Постанова № 12127680, 04.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2010 р. м. КиївК-13292/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Нечитайло О.М., Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Кіровограді (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008

у справі № 14/187 (22а-1116/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-опт-сервіс»(далі ТОВ «Інгул-опт-сервіс»)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Жабського Д.В.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.02.2007 №0000142310/0, від 17.04.2007 №0000142310/1 та від 02.07.2007 №0000142310/2, а також рішення про застосування фінансових санкцій від 16.02.2007 №0000182310/0 та від 17.04.2007 № 0000182310/1.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008, позов задоволено частково; визнано нечинними названі податкові повідомлення-рішення в частині визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 4943,97грн. за основним платежем та 2471,99 грн. за штрафними санкціями; визнано нечинними рішення про застосування фінансових санкцій від 16.02.2007 №0000182310/0 та від 17.04.2007 № 0000182310/1; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У прийнятті зазначених судових актів місцевий та апеляційний суди виходили з того, що:

на момент проведення перевірки позивач не підтвердив правомірність включення ним до податкового кредиту 172,93 грн. ПДВ з огляду на відсутність відповідної податкової накладної, тоді як подання податковому органові переданої факсимільним звязком податкової накладної не можна вважати порушенням порядку формування податкового кредиту та, відповідно, підставою для донарахування податкового зобовязання;

під час проведення перевірки податковим органом не було визначено кількість та вартість алкогольних виробів, які зберігалися позивачем поза межами приміщення роздрібної торгівлі у місці, не включеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

ДПІ не визначено вартості отриманої позивачем партії коньяку «Гетьман», яка слугує базою для обчислення штрафу в порядку частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; до того ж, за висновком судів, відповідачем було пропущено строк застосування зазначених штрафних санкцій, установлений статтею 250 Господарського кодексу України.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність застосування до позивача оспорюваних штрафних санкцій за виявлені правопорушення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведення ДПІ планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Інгул-опт-сервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.09.2006, оформленої актом від 02.02.2007 №8/23-1/23683378, було виявлено:

відсутність у позивача податкової накладної від 13.09.2006 на суму 1037,55грн. (у тому числі 172,93 грн. ПДВ), отриманої від приватного підприємства «Торговий дім «Доманський», а також факт включення підприємством до податкового кредиту ПДВ у сумі 5117 грн. за податковою накладною від 12.09.2006 № 4853, одержаною від постачальника факсом; наведені обставини слугували підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 14.02.2007 №0000142310/0, за яким позивачеві було визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 7676 грн. (у тому числі 5117 грн. за основним платежем та 2559 грн. штрафних санкцій);

продаж позивачем кінцевому споживачеві алкогольної продукції коньяку «Гетьман»- за ціною 14,76 грн., яка є нижчою, ніж установлена мінімальна роздрібна ціна на вказаний алкогольний напій, а також зберігання позивачем алкогольної продукції у місцях зберігання, не віднесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання; ці факти було покладено податковим органом в основу прийняття рішення про застосування фінансових санкцій від 16.02.2007 №0000182310/0, за яким позивачеві визначено штраф у загальній сумі 136432,05грн.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї ж статті Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, в силу наведених законодавчих приписів суми податку, віднесені до податкового кредиту, мають бути підтверджені оригіналами податкових накладних, наявність яких у покупця презумується Законом. Відтак висновок судів про законність підтвердження включеної позивачем до податкового кредиту суми ПДВ факсокопією податкової накладної не відповідає викладеним нормам матеріального права.

Одним з основних мотивів для задоволення цього позову судами також зазначено невизначеність податковим органом вартості партії коньяку «Гетьман», з якої позивачем було здійснено продаж вказаного алкогольного напою за ціною нижчою, від установленої мінімальної.

Так, відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, виготовленими за коньячною технологією, горілкою та лікеро-горілчаними виробами за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на коньяк, алкогольні напої, виготовлені за коньячною технологією, горілку та лікеро-горілчані вироби - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1000 гривень.

Як було встановлено судами, в даному разі за продаж позивачем коньяку «Гетьман»з порушенням цінової дисципліни податковим органом було застосовано мінімальний розмір штрафу, тобто у сумі 1000 грн.

Відтак з огляду на те, що власне факт цього правопорушення позивачем не заперечується власне застосування мінімального розміру штрафу до ТОВ «Інгул-опт-сервіс»не може вважатися незаконним.

Водночас оскільки зазначений штраф за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, то його застосування є можливим лише протягом строку, установленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Тому суди, встановивши, що факт реалізації відбувся 26.01.2004, тоді як перевірку (в ході якої виявлено вказане правопорушення) було проведено лише 02.02.2007 дійшли обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ТОВ «Інгул-опт-сервіс»цього штрафу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) місце зберігання це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Згідно зі статтею 17 названого Закону у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Обґрунтовуючи висновок про незаконність застосування до позивача штрафу в порядку наведеної норми Закону, суди послалися на те, що податковим органом не було розмежовано кількість та вартість алкогольних напоїв, які зберігалися за місцем здійснення роздрібної торгівлі ТОВ «Інгул-опт-сервіс», від алкогольних виробів, що перебували у складських приміщеннях позивача. Причому суди зазначили, що до Єдиного реєстру не включаються місця зберігання, які розташовані за однією адресою з місцем роздрібної торгівлі.

Втім така правова оцінка обставин справи є передчасною.

Так, у матеріалах справи міститься дозвіл на розміщення стаціонарного обєкта торгівлі від 20.07.2006 №1275 (а.с.38, т.2), з якого вбачається, що площа, на якій здійснюється позивачем торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, становить 57 кв.м, тоді як загальна площа належного позивачеві комплексу нежитлових будівель, розташованих по вул. Зінченко, 2 у м.Кіровограді, складається з виробничих корпусів та згідно з планом земельної ділянки становить 2340 кв.м.

Отже, судам слід було за результатами ретельного дослідження наявних у матеріалах справи фактичних даних зробити вмотивований висновок щодо того, яка кількість спірних алкогольних напоїв знаходилася у місці роздрібної торгівлі ТОВ «Інгул-опт-сервіс», та які напої зберігались в інших приміщеннях позивача, за необхідності витребувавши додаткові докази.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені порушення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині.

Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Кіровограді задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 у справі № 14/187 (22а-1116/08) скасувати.

3. У задоволенні позову в частині позовних вимог щодо визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 14.02.2007 №0000142310/0, від 17.04.2007 №0000142310/1 та від 02.07.2007 №0000142310/2 відмовити.

4. В решті справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.М. Нечитайло А.О. Рибченко Є.А. Усенко