Рішення № 12124201, 28.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.10 р.                     Справа № 25/186                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ

до відповідача комунального підприємства „Макіївтепломережа” м. Макіївка Донецької області

про стягнення 56358 937грн.15коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Кухтик В.М. – провідний фахівець юридичного відділу (довіреність № 8/10 від 11.01.2010);

від відповідача: Ємец О.В. – представник (довіреність № 08-10025 від 28.10.2010)

          Позивач – дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до комунального підприємства „Макіївтепломережа” м. Макіївка Донецької області про стягнення 56358937грн.15коп., у тому числі основний борг в сумі 44690 614грн.07коп., пеня в сумі 4230815грн.74коп., індекс інфляції в сумі 5419710грн.68коп., 3% річних в сумі 2017796грн.66коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми боргу, договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1569 ТЕ-8 від 29.09.2008, додаткові угоди № 1 від 05.11.2008, № 2 від 24.12.2008, № 3 від 30.04.2009 до договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1569 ТЕ-8 від 29.09.2008, акти передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2009 за січень 2009р., від 28.02.2009 за лютий 2009р., від 31.03.2009 за березень 2009р., від 30.04.2009 за квітень 2009р.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 08-10022 від 28.10.2010) відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 52128121,41грн. (без пені). Щодо вимог про стягнення пені, то відповідач в цій частині заперечує, посилаючись на те, що зобов’язання виконувалось неналежним чином не з вини відповідача, а внаслідок дії форс-мажорних обставин – економічної кризи в Україні. Окрім того, сума пені разом з індексом інфляції та 3% річних є нерозмірною із збитками підприємства. В доповнення своїх заперечень відносно вимог про стягнення пені, відповідач посилається на важкий фінансовий стан підприємства.

          Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

          29.09.2008 між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерного компанії „Нафтогаз України” (Постачальник) та комунальним підприємством „Макіївтепломережа” (Покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1569 ТЕ-8, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобов’язався прийняти від Постачальника та оплати природний газ в обсязі, узгодженому в договорі (стаття 2 договору).

Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та Постачальником (п. 1.2. договору).

Згідно п. п. 4.2., 4.4. договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Сторони підписали додаткові угоди № 1 від 05.11.2008, № 2 від 24.12.2008, № 3 від 30.04.2009 до договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1569 ТЕ-8 від 29.09.2008, відповідно до яких внесли зміни та доповнення до основного договору, зокрема, щодо обсягів поставки природного газу, ціни на газ, терміну дії договору.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду січень 2009р. – квітень 2009р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 45951 749грн.44коп.

Факт отримання відповідачем природного газу на вказану суму підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2009 за січень 2009р., від 28.02.2009 за лютий 2009р., від 31.03.2009 за березень 2009р., від 30.04.2009 за квітень 2009р.

Вказані акти передачі-приймання природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень, та погоджені газорозподільною організацією.

          У відповідності з п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання по оплаті переданого та отриманого природного газу виконав частково.

Загальна сума заборгованості становить 44690614,07грн.

Відповідач заборгованість в сумі 44690614,07грн. визнає в повному обсязі; акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.08.2010, відповідно до якого сальдо на користь позивача склало 44690614,07грн., підписав без застережень.

На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 44690614грн.07коп. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 4230 815грн.74коп. за період з 10.03.2010 по 10.09.2010 (за 184 дня).

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, розмір пені на правильність розрахунку судом перевірений.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, усно клопотав про зменшення розміру пені.

Суд розглянув вказане клопотання відповідача, враховуючи значний розмір нарахованої пені, скористувався правом, наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені, належний до стягнення з відповідача, на 20%.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3384652грн.59коп. (4230815,74грн.х20%/100%=846163,15грн.; 4230815,74грн.- 846163,15грн.= 3384652грн.59коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

          З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період з лютого 2009р. по березень 2010р. та 3% річних за період з 11.02.2009 по 10.09.2010 (за 576 днів).

Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 5419 710грн.68коп., 3% річних –2017796грн.66коп.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за законністю та обгрунтованістю.

Заперечення відповідача щодо вимог про стягнення пені, судом до уваги не приймаються, оскільки важке фінансове становище підприємства, економічна криза, по-перше, не є форс-мажорними обставинами, по-друге, не звільняє підприємство від уплати пені, сплата якої за неналежне виконання зобов’язань передбачена умовами договору.

          Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ до комунального підприємства „Макіївтепломережа” м. Макіївка Донецької області про стягнення 56358937грн.15коп., у тому числі основний борг в сумі 44690 614грн.07коп., пеня в сумі 4230815грн.74коп., індекс інфляції в сумі 5419710грн.68коп., 3% річних в сумі 2017796грн.66коп., задовольнити в сумі 55512 774грн.00коп., у тому числі основний борг в сумі 44690 614грн.07коп., пеня в сумі 3384652грн.59коп., індекс інфляції в сумі 5419710грн.68коп., 3% річних в сумі 2017796грн.66коп.

Стягнути з комунального підприємства „Макіївтепломережа” (вул. Лебедева, ГОСБЛОК, м. Макіївка Донецької області, 86156, код ЄДРПОУ 31534547) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в сумі 44690 614грн.07коп., пеню в сумі 3384652грн.59коп., індекс інфляції в сумі 5419710грн.68коп., 3% річних в сумі 2017796грн.66коп., держмито в сумі 25500грн.00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя