Рішення № 12124753, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/2427.09.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріс -Транс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трансвет-Груп"

Про

За зустрічним позовом

до

простягнення 18150,57 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвет-Груп"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріс -Транс"

стягнення збитків

Представники сторін: від позивача Галайко Ю.В. - представник; від відповідачаПавленко В.І. - представник. Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 17.09.2010

було оголошено перерву до 27.09.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріс -Транс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвет-Груп" суми боргу у розмірі 18150,57 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не неналежно виконані умов договору, оскільки відповідачем не у повному розмірі сплачено вартість послуг позивача з перевезення. Заборгованість відповідача становить 18150,57 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечує вказуючи на відсутність у позивача належних доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача.

30.07.2010 відповідачем до Господарського суду подано зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріс -Транс" збитків у розмірі 16106,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвест -Груп" до сумісного розгляду разом з первісним позовом по справі № 56/24.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті неналежного виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріс -Транс" договору про надання транспортно- експедиційних послуг, позивачем за зустрічним позовом понесені збитки у розмірі штрафних санкцій сплачених отримувачу товару у розмірі 11609,19 грн. та вартість втраченого товару у розмірі 5000,00 грн.

Заявою від 16.09.2010 позивач за зустрічним позовом збільшив позовні вимоги та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріс -Транс" збитки у розмірі 22069,97 грн., що складаються із штрафних санкцій у розмірі 11106,19 грн. та вартості втраченого товару у розмірі 10990,24 грн.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позову заперечує та зазначає, що на його адресу не надходило жодних документів, що підтверджують факт пошкодження товару, а штрафні санкції які позивач за зустрічним позовом сплатив на користь третіх осіб не відносяться до договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

По первісному позову.

15.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс -Транс", як експедитором (позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансвест -Груп", як замовником (відповідач за первісним позовом) укладено договір надання транспортно –експедиційних послуг № К1-04/09-23, відповідно до якого експедитор приймає на себе зобов‘язання за плату та за рахунок замовника здійснити виконання послуг, пов‘язаних з організацією перевезення матеріальних цінностей автомобільним транспортом, а замовник зобов‘язується своєчасно сплачувати за послуги, що надаються експедитором.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата проводиться замовником шляхом перерахування коштів на рахунок експедитора протягом 3-х банківських днів з дати доставки вантажу одержувачу, згідно виставленого рахунку, який виставляється на наступний після доставки робочий день.

Позивач за первісним позовом вважає, що у відповідача за первісним позовом рахується заборгованість по Договору за надані позивачем послуги з перевезення на загальну суму 18150,57 грн. Вказана заборгованість рахується у позивача по оборотньо –сальдовій відомості по рахункам –фактури від 17.09.2009 № АТ0006713 на загальну суму 961,13 грн., від 30.09.2009 № АТ-0006876 на загальну суму 0.01 грн., від 22.10.2009 № АТ-0007093 на загальну суму 10296,79 грн., від 30.10.2009 № АТ-0007165 на загальну суму 0,01 грн., від 22.10.2009 № АТ-0007094 на загальну суму 6892,63 грн.

В якості підтвердження надання послуг з перевезення позивачем за первісним позовом до суду надані копії наступних документів:

вантажні декларації № № 072150, 072154, 072153, 072153, 072149, 070791, 070794, 070793, 070790, 070789, 072151, 072147-В, 072143-В, 072142-в, 072145-В, 072148-В, 072146-В, 072141-В, 072144, 072159;

рахунки –фактури від 17.09.2009 № АТ-0006713 на загальну суму 961,13 грн. з додатком реєстром здійснених доставок по деклараціям № 069851, №073250, № 070759;

від 22.10.2009 № АТ-0007093 на загальну суму 10296,79 грн., з додатком реєстром здійснених доставок по деклараціям №№ 072150В, 070790, 070789, 072149В, 072151В, 070791, 072153В, 070793, 072154В, 070794;

від 22.10.2009 № АТ-0007094 на загальну суму 6892,63 грн., з додатком реєстром здійснених доставок по деклараціям № 072141В, 072142В, 07143В, 072146В, 072148В, 072159В, 072144В, 072145В;

поштове повідомлення про направлення відповідачу за первісним позовом поштового відправлення та отримання останнім його 15.03.2010;

опис вкладення у цінний лист, який був направлений відповідачу за первісним позовом 24.04.2010 із зазначення вкладення у цінний лист, а саме рахунки - фактури від 22.04.2010 № АТ-0000889, від 22.04.2010 № АТ - 0000887, від 22.04.2010 № АТ-0000888;

акти здачі –приймання послуг № АТ-0003592 на загальну суму 3062,44 грн. по рахунку № АТ-0006621; податкова накладна від 11.09.2009 №3543 на загальну суму 3062,44 грн.; акт № АТ-0003862 на загальну суму 17002,55 грн. по рахунку № АТ-0006876, податкова накладна від 30.09.2009 № 3809 на загальну суму 17002,55 грн.; акт № АТ-0003552 на загальну суму 1906,02 грн. по рахунку № АТ-0006583, податкова накладна від 08.09.2009 № 3502 на загальну суму 1906,02 грн.;

рахунки –фактури від 22.04.2010 № АТ-0000889, від 22.04.2010 № АТ-0000887, від 22.10.2009 № АТ-0007094, від 17.09.2009 № АТ-0006713, від 22.10.2009 № АТ-0007093, від 22.04.2010 № АТ-0000888;

опис вкладення у цінний лист, який був відправлений 16.09.2010 на адресу відповідача за первісним позовом, в якому зазначено, що на адресу останнього були направлені рахунки –фактури від 22.10.2009 № АТ-0007093, від 22.10.2009 № АТ-0007094, від 17.09.2009 № АТ-0006713;

виписки з банківського рахунку позивача за первісним позовом, відповідно до яких відповідачем за первісним позовом перераховано позивачу за первісним позовом на загальну суму 57131,15 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що згідно оборотно –сальдової відомості позивача заборгованість відповідача виникла по рахункам –фактури від 17.09.2009 № АТ0006713, від 30.09.2009 № АТ-0006876, від 22.10.2009 № АТ-0007093, від 30.10.2009 № АТ-0007165, від 22.10.2009 № АТ-0007094. Обов‘язок щодо оплати послуг по вказаним накладним, відповідно до п. 4.3 Договору у відповідача за первісним позовом виникає протягом 3 банківських днів згідно виставленого рахунку, тобто з моменту його отримання. Рахунки –фактури від 22.10.2009 № АТ-0007093, від 22.10.2009 № АТ-0007094, від 17.09.2009 № АТ-0006713були направлені відповідачу за первісним позовом 16.09.2010.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки, умовами договору передбачено, що відповідач за первісним позовом повинен сплатити вартість послуг протягом 3 банківських днів згідно виставленого рахунку, а позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов‘язання оплатити вартість послуг з перевезення на суму 18150,57 грн., на підставі рахунків –фактури від 17.09.2009 № АТ0006713, від 30.09.2009 № АТ-0006876, від 22.10.2009 № АТ-0007093, від 30.10.2009 № АТ-0007165, від 22.10.2009 № АТ-0007094, то судом вимагалось від позивача за первісним позовом надати в матеріали справи належні докази направлення на адресу відповідача за первісним позовом вказаних рахунків - фактур, в порядку ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Наявні в матеріалах справи опис вкладення у цінний лист, який був направлений відповідачу за первісним позовом 24.04.2010 із зазначення вкладення у цінний лист, а саме рахунків - фактур від 22.04.2010 № АТ-0000889, від 22.04.2010 № АТ - 0000887, від 22.04.2010 № АТ-0000888 та опис вкладення у цінний лист, який був відправлений 16.09.2010 на адресу відповідача за первісним позовом, в якому зазначено, що на адресу останнього були направлені рахунки –фактури від 22.10.2009 № АТ-0007093, від 22.10.2009 № АТ-0007094, від 17.09.2009 № АТ-0006713, не є належними доказами з наступних підстав.

Згідно опису вкладення у цінний лист від 24.04.2010 на адресу відповідача за первісним позовом були направлені інші рахунки – фактури, ніж ті на підставі яких заявлено позов.

Опис вкладення від 16.09.2010 підтверджує направлення на адресу відповідача за первісним позовом рахунків –фактур на підставі, яких заявлено позов.

Однак, рахунки –фактури, на підставі яких заявлено позов були відправлені (16.09.2010) вже після подання позивачем позову до Господарського суду міста Києва (26.05.2010).

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

З огляду на викладене, судом встановлено, що умовами договору момент оплати вартості послуг з перевезення пов‘язаний з направленням рахунків, рахунки, на підставі яких заявлено позов були відправлені відповідачу тільки 16.09.2010, позов поданий до суду 26.05.2010.

Оскільки позивачем за первісним позовом не надано суду доказів направлення відповідачу за первісним позовом рахунків –фактур, на підставі яких виникла заборгованість у розмірі 18150,57 грн. станом на момент звернення позивача за первісним позовом до суду, то суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати наявним порушення відповідачем за первісним позовом прав позивача за первісним позовом, невизнання такого права при зверненні до суду.

Крім того, суд відзначає, що надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 Господарського процесуального кодексу України, а не пред'явленням вимоги боржникові.

Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", також у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.

Виходячи зі встановлених обставин справи з урахуванням, що суд при прийнятті рішення обмежений предметом та підставами заявленого позову, а вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовуються несплатою відповідачем вартості послуг з перевезення на підставі рахунків –фактур 22.10.2009 № АТ-0007093, від 22.10.2009 № АТ-0007094, від 17.09.2009 № АТ-0006713, строк оплати за які сторонами погоджено з моменту виставлення рахунків, а вказані рахунки позивач за первісним позовом, до звернення з позовом до суду, не направляв, підстави для задоволення позову в частині стягнення 18150,57 грн. відсутні.

Крім того, судом враховується відсутність на деяких транспортних накладних відмітки від одержувача вантажу; повторення у рахунках –фактур одних і ти х же транспортних накладних.

Враховуючи викладене, первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за первісним позовом.

По зустрічному позову.

15.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс -Транс", як експедитором (відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансвест -Груп", як замовником (позивач за зустрічним позовом) укладено договір надання транспортно –експедиційних послуг № К1-04/09-23, відповідно до якого експедитор приймає на себе зобов‘язання за плату та за рахунок замовника здійснити виконання послуг, пов‘язаних з організацією перевезення матеріальних цінностей автомобільним транспортом, а замовник зобов‘язується своєчасно сплачувати за послуги, що надаються експедитором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, експедитор приймає на себе зобов'язання за плату та за рахунок Замовника здійснити виконання зазначених даним Договором послуг, пов'язаних з організацією перевезення матеріальних цінностей (надалі - вантажу, товару) автомобільним транспортом, в порядку та на умовах визначених Договором, а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати за послуги, що надаються Експедитором згідно умов даного Договору, а також надати експедитору для перевезення вантаж, який відповідає умовам даного Договору.

На виконання умов Договору, позивачем за зустрічним позовом було передано відповідачу за зустрічним позовом, а відповідачем за зустрічним позовом було прийнято для перевезення вантаж для доставки його в торгові точки ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна", підтвердженням чого є вантажні декларації, які укладаються сторонами на кожне відправлення вантажу.

Між сторонами були складені вантажні декларації № 0686653, № 070791, № 072147, № 070783 на здійснення перевезення вантажу на точки ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна", а саме в міста Сімферополь, Кривий Ріг, Донецьк (Макіївка), Харків та Луганськ відповідно.

Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 308, ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Як свідчать матеріали справи, при прийнятті вантажу, відповідачем за зустрічним позовом не було виявлено його недоліків, останнім товар був прийнятий для перевезення, що свідчить про те, що позивачем за зустрічним позовом було надано для перевезення товар у належній якості (упаковці), кількості відповідно до наданих супровідних документів.

Відповідач згідно п. 3.1.2. та п. 3.1.3. Договору експедитор зобов'язаний доставити вантаж одержувачу у задекларовані строки та забезпечити зберігання вантажу з моменту його прийняття, та в процесі транспортування до вручення одержувачу.

Однак, обов'язки покладені Договором на відповідача за зустрічним позовом, останнім не були виконані в повному обсязі. Відповідачем було порушено строк доставки вантажу, а також доставлено товар у неналежній якості - отримувачем товару були зафіксовані численні пошкодження товару, упаковки, товар було поставлено не у задекларованій кількості. Дані обставини підтверджуються видатковими та транспортними накладними, актами про розбіжності, листами-претензіями, які наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені дії призвели до неприйняття одержувачем - ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" вантажу, наслідком чого було накладення останнім на позивача за зустрічним позовом штрафних санкцій на загальну суму 11 106,19 грн., що підтверджується повідомлення про нарахування штрафних санкцій № PDEF233/09/036965-3075079, № PNDM233/09/036966-3075080 та Акт № SBON233/09/030975-3059697. Дана сума грошових коштів була сплачена позивачем за зустрічним позовом.

Вказані штрафні санкції, передбачені п. 2.14. та п. 2.17 Договору поставки товарів та надання послуг № 23235 від 01.01.2009 року, укладеного між ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" та позивачем за зустрічним позовом.

Крім того, відповідно до замовлень №№ 20.445985, 20.446896, 19.445985, 25.411867 відповідач був зобов‘язаний доставити в торгові точки ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" вантаж, який складався з дверей.

Однак, у зв‘язку з пошкодженням вантажу при його перевезенні, одержувачем - ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" по замовленням № 19.446896, № 20.445985, № 20.446896 не було прийнято у відповідача за зустрічним позовом металеві двері у кількості 9 дверей на загальну суму 10990,24 грн., що підтверджується транспортними накладними, актами розбіжностей, видатковими накладними.

Відповідачем за зустрічним позовом, повернуті одержувачем двері у кількості 9 штук на загальну суму 10990,24 грн. не були повернуті позивачу за зустрічним позовом.

Відповідачем за зустрічним позовом не надано жодних належних доказів в спростування вказаних обставин.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом вважає, що штраф сплаченим ним на користь третьої особи за порушення умов доставки товару на загальну суму 11106,19 грн., та вартість втраченого вантажу (двері, які були одержувачем вантажу повернуті перевізнику та не повернуті останнім відправнику) на загальну суму 10990,24 грн. є збитками позивача за зустрічним позовом, які підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно положень ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.

З викладених вище обставин судом встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом було порушено п. 3.1.2. та п. 3.1.3. Договору щодо строків доставки вантажу та збереження його до моменту вручення одержувачу.

Відповідно до п. 2.3. Договору обов'язки експедитора за даним Договором вважаються виконаними з моменту вручення відправлення одержувачу.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 5.1.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором згідно з чинним законодавства України.

Як було встановлено судом вище, відповідачем за зустрічним позовом не у повному обсязі та неналежним чином виконані зобов‘язання передбачені п. 2.1.2. та п. 2.1.3. Договору.

Отже, порушення Відповідачем умов, зазначених в п. 2.1.2. та п. 2.1.3. є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено склад та розмір відшкодування збитків, до яких включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною: не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи - факт заподіяння збитків підтверджується доданими до зустрічного позову документами; причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; наявність вини боржника.

Враховуючи вищевикладені матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом порушені зобов‘язання, як експедитора по Договору, в результаті чого позивачу за зустрічним позовом завдано збитків у формі сплаченого штрафу на користь третьої особи та вартості втраченого вантажу, які заподіяні з вини відповідача за зустрічним позовом.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги про стягнення збитків на загальну суму 22096,43 грн. підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріс –Транс" (29000, м. Хмельницький, вул. Заводська, 155, код 34256201 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвест –Груп" (04071, м. Київ, вул. Набережно –Лугова, 8, код 33492860) збитки на загальну суму 22096 (двадцять дві тисячі дев‘яносто шість) грн. 97 коп., державне мито у розмірі 220 (двісті двадцять) грн. 96 коп. та 236,00 грн. (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвест –Груп" (04071, м. Київ, вул. Набережно –Лугова, 8, код 33492860) надмірно сплачене державне мито у розмірі 2 (дві) грн. 04 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата підписання 04.10.10