Рішення № 12125162, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/40511.10.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоДержавного підприємства «Український центр з проблем захисту прав споживачів»

Простягнення 163531,67 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Гаркавенко С.В., дов. № ДО7-2010/06/03-1 від 03.06.2010 р.

Від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Державного підприємства «Український центр з проблем захисту прав споживачів»про стягнення 139029, 18 грн. основного боргу, 7312, 95 грн. інфляційної складової боргу, 2714, 536 грн. трьох відсотків річних та 14475, 01 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 220008 від 18.09.2006 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 30.08.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/405 та призначено її розгляд на 27.09.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 30.08.2010 р. надав витребувані судом документи, а також довідку про надходження від ДП «Український центр з проблем захисту прав споживачів»коштів за спожиту від АК “Київенерго” теплоенергію.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.09.2010 р., яке підтверджує отримання відповідачем 20.09.2010 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, з метою витребування необхідних документів у справі, а також у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 30.08.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/405 до 11.10.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 11.10.2010 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повторно у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що позивач не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Державним підприємством «Український центр з проблем захисту прав споживачів»(абонент) був укладений договір № 220008 від 18.09.2006 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.1 договору № 220008 від 18.09.2006 р. передбачено, що абонент зобов’язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 4 додатку № 1 до вищевказаного договору, дата зняття абонентом показників приладів обліку –по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ № 3 – не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Згідно з п 5.1. договору № 220008 від 18.09.2006 р. визначення кількості спожитої енергії проводиться по приладах обліку.

В додатку 4 до договору № 220008 від 18.09.2006 р. визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Пунктом 5 зазначеного додатку передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового(один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Відповідно до п.3 додатку № 4 до договору, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену, ця кількість перевищення самостійно оплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 220008 від 18.09.2006 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2009 р. до 01.08.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 139029,18 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами споживання та відомостями обліку.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 139029, 18 грн. основного боргу, 7312, 95 грн. інфляційної складової боргу, 2714, 536 грн. трьох відсотків річних та 14475, 01 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 220008 від 18.09.2006 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у судовому засіданні 27.09.2010 р. надав довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію від Державного підприємства «Український центр з проблем захисту прав споживачів», з якої вбачається, що відповідачем 16.08.2010 р. було частково погашено основний борг у розмірі 10000,00 грн. Оскільки даний борг був погашений до моменту подання Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»позову до Господарського суду міста Києва, у позивача не було підстав звертатися до суду з позовом в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу, у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також з наданої позивачем довідки вбачається, що відповідачем 16.09.2010 р. та 21.09.2010 р. був частково погашений основний борг у розмірі 13200,00 грн. після порушення провадження у справі, тому провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 115829,18 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Державного підприємства «Український центр з проблем захисту прав споживачів»суми основного боргу у розмірі 115829,18 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 7312,95 грн. інфляційної складової боргу та 2714,53 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 220008 від 18.09.2006 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекс інфляції у квітні, травні, червні та липні 2010 становив 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8% відповідно, у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційної складової боргу, у відповідності до якого стягненню з Державного підприємства «Український центр з проблем захисту прав споживачів»підлягають 5105,55 грн. інфляційної складової боргу.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 5105, 55 грн. інфляційної складової боргу та 2714,53 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 14475,01 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт п. 7 додатку 4 до договору № 220008 від 18.09.2006 р., яким передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів на початок кожного розрахункового періоду нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу, то з відповідача підлягає стягненню 14475,01 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів»(04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, 8А, ідентифікаційний код 03363708) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 115 829 (сто п’ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев’ять) грн. 18 коп. основного боргу, 5 105 (п’ять тисяч сто п’ять) грн. 55 коп. інфляційної складової боргу, 2 714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 53 коп. трьох відсотків річних, 14 475 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п’ять) грн. 01 коп. пені, 1 513 (одну тисячу п’ятсот тринадцять) грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення 13200,00 грн. основного боргу припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.

Суддя