорів недійсними»з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є лише правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, відповідно до неї правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Згідно ч. 3 ст. 571 ЦК України у разі припинення зобов’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно безпідставно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

На підставі викладених норм діючого законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов таких висновків.

Гарантійний платіж встановлений п. 3.13 попереднього договору по своїй суті є завдатком, який забезпечував виконання зобов’язання позивача по сплаті орендних платежів за основним договором. Попередній договір припинений з 06.10.2008 р. в зв’язку з тим, що протягом року сторони попереднього договору не уклали основний договір, відповідно зобов’язання по сплаті орендних платежів для позивача було припинено внаслідок неможливості його виконання, адже не укладений сам основний договір/договір оренди. Отже, у відповідності до ч. 3 ст. 571 та ч. 1 ст. 1212 ЦК України гарантійний платіж встановлений п. 3.13 попереднього договору підлягає поверненню. Таким чином, у третьої сторони по відношенню до позивача на підставі норм ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства (ст.4 ЦК України) виникло зобов’язання перед позивачем по поверненню грошових коштів в розмірі 1043532, 00 грн.

Ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Як встановлено судом зобов’язання у третьої сторони перед позивачем виникло не на підставі правочину, а на підставі норм ЦК України. Тому ст. 513 ЦК України не може бути застосована до правовідносин між позивачем та відповідачем. Інших підстав нікчемності правочину –відступлення права вимоги судом не вбачається. Доказів визнання договору про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р. матеріали справи не містять.

Правочин між юридичними особами відповідно до законодавства має бути вчинений у письмовій формі. При укладанні договору про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р. сторонами була дотримана письмова форма правочину.

Отже, судом встановлено, що договір про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р. не підлягав нотаріальному посвідченню, тому і не був посвідчений нотаріально, відповідно відповідач не ухилився від його посвідчення. Ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, тому вимога про визнання договору про відступлення права вимоги № 004/2009 від 27.04.2009 р. не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів і тому не підлягає задоволенню.

За вказаних обставин, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 22, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 18.10.2010 року.