ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 53/20411.10.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІСТРОЙ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "СІТІ-СКС"
про стягнення 142561,93 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Кірімов О.І.- представник по довіреності від 25.05.2010р.
від відповідача: Смолінська О.О.- представник по довіреності від 25.06.2010р.
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "СІТІ-СКС" заборгованості за Договором підряду № 5/10 від 15.10.2009р. в розмірі 142561,93 грн., в тому числі 138188,90 грн. –основний борг, 3814,76 грн. –пеня та 558,27 грн. –3% річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання Договору підряду № 5/10 від 15.10.2009р. виконав ремонтні роботи, а відповідач свого обов’язку щодо оплати за виконані роботи в повному обсязі не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2010р. порушено провадження по справі № 53/204, розгляд справи призначено на 25.06.2010р.
У зв’язку з нез’явлення в судове засідання 25.06.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 09.08.2010р.
Судове засідання по справі № 53/204, призначене на 09.08.2010р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 09.08.10р. по 13.08.10р. включно, перебувала на лікарняному.
Ухвалою суду від 16.08.2010р. розгляд справи призначено на 30.08.2010р.
В судовому засіданні 30.08.2010р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивачем порушено строки виконання робіт встановлені Договором; для проведення ремонту позивач застосував інші матеріали ніж встановлені в Договорі; після влаштування першого шару покрівлі позивач не здав відповідачу виконані роботи та не оформив акти приймання прихованих робіт, позивач не здав відповідачу виконані роботи і не провів випробування покрівлі наливанням води; позивач не надав відповідачу сертифікати якості на використанні матеріали при проведенні ремонту; надані позивачем акти та довідки не відображають вартість закінчених робіт, а лише вартість виконаних робіт, але не завершених. Також відповідач зазначає, що позивач виконав ремонті роботи неякісно, у зв’язку з чим відповідачу довелося усунути недоліки в роботі позивача. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на «Положення про взаємовідносини організацій –генеральних підрядників з субпідрядними організаціями»затвердженим Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури від 14.12.1994 р. № 4.
В судовому засіданні 30.08.2010р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.09.2010р.
Ухвалою суду від 30.08.2010р. продовжено строк вирішення спору.
Через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі надійшло доповнення до позовної заяви, в якому позивач зазначає, що: «Положення про взаємовідносини організацій –генеральних підрядників з субпідрядними організаціями»затвердженим Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури від 14.12.1994 р. № 4 на яке посилається відповідач у відзиві втратило чинність; позивачем не було порушено строків виконання робіт, оскільки зазначені 30 днів виконання робіт передбачені Договором за умови сухої погоди; відповідач не пред’являв позивачу претензій щодо порушення строків виконання робіт, натомість частково оплатив виконані роботи; відповідач особисто поставляв позивачу матеріали для виконання робіт по Договору, про що свідчить видаткова накладна про поставку товару; роботи по Договору були виконані якісно, адже відповідачем було прийнято роботи в повному обсязі та підписано акти виконаних робіт без зауважень, а також відповідач не пред’являв позивачу жодної претензії щодо неякісно виконаних ремонтних робіт по Договору; Договором передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт, а не на підставі акту про закінчення будівництва на об’єкті, як зазначає відповідач; кінцева вартість робіт, виконаних позивачем не перевищує вартість, передбачену в Договорі.
В судовому засіданні 20.09.2010р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.10.2010р.
Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2010р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2010р. заперечив на позов.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
15.10.2009р. між сторонами було укладено Договір підряду № 5/10, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Підрядник (позивач) зобов’язується на свій ризик виконати, відповідно до умов цього Договору роботу, а саме: ремонт м’якої покрівлі Спортивного комплексу «Локомотив»ім. Героя України Кірпи Південної залізниці, а Замовник зобов’язується прийняти роботу та оплатити.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з п. 3.1. Договору орієнтовна вартість робіт, доручених для виконання Підрядником визначається згідно з проектно-кошторисною документацією і становить: 574948,79 грн., ПДВ-20%: 114989,21 грн. Всього 689038,00 грн.
Матеріали справи містять належним чином оформлені та підписані сторонами без зауважень акти приймання виконаних підрядних робіт з розрахунками одиничної вартості: за січень 2010р. та за березень 2010р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні), які свідчать, що позивач виконав, а відповідач прийняв виконані позивачем роботи на загальну суму 689894,40 грн.
Згідно з п. 4.5 Договору остаточна оплата за виконані роботи проводиться замовником протягом 7 банківських днів після двостороннього підписання Акту прийняття-здавання робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.
З доданих до матеріалів копій банківських виписок з особового рахунку позивача від 02.12.2009р., від 07.12.2009р., від 09.12.2009р., від 11.12.2009р., від 05.01.2010р., від 18.03.2010р., від 23.03.2010р., від 01.04.2010р. та від 30.04.2010р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні) вбачається, що відповідач частково здійснив оплату виконаних робіт в сумі 551705,50 грн.
Таким чином заборгованість відповідача становить 138188,90 грн.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем порушено строки виконання робіт встановлені Договором; для проведення ремонту позивач застосував інші матеріали ніж встановлені в Договорі; після влаштування першого шару покрівлі позивач не здав відповідачу виконані роботи та не оформив акти приймання прихованих робіт, позивач не здав відповідачу виконані роботи і не провів випробування покрівлі наливанням води; позивач не надав відповідачу сертифікати якості на використанні матеріали при проведенні ремонту; надані позивачем акти та довідки не відображають вартість закінчених робіт, а лише вартість виконаних робіт, але не завершених. Також відповідач зазначає, що позивач виконав ремонті роботи неякісно, у зв’язку з чим відповідачу довелося усунути недоліки в роботі позивача. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на «Положення про взаємовідносини організацій –генеральних підрядників з субпідрядними організаціями»затвердженим Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури від 14.12.1994 р. № 4.
Відповідач у своєму відзиві неправомірно посилається на «Положення про взаємовідносини організацій-генеральних підрядників з субпідрядними організаціями»від 14 грудня 1994 року № 4, оскільки вказане Положення втратило чинність на підставі Рішення Міністерства регіонального розвитку та будівництва № 61 від 02.06.2008 року.
Щодо твердження відповідача про те, що позивачем порушено строки виконання робіт, визначені пунктом 4.4. Договору, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до п. 4.4 Договору Підрядник зобов’язується виконати роботу протягом 30 днів при умові сухої погоди. В разі дощу, термін виконання робіт подовжується на кількість дощових днів.
Докази того, що в протягом 30 днів після підписання Договору була суха погода відповідач суду не надав. Крім того, необхідно зазначити, що порушення строку виконання робіт не є підставою для відмови в оплаті за виконані роботи позивачем.
Також суд зауважує, що відповідач не надав доказів надсилання позивачу будь-яких претензій щодо порушення термінів виконання робіт.
Щодо зауваження відповідача, що під час виконання ремонтних робіт позивач нібито застосував більш дешеві і менш якісні матеріали, ніж це було передбачено Договором суд встановив.
Як вбачається з видаткової накладної № 10 від 05.03.2010р. відповідач особисто поставляв позивачу матеріали для виконання Договору. А тому суд дійшов висновку, що вказаною видатковою накладною сторони в двосторонньому порядку погодили зміни до Договору в частині виду матеріалу для виконання робіт. Адже, зазначені у видатковій накладній № 10 від 05.03.2010р. матеріали використовувалися позивачем для виконання робіт по Договору, що вбачається з акту приймання виконаних підрядних робіт березень 2010р.
Щодо зазначеного відповідачем, що після влаштування першого шару покрівлі позивач не здав відповідачу виконані роботи та не оформив акти приймання прихованих робіт, і не провів випробування покрівлі наливанням води необхідно зазначити, що при вивченні Договору підряду № 5/10 від 15.10.2009р. суд не знайшов відображення в ньому встановленого обов’язку позивача щодо оформлення актів приймання прихованих робіт після влаштування першого шару покрівлі та проведення випробування покрівлі наливанням води.
Твердження відповідача щодо того, що надані позивачем акти не відображають вартість закінчених робіт, а відображають лише вартість виконаних робіт, але не завершених робіт не заслуговують на увагу, оскільки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 року акт приймання виконаних робіт –документ, який фіксує фактичне виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва та ремонтних робіт. Складається й підписується представниками сторін підрядного договору (замовника й підрядника) або приймальною комісією. За цільовим призначенням акти поділяються на три групи: акти здачі-прийому в експлуатацію закінченого об'єкта; акти щодо закінченого або незакінченого об'єкта для проведення розрахунків замовника з підрядником; акти приймання окремих конструкцій або систем, які входять до складу об'єкта будівництва. Акти приймання окремих конструкцій або систем, які входять до складу об'єкта будівництва складаються з метою встановлення відповідності виконання робіт будівельним нормам і технічним умовам. Тобто, саме такі Акти приймання виконаних підрядних робіт від 31 січня та від 31 березня 2010 року було укладено між позивачем та відповідачем, які повністю підтверджують правомірність вимог позивача.
Таким чином, безпідставним також є твердження відповідача щодо оформлення акту приймання закінченого будівництвом об'єкта, який нібито є підставою для завершальної оплати виконаних ремонтних робіт. Договором не було передбачено закінченого будівництва об'єкту, а лише виконання ремонтних робіт. Це також зафіксовано Актами приймання виконаних підрядних робіт від Зі січня та від 31 березня 2010 року. Більше того, пунктом 4.5. Договору визначено, що остаточна оплата за виконані роботи повинна бути здійснена відповідачем протягом 7 (семи) банківських днів після двостороннього підписання Акту приймання-здачі виконаних робіт, тобто, не пізніше 13 квітня 2010 року.
Щодо зазначення відповідача, що позивач виконав ремонті роботи неякісно, у зв’язку з чим відповідачу довелося усунути недоліки в роботі позивача необхідно зазначити наступне.
Відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до позивача з претензіями щодо неякісно виконані робіт та претензіями щодо про усунення недоліків.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач же не надав жодного правомірного доказу, який би підтверджував його претензії до виконаних робіт позивачем.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду неякісне виконання робіт, прострочення виконання робіт позивачем та інше зазначене у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 138188,90 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3814,76 грн. пені за порушення умов договору в частині своєчасності оплати за переданий товар.
Як вбачається з пункту 7.2 Договору за несвоєчасну або неповну оплату виконаних робіт замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь термін прострочення.
Позивач надав суду розрахунок пеню за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 3814,76 грн. відповідно до пункту 7.2 Договору та чинного законодавства України.
Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3814,76 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .
З огляду на викладене, за відсутності контррозрахунку відповідача суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 558,27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено законом.
Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 2852,00 грн. про що свідчать додане до позовної заяви платіжне доручення № 47 від 31.05.2010р. та квитанцію від 03.06.2010р. про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 142561,93 грн.
Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.
Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 1425,62 грн. виходячи з ціни позову 142561,93 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі –2852,00 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.
За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.
Також позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 472,00 грн. про що свідчать додане до позовної заяви платіжне доручення № 46 від 31.05.2010р. та квитанція від 03.06.2010р. про сплату витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2009р. № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258", яка набрала чинності з дня її опублікування, а саме з 13.08.2009р. розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів за подачу господарської справи становить 236,00 грн.
Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. Проте, позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі –472,00 грн.
За таких обставин внесене витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "СІТІ-СКС" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 150/15, кв. 191-Б, код ЄДРПОУ 36046778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІСТРОЙ" (03062, м. Київ, вул. Стрийська, 4, код ЄДРПОУ 35417041), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, основну суму заборгованості у розмірі 138188 (сто тридцять вісім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 90 коп., 3 814 (три тисячі триста вісімсот чотирнадцять) грн. 76 коп. пені, 558 (п’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 27 коп. 3% річних, витрати по сплаті держмита у розмірі 1425 (одна тисяча чотириста двадцять п’ять) грн. 62 коп. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІСТРОЙ" (03062, м. Київ, вул. Стрийська, 4, код ЄДРПОУ 35417041) з Державного бюджету державне мито в сумі 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 38 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 47 від 31.05.2010р. та квитанцією від 03.06.2010р. Платіжне доручення № 47 від 31.05.2010р. та квитанцію від 03.06.2010р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/204.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІСТРОЙ" (03062, м. Київ, вул. Стрийська, 4, код ЄДРПОУ 35417041) з Державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 46 від 31.05.2010р. Платіжне доручення № 46 від 31.05.2010р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/204.
Суддя Грєхова О.А.
Повне рішення складено 13.10.2010р.
Судове рішення № 12124777, Господарський суд м. Києва було прийнято 11.10.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 53/204. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: