Ухвала суду № 12127727, 04.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2010 р. м. КиївК-5365/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Нечитайло О.М., Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (далі ДПІ)

на постанову господарського суду міста Києва від 20.02.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008

у справі № 25/790-А (22-а-482/2008)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ворлд Комунікейшн Груп»(далі ТОВ «Транс Ворлд Комунікейшн Груп»)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 20.02.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008, позов задоволено; скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.05.2006 №0000962220/0 з мотивів незаконного нарахування податковим органом позивачеві пені за порушення строків здійснення розрахунків з нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом, позаяк імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вважається здійсненою з моменту фактичного перетину товаром митного кордону України, а не з дати закінчення процедур митного оформлення товару, як помилково вважає відповідач.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що імпорт товару вважається здійсненим саме з моменту оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на поставлений товар.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Транс Ворлд Комунікейшн Груп»зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не зявились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що за результатами проведення позапланової перевірки ТОВ «Транс Ворлд Комунікейшн Груп»з питань дотримання вимог валютного законодавства було складено акт від 20.04.2006 №133/22-216/33497125, в якому зафіксовано факт порушення позивачем законодавчо встановлених термінів виконання імпортної поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом від 08.07.2005 № 8/07, укладеним з компанією Wi-LAN Inc. (Канада), що стало підставою для нарахування позивачеві пені у сумі 119312грн. згідно з оспорюваним рішенням. Наведений висновок податкового органу ґрунтувався на тому, що попередня оплата за товар у загальній сумі 175350 дол. США була здійснена позивачем на користь нерезидента за платіжними дорученнями від 28.10.2005 № 1 та від 28.11.2005 № 2, тоді як станом на 13.04.2006 частина оплаченої продукції на суму 135349,98 дол. США залишилась не розмитненою.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів судами також було зясовано, що фактично імпортований позивачем товар перетнув митний кордон України 23.12.2005 та 26.12.2005, тобто у межах 90-денного строку, визначеного частиною першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», проте частина цього товару на момент проведення перевірки позивача перебувала під митним контролем.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порушення позивачем законодавчо встановленого строку виконання імпортних операцій за вказаним зовнішньоекономічним контрактом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(у редакції, що діяла на момент укладення позивачем названого контракту) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з частиною першої статті 4 названого Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»момент здійснення експорту (імпорту) визначено як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

За змістом підпунктом «а»пункту 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, момент перетину митного кордону при авіаперевезеннях при імпорті визначено початок або здійснення митного оформлення в першому аеропорту на території України, у якому відбувається вивантаження чи перевантаження товару, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього аеропорту.

При цьому початок митного оформлення товару співпадає з проставленням на супровідному документі митницею на кордоні, через яку переміщується товар, відтиску штампу «Під митним контролем».

Таким чином, з огляду на дату фактичного перетину митного кордону України імпортованим позивачем товаром (що сталося в межах 90-денного строку, установленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті») попередні судові інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 4 цього Закону, для нарахування позивачу пені згідно з оспорюваним актом індивідуальної дії.

Суди обґрунтовано виходили з того, що оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, тоді як саме з останнім стаття 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»повязує закінчення строку поставки товарів (робіт, послуг) в імпортних операціях, здійснюваних на умовах авансових платежів.

За таких обставин підстав для скасування оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів у справі не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 20.02.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 у справі №25/790-А (22-а-482/2008) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:Н.Є. Маринчак

О.М. Нечитайло

А.О. Рибченко

Є.А. Усенко