Рішення № 12124741, 07.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/34807.10.10 За позовом          Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»

До                    Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно–Західна залізниця»

Про                    стягнення 57587, 62 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:

Від позивача                    Стужна В. М. (дов. № 22-ВТС від 24.11.2009р.); Меньковська Л. Ю. (дов. № 23-ЮС від 29.09.2010р.)

Від відповідача          Федоренко М. О. (дов. № 2517-НЮ від 06.09.2010 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»(далі по тексту –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно–Західна залізниця»(далі по тексту –відповідач) про стягнення донарахованої та стягнутої відповідачем суми за вересень –грудень 2009 р. 57587, 62 грн. добору платежів за утримання ділянки землі у межах смуги відведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/348, розгляд справи призначено на 08.09.2010 року, зобов’язано сторони подати суду документи вказані в цій ухвалі.

У судовому засідання 08.09.2010р. представником позивача надано усні пояснення по суті справи та додаткові матеріали по справі. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному об’ємі. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.03.2010 р. на підставі накопичувальної картки № 04030010 з позивача, не законно на його думку, списано 57587, 62 грн. з ПДВ –добору платежів за вересень-жовтень 2009 р. за утримання ділянки землі у межах смуги відведення залізниці по договору № 1693 від 30.05.2007 р. Як стверджує позивач кошти списані незаконно, виходячи із такого.

По-перше, зобов’язання по оплаті збору за утримання ділянки землі у межах смуги відведення залізниці по договору № 1693 від 30.05.2007 р. за вересень –грудень 2009 р. виконані позивачем в повному обсязі, що підтверджується накопичувальними картками №№ 19100028, 13110032 та 20110037 від 19.10.2009 р., 13.11.2009 р. та 20.11.2009 р. відповідно.

По-друге, для підписання накопичувальної картки № 04030010 від 04.03.2010 р. представник позивача не запрошувався взагалі, а уразі запрошення підписав би зазначену картку з зауваженнями. Тай факт, що представник позивача відмовився від підписання картки, про що складений відповідний акт, не відповідає дійсним обставинам, адже у зазначеного в акті представника у березні 2010 р. не було повноважень на підписання картки/відмови від підписання картки. За таких обставин карта № 04030010 від 04.03.2010 р. не може бути підставою для списання коштів.

По-третє, добір платежів за вересень-грудень 2009 р. проведено поза межами строку дії договору № 7344498 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 02.06.2009 р., в порушення вимог ч. 7 ст. 180 ГК України, відповідач провів списання суми 57587, 62 грн. з ПДВ з суми авансу перерахованого позивачем на підставі договору № 7344498 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 25.01.2010 р.

На підставі викладеного, позивач стверджує, що списання 57587, 62 грн. відповідачем було проведено безпідставно і просить стягнути з відповідача зазначену суму. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 180, 307, 315 ГК України та ст.ст. 12, 62, 64-77 Статуту залізниць України, р. 2 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій та р. 2 Правил розрахунків за перевезення вантажів затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644.

Представник відповідача заперечив в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог та попросив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до наданого в справу через канцелярію відзиву заперечуючи проти позову відповідач посилається на ст. 193, 02 ГК України, наголошує, зо одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, а зобов’язання по сплаті збору передбачено договором № 1693, тому у позивача відсутні підстави для вимоги про повернення відповідачем коштів в розмірі 57587, 62 грн.

У зв’язку з необхідністю надання представниками сторін додаткових пояснень по справі судом була оголошена 08.09.2010 р. перерва в судовому засіданні на 30.09.2010 р.

У зв’язку з необхідністю надання представниками сторін додаткових пояснень по справі судом була оголошена 30.09.2010 р. перерва в судовому засіданні на 07.10.2010 р.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 30.05.2007 р. було укладено договір № 1693 про експлуатацію залізничної під’їзної колії при станції Неданчичі Південно-Західної залізниці (далі за текстом договір № 1693), відповідно до якого згідно із статутом залізниць України, правилами перевезення вантажів і на умовах договору експлуатується під’їзна колія, яка належить власнику (позивачу), що примикає стрілкою № 3 до продовження 2-ої колії станції Неданчичі і обслуговується власним локомотивом. Договір укладений терміном на 5 років до 28.02.2012 р.

Згідно п. 3 договору № 1693 у межах смуги відведення під’їзною колією і спорудами власника колії зайнято ділянку землі площею 16356 м.кв.

Відповідно до а. 3 п. 16 договору № 1693 власник колії сплачує залізниці, збір за утримання ділянки землі (що зазначена в п. 3 договору) згідно Тарифного керівництва № 1, який сплачується не пізніше, як за 10 днів до початку звітного місяця. Збори і плати вносяться: централізовано через ЄТехПД (Єдиний технологічний центр по обробці перевізних документів –далі по текст ЄТехПД), згідно договору про проведення розрахунків та наданих послуг з урахуванням діючих коефіцієнтів.

28.08.2009 р. до договору № 1693 сторонами була укладена додаткова угода, відповідно до якої а. 3 п. 16 договору № 1693 викладено в новій редакції: «за утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці згідно ТК № 1 за ставками визначеними калькуляціями за формулою: (П+К)*S, де

П - діюча ставка місцевого земельного податку за 1 кв.м.;

К –витрати залізниці на утримання 1 кв.м. землі в межах смуги відведення залізниці, які розраховуються залізницею один раз на рік та доводяться до відома власника колії шляхом надання відповідних документів до договору про проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги;

S –площа земельної ділянки, зайнята під’їзною колією у межах смуги відведення, кв.м.

Збір за утримання ділянки землі сплачується не пізніше, як за 10 днів до початку звітного місяця.»

Як встановлено в зазначеній додатковій угоді, вона являється невід’ємною частиною договору № 1693 і діє з 01.09.2009 р.

Згідно телеграфної вказівки № Н/103 від 13.08.2009 р. для проведення з 01.09.2009 р. розрахунків плати за утримання ділянок землі зайнятих під’їзними коліями в межах смуги відведення залізниці була надана розрахована службою колії ставка (К) витрат залізниці на утримання 1 кв.м. землі в межах смуги відведення залізниці, яка складає 0, 79 грн. без ПДВ. Про зазначене в.о. Начальника станції Неданчичі повідомив позивача, в листі від 17.08.2009 р. зазначалося «ставка утримання 1 кв.м. землі складає 0,79 грн. без ПДВ».

02.06.2009 р. між сторонами було укладено договір № 7344498 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі за текстом –договір № 7344498 від 02.06.2009 р.), згідно якого.

Залізниця (відповідач) зобов’язана: для централізованих розрахунків відкрити вантажовласнику (позивачу) рахунок 7344498 (п. 2.2.1), здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та на вимогу надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію (ЄТехПД) Неданчичі (п. 2.2.3), списувати з особового рахунку вантажовласника відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і таке інше (п. 2.2.6).

Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) в особовому рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і таке інше, оформлених в паперовому або електронному вигляді (п.3.3.).

Спори, що можуть виникнути з цього договору або у зв’язку з ним, сторони вирішують шляхом переговорів. Усі спори між сторонами, по яких не було досягнуто згоди, вирішуються в порядку передбаченому чинним законодавством України в господарському суді за місцезнаходженням відповідача (п.6.1.).

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р., а в частині фінансових зобов’язань до закінчення взаєморозрахунків. Послуги за договором надаються з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р. ( п. 7.1.).

Згідно накопичувальної картки № 19100028 від 19.10.2009 р. з вантажовласника (позивача) стягнуто відшкодування витрат на утримання смуги відведення за вересень, жовтень в розмірі 2159, 44 грн.

Згідно накопичувальної картки № 13110032 від 13.11.2009 р. з вантажовласника (позивача) стягнуто відшкодування витрат на утримання смуги відведення за листопад в розмірі 1062, 02 грн.

Згідно накопичувальної картки № 20110037 від 20.11.2009 р. з вантажовласника (позивача) стягнуто відшкодування витрат на утримання смуги відведення в розмірі 1097, 42 грн.

Іванюк Т. В. підписувала зазначені накопичувальні картки на підставі Довіреності від 27.07.2009 р. № 45/07-94, термін дії якої по 31.12.2009 р.

02.02.2010 р. комерційним ревізором Яремчук О. М. проведено комплексну перевірку фінансово-комерційної робити станції Неданчичі ПЗЗ за період з липня 2009 р. по січень 2010 р., про що складено Акт комплексної перевірки фінансово –комерційної роботи станції Неданчичі ПЗЗ від 02.02.2010 р. (далі за текстом –Акт перевірки). Перевіркою виявлено за період з вересня по грудень 2009 р. недобір збору за користування земельної ділянки в межах смуги відведення за договором № 1693 у сумі 47989, 68 грн. без ПДВ. Недобір допущено у зв’язку з невірним нарахуванням товарним касиром плати за користування земельною ділянкою згідно телеграфного розпорядження № Н/103 від 13.08.2009 р.

29.01.2010 р. начальник станції Неданчичі Листом Вих. № 14 звернувся до позивача, в якому зазначив, що «при проведенні перевірки 27.01.2010 р. комерційним ревізором Київської дирекції залізничних перевезень ДТГО «Південно-Західної залізниці»було виявлено недобір плати за утримання ділянки землі у межах смуги відведення залізниці по договору № 1693 від 30.05.2007 р. товарним касиром станції Неданчичі за період вересень-грудень 2009 р.»у сумі 47989, 68 грн. без ПДВ (з ПДВ 57587, 62 грн.) та просив в найкоротший термін перерахувати зазначені кошти. Позивач отримав зазначений лист 04.02.2010 р.

10.02.2010 р. Листом Вих. № 528/52/3-104 позивач відповів на Лист від 29.01.2010 р. Вих. № 14, та зазначив, що він не погоджується з заборгованістю у сумі 57587, 62 грн., з тих підстав, що відповідно до ТК № 1, яке діяло до вересня 2009 р. ставка збору за утримання земельної ділянки у межах смуги відведення складала 0, 7 грн. за 1 кв.м. за рік, в телеграфному розпорядженні № Н-103 від 13.08.2009 р. зазначено, що ставка складає 0, 79 грн. без ПДВ, без вказівки на місяць чи на рік, тому позивач зробив висновок, що ставка визначена на рік, крім того, у випадку розрахунку ставки на місяць, а не на рік збір збільшується у 12 разів, що викликає непорозуміння.

Детально вивчивши умови додаткової угоди до договору № 1693 та телеграфне розпорядження № Н-103 віл 13.08.2009 р. суд дійшов висновку, що із зазначених документів дійсно не можна встановити на рік або на місяць визначена ставка збору за 1 кв.м.

25.01.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7344498 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі за текстом –договір № 7344498 від 25.01.2010 р.), який набув чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 р., а в частині фінансових зобов’язань до закінчення взаєморозрахунків.

Відповідно до зазначеного договору вантажовласник зобов’язаний здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів на рахунок ЄТехПД (п.2.4.2).

Платіжними дорученнями від 18.02.2010 р. та 02.03.2010 р. позивач перерахував відповідачу попередню оплату за перевезення вантажів згідно договору № 7344498 від 25.01.2010 р. в сумі 50068, 12 грн. та 250919, 28 грн. відповідно.

26.03.2010 р. Листом Вих. № 1220/46/07-49 позивач просив відповідача повернути невикористані ним кошти передплати за перевезення вантажів в сумі 147966, 28 грн. У відповідь на зазначений лист відповідач направив позивачу лист від 13.04.2010 р. Вих. № НФДУ –1/2а, в якому повідомляв, що залишок коштів на рахунку позивача складає 28159, 50 грн.

30.04.2010 п. позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 147966, 28 грн. Вих. № 1789/39/7-232 у якій вимагав негайно повернути йому 147966, 28 грн. У претензії зазначалося, що з невідомих для позивача причин при підписання акту звірки розрахунків станом на 01.04.2010р. та в листі від 13.04.2010 р. відповідач зазначив, що залишок коштів складає 28159, 50 грн., хоча окрім послуг на суму 159482. 88 грн. ніяких інших послуг позивач не замовляв та документів на оплату зобов’язань на суму 119806, 78 грн. не оформляв.

В результаті розгляду зазначеної вище претензії відповідач направив позивачу Лист від 03.06.2010 р. Вих. № МРП –72/132, де зазначив, що так як працівниками станції Неданчичі були невірно нараховані та стягнені суми збору за утримання землі в межах смуги відведення за вересень –грудень 2009 року, то в 2010 р. комерційними ревізорами було виявлено та зроблено добір платежів по вище зазначеним платежам на загальну суму 57587, 62 грн. з ПДВ та надавалися накопичувальні картки та акти.

Відповідно до накопичувальної картки № 04030010 від 04.03.2010 р. з вантажовласника (позивача) стягнуто 47989,68 грн. за договором № 1693 добір за вересень-грудень 2009 р. При цьому накопичувальна картка № 04030010 від 04.03.2010 р. не містить підпису працівника вантажовласника, замість підпису міститься напис «акт № 3». Згідно Акту загальної форми 3 станція Неданчичі 32470 від 04.03.2010 р. представник ДСП ЧАЕС Іванюк Т. В. відмовилась від підпису накопичувальної картки № 04030010 на суму 47989, 68 грн.

Відповідачем в матеріали справи надано Калькуляцію витрат на утримання 1 кв.м. смуги відведення (1 місяць) по службі колії на 2009 рік, затверджену заступником начальника залізниці 05.08.2009 р. Згідно якої ціна без ПДВ на утримання 0,79 грн. При цьому зазначена калькуляція позивачу до моменту розгляду справи в суді не пред’являлася.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення 57587, 62 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Взаємовідносини залізниці з іншими підприємствами щодо порядку і умов експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та забирання вагонів згідно зі статтею 21 Закону України “Про залізничний транспорт” та статтею 71 Статуту визначаються договором. Порядок розроблення та форми таких договорів встановлено Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій (додатки 1 та 2 до пункту 2.1).

З огляду на приписи статей 181 ГК України та 10 ГПК України спори з приводу розбіжностей, які виникають під час укладення відповідних договорів, можуть бути передані на вирішення господарського суду.

Тарифи на перевезення, розмір додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, а також розмір штрафів, які застосовуються на усіх залізницях України для усіх відправників і одержувачів вантажів, встановлено Тарифним керівництвом №1, а також “Тарифною політикою залізниць України”, яка затверджується кожного року.

Пунктом 22 таблиці 4 розділу 2 Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 р. № 551 «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника, було визначено збір на утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання під’їзних колій і в інших випадках, у розмірі 0, 7 грн. за 1 рік.

З 01.05.2009 р. набрав чинності наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.03.2009 р. № 317 «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги», яким визнано таким, що втратило чинність тарифне керівництво № 1, затверджене Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551. При цьому Наказом № 317 не передбачено збір на утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання під’їзних колій.

Відповідно до параграфу 58 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності накопичувальна картка є документом на підставі якого справляються платежі за надані додаткові послуги з платників. До накопичувальної картки форми ФДУ-92 включаються додаткові збори, штрафи для платників, які розраховуються через ТехПД. Всі примірники накопичувальних карток підписуються товарним касиром станції та уповноваженим представником платника. На право підпису у представника повинно бути доручення. В разі відмови представника підприємства від підпису накопичувальної картки, оформляється акт загальної форми ГУ-23. У цьому випадку у накопичувальній картці робиться відмітка про складання акту.

Відповідно до ч. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту).

Таким чином, згідно з Правилами розрахунків за перевезення вантажів та Типовим договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення розрахунковий підрозділ залізниці (далі-ТехПД) на підставі укладеного договору отримані в порядку передоплати суми, зараховує на особовий рахунок платника і списує їх в міру оформлення та надходження розрахункових документів за здійснені перевезення, надані послуги та штрафи. Списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки.

Відповідно до п. 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутися з претензією та позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці (Розділ 5 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»).

Як встановлено судом довіреність Іванюк Т. В. на підписання накопичувальних карток була дійсна до 31.12.2009 р., тому Іванюк Т.В. не мала повноважень ані на підписання картки, ані на відмову від її підписання від імені позивача. Відповідно, відповідач не мав права складати акт №3, та посилатися на нього в накопичувальній картці з посиланням на відмову позивача від підписання акту № 3. Доказів іншого відповідач суду не надав. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для списання 57587, 62 грн.

Крім того, як встановлено судом, ще до складення відповідачем акту № 3, між позивачем та відповідачем виникла суперечка, щодо законності донарахування збору за договором № 1693 за вересень –грудень 2009 рік, яка не була врегульована шляхом переговорів, і відповідно мала бути врегульована господарським судом, за позовом залізниці.

Відповідно до ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. Згідно ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно ч. 4 зазначеної вище статті якщо за правилами, встановленими частиною 3 статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Як було зазначено вище, до вересня 2009 року ставка збору встановлювалася за рік, тому, укладаючи додаткову угоду до договору у якій не зазначалося на рік або на місяць встановлюється ставка, позивач і дійшов висновку, що ставка встановлюється на рік.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідачем було безпідставно стягнуто з позивача за наявності спору грошові кошти, хоча відповідач мав стягнути ці кошти за наявності спору в претензійно-позовному порядку.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач за наявності спору, безпідставно (без достатніх правових підстав щодо порядку вирішення спору) на власний розсуд стягнув кошти з позивача, а тому вони підлягають поверненню на підставі ст.. 1212 ЦК України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 22, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул.. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»(07100, м. Славутич, Київської області, вул.. 77-ї Гвардійської дивізії, буд. 7,1) 57587, 62 (п’ятдесят сім тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 62 коп. безпідставно списаних коштів, 575, 88 (п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 11.10.2010 року.