Рішення № 12149186, 15.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/25715.10.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Флайт Інвест Сервіс»

Про                              стягнення 4127,60 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Сіленко А.О., довіреність № б/н від 01.09.2010р.

від відповідача           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛГА»(далі –позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флайт Інвест Сервіс»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 4127,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 219 від 15.04.2010р.

Ухвалою суду від 25.08.2010р. порушено провадження у справі № 1/257 та призначено розгляд на 10.09.2010р.

10.09.2010р. представник позивач в судовому засіданні надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, та свої пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 15.10.2010, у зв’язку з відсутністю представника відповідача.

15.10.2010 у судовому засіданні представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2010р., підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Згідно довідки ЄДРПОУ на відповідача, місце реєстрації останнього не змінювалось.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 15.10.2010р., а саме: 03148, м.Київ, вул. Гната Юри, буд.9, кв.414. Також процесуальні документи скеровувались на фактичну адресу відповідача, зазначену у позовній заяві: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 19.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другою статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичною особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарських процесуальний кодексу України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначити таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначкою «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між позивачем та відповідачем було укладено договір №219 поставки продукції від 15.04.2010р. (далі –договір), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов’язання продати та поставити у власність товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

          На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 3894,48 грн., про що свідчать копії товаротранспортних накладних, копії яких додані до матеріалів справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні.

          В порушення умов договору, згідно пояснень позивача, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Відповідно до умов п.3.3 договору покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 7 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

          Згідно п.1.3 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчу момент передачі товару.

Борг відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 3894,48 грн.

          Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 4127,60 грн. боргу, а саме: 3894,48 грн. –основного боргу, 233,12 грн. –пені, та покласти на відповідача судові витрати.

          Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; покупець зобов’язується прийняти та оплатити вартість поставленого товару; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

          Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

          Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до положень ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Доказів того, що відповідачем здійснено оплату за поставлений позивачем товар по спірному договору суду не надано.

          Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач умови договору №219 поставки продукції від 15.04.2010р. виконав належним чином, що підтверджується відповідними товаротранспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін, посвідчені печатками останніх, а відповідач свої зобов’язання по повній оплаті поставлених позивачем товарів, у строк передбачений умовами договору, не виконав.

          Доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду не надано.

          Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 102,00 грн. та послуги на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

          Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи і не спростована відповідачем.

          На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволені позову –на відповідача; при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –102,00 грн. витрати по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст.ст. 173, 193, 222 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флайт Інвест Сервіс»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд.9, кв.414, код ЄДРПОУ 35977890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА»(01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А, код ЄДРПОУ 23507629) 3894 (три тисячі вісімсот дев’яносто чотири) грн. 48 коп. –основного боргу; 233 (двісті тридцять три) грн. 12 коп. – пені; 102 (сто дві) грн. 00 коп. - витрати по сплаті державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          В.І. Мельник

Дата складання повного тексту рішення 19.10.2010