Рішення № 12124764, 12.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/24912.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

Про зобов’язання укласти договір

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Костильов В.Ю. –представник за довіреністю № б/н від 16.08.10.

Від відповідача не з’явився

Рішення прийнято 12.10.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 14.09.10. по 23.09.10., з 23.09.10. по 05.10.10., з 05.10.10. по 12.10.10.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»про зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу автомобіля Chevrolet Lachetti седан CDX X4CK47JR номерний знак АА9176ЕТ на умовах, визначених Договором фінансового лізингу № 071227-83/ФЛ-Ю-А від 27.12.07.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов Договору фінансового лізингу № 071227-83/ФЛ-Ю-А від 27.12.07. ухиляється від укладення договору купівлі-продажу спірного майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.10. порушено провадження у справі № 30/249, розгляд справи призначено на 14.09.10. о 12-10.

14.09.10. позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп» просить суд зобов’язати відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу автомобіля Chevrolet Lachetti седан CDX X4CK47JR номерний знак АА9176ЕТ на умовах, визначених Договором фінансового лізингу № 071227-83/ФЛ-Ю-А від 27.12.07., в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп», яка викладена у зазначеній вище заяві.

14.09.10. позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої ТОВ «Л.І.Т. груп»просить суд на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вжити заходів у справі шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого, а саме, зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, виданого по результатах розгляду Господарським судом міста Києва справи № 20/149, за яким стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп», а предметом стягнення - автомобіль Chevrolet Lachetti седан CDX X4CK47JR номерний знак АА9176ЕТ.

В судовому засіданні 14.09.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.09.10. о 12-15.

Розглянувши зазначену вище заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»визначено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

В судовому засіданні 23.09.10. позивач підтримав свої уточнені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представником відповідача в судовому засіданні 23.09.10. подано суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю. Відповідач вказує на те, що позивачем втрачено право на придбання у власність спірного майна.

В судовому засіданні 23.09.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу країни оголошено перерву до 05.10.10.

В судовому засіданні 05.10.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.10.10. о 09-50.

08.10.10. відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано письмові доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»вказує на те, що відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.10. у справі № 20/149, яке набрало законної сили, позивач зобов'язаний повернути предмет лізингу відповідачу, а відповідач зобов'язаний збільшити вартість відповідної групи основних фондів на суму, яка дорівнює звичайній ціні такого предмету лізингу. Тому Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»вважає, що вимоги позивача зобов'язати відповідача продати позивачу предмет лізингу за нуль гривень є незаконними та ведуть до прямих збитків відповідача. Відповідач вважає, що позивач втратив право на отримання у власність предмету лізингу з підстав зазначених у відзиві на позов.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/249.

          Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп»(Лізингоодержувач) укладено Договір № 071227-83/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (далі –Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору), далі –майно, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторонами передбачено строк користування Лізингоодержувачем майном, який становить 25 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 даного Договору, за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено Специфікацію до Договору, якою визначено найменування, модель, ціну одиниці майна та кількість, а саме: автомобіль Chevrolet (колір –сріблястий металік, об’єм двигуна –1799 куб. см), модель Lachetti Седан CDX X4CK47JR, ціна одиниці 79300,00грн. без ПДВ, кількість –1шт., вартість без ПДВ –79300,00грн.; додаткове обладнання: магнітола JVC KDG 227, ціна одиниці 750,00грн. без ПДВ, кількість –1шт., вартість без ПДВ –750,00грн.

Також, Специфікацію було встановлено, що загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ –80 050,00грн., крім того ПДВ 20% - 16 010,00грн., разом з ПДВ 20% - 96060,00грн.

У відповідності до умов Договору, 16.01.08. Лізингодавець передав майно, а саме: автомобіль Chevrolet Lachetti, 2007 року випуску, державний номер АА 9176 ЕТ, номер кузова KLINA19BE8K783053, а лізингоодержувач прийняв в користування (фінансовий лізинг) майно, вартість майна на момент передачі становить 96 060,00грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування за Договором № 071227-83/ФЛ-Ю-А від 27.12.08., який було підписано повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно п.17.2 Договору, сторони погодили, що Лізингоодержувач, під час дії цього договору, однак не раніше закінчення 21 місяця з моменту отримання майна (підписання сторонами акту приймання-передачі майна), при обов’язковій умові сплати в повному обсязі заборгованості за лізинговими платежами за цим Договором, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків) має право придбати у власність (викупити) майно, а Лізингодавець зобов’язаний продати Лізингоодержувачу майно на умовах, викладених у цьому Договорі. За необґрунтовану відмову від продажу майна Лізингоодержувачу (з врахуванням виконання Лізингоодержувачем вищевказаних обов’язкових умов), Лізингодавець несе відповідальність згідно чинного законодавства України та цього Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що про свій намір отримати спірне майно у власність ТОВ «Л.І.Т. груп» неодноразово повідомляло ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», що підтверджується листами № 484 від 08.12.09. та № 88 від 12.03.10., але як зазначає позивач, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»від укладення договору купівлі-продажу спірного майна ухиляється, посилаючись на втрату ТОВ «Л.І.Т. груп»права на укладення договору купівлі-продажу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма міститься в п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», де встановлено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу –лізингоодержувач зобов’язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

          Також, відповідно до п. 2.2 Договору, сторонами було погоджено, що в разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення майна, Лізингоодержувач зобов’язаний повернути майно Лізингодавцю, а Лізингодавець зобов’язаний прийняти майно у Лізингоодержувача.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.10. у справі № 20/149 Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп»було зобов’язано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»предмет лізингу за Договором № 071227-83/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 27.12.2007р., а саме: автомобіль Chevrolet Lachetti Седан CDX X4CK47JR 2007 року випуску, державний реєстраційний номер АА9176ЕТ.

Зазначеним вище рішення було встановлено, що позивач звертався до відповідача із листом № 484 від 08.12.09. про бажання достроково викупити об’єкт лізингу в грудні 2009 року після підписання сторонами акту звірки розрахунків та сплати визначеної сторонами суми, але у відповідь на зазначених вище лист, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»своїм листом № 3398 від 30.12.09. повідомило ТОВ «Л.І.Т. Груп»про те, що у зв’язку із заборгованістю по штрафним санкціям, ТОВ “Л.І.Т. ГРУП” втрачено право на придбання предмету лізингу у власність, на умовах, визначених у ст. 17 Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.10. у справі № 20/149 було встановлено, що у зв’язку з тим, що строк користування майном –предметом лізингу, закінчився, як і дія Договору, а матеріали справи не містять доказів викупу (придбання у власність) Лізингоодержувачем предмету лізингу, в зв’язку з чим ТОВ «Л.І.Т. груп»зобов’язано повернути ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»майно –об’єкт фінансового лізингу (автомобіль Chevrolet Lachetti, 2007 року випуску, державний номер АА 9176 ЕТ).

Таким чином, судом при прийнятті рішення у справі № 20/149 від 09.06.10. було встановлено, що строк дії Договору закінчився 16.02.10.

Зазначене вище рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.10. у справі № 20/149 було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду № 20/149 від 01.09.10.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки, на момент розгляду даної справи вступило в законну силу та діє рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.10. у справі № 20/149, то встановлені у ньому факти мають обов’язкову силу для даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 17.2 Договору, сторонами було погоджено, що Лізингоодержувач під час дії цього Договору, однак не раніше закінчення 21 місяця з моменту отримання майна (підписання сторонами акту приймання-передачі майна), при обов'язковій умові сплати в повному обсязі заборгованості за лізинговими платежами за цим Договором, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків) має право придбати у власність (викупити) майно, а Лізингодавець зобов'язаний продати Лізингоодержувачу майно на умовах, викладених у цьому договорі.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами Договору було чітко передбачено, що позивач може викупити спірне майно лише під час дії Договору № 071227-83/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 27.12.07.

Враховуючи те, що строк дії Договору № 071227-83/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 27.12.07. закінчився 16.02.10., а умовами зазначеного Договору чітко передбачено, що позивач має право придбати у власність спірне майно у відповідача лише під час дії даного Договору, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп», оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом, строк дії Договору фінансового лізингу № 071227-83/ФЛ-Ю-А від 27.12.07. закінчився (16.02.10.).

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп», суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

В зв’язку з тим, що позивачем сплачено державне мито в більшому розмірі, ніж це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, зайво сплачена сума в розмірі 875,60 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп»з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 34, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, –

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позовних вимог прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп» відмовити.

2.          На підставі даного рішення повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, Н/П № 43, код ЄДРПОУ 32248932) 875 (вісімсот сімдесят п’ять) грн. 60 коп. –зайво сплаченого державного мита.

3.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

СуддяТ.М. Ващенко Повне рішення складено 13.10.10.