Рішення № 12124151, 08.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.10 р.                     Справа № 2/232                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Новгород-сіверського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства „Новгород-Сіверськрайагролісгосп”, м. Н-Сіверський

до відповідача: Приватного підприємства „Дінікс-компані”, м. Горлівка

про: стягнення заборгованості в розмірі 9487,50грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Дубіна В.І. – за довір.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Новгород-Сіверське районне Дочірнє спеціалізоване Агролісогосподарське підприємство „Новгород-Сіверськрайагролісгосп”, м. Н-Сіверський, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства „Дінікс-компані”, м. Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 9487,50грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 31/03 від 31.03.2005р., специфікацію, накладну № 852 від 09.10.2005р., довіреність ЯЛЖ № 273329 від 27.10.2005р. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст.. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 538, 691, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 02-62/32049 від 19.10.2010р.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

31.03.2005р. між Дочірнім підприємством „Н-Сіверськрайагролісгосп” (Продавець) та Приватним підприємством „Дінікс-компані” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 31/03.

За цим договором Покупець зобов’язаний оплатити та прийняти товар, а Покупець зобов’язаний передати у власність Покупця товар в кількості, оплаченій Покупцем та якості, визначеної в специфікації.

Специфікацією визначено, що позивач продає пиломатеріал обрізний в кількості 500м3 за ціною 750грн. з ПДВ за 1 м3.

Розділом 5 „Порядок розрахунків” визначено, що Покупець зобов’язаний оплатити товар в продовж 10 банківських днів з дня поставки товару на склад Покупця на підставі виставленого рахунку.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що товар вважається переданим Покупцю в момент підписання акта приймання-передачі представниками обох сторін (або іншого документу).

Згідно до п. 11.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання т діє до 31 грудня 2005р.

Пунктом 11.3. договору визначено, що закінчення строку даного договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які були здійснені в період його дії.

Так, в виконання умов договору позивач за накладною № 852 від 05.10.2005р. здійснив постачання відповідачу товару, визначеного специфікацією у кількості 12,55м3 на загальну суму 9487,50грн.

Вказаний товар було отримано представником відповідача Сапроновим Романом Леонідовичем на підставі довіреності ЯЛЖ № 273329 від 27.10.2005р.

Однак, як вказує позивач та видно з матеріалів справи відповідач умови договору не виконав за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі у зв’язку з чим за останнім облікується заборгованість в розмірі 9487,50грн.

З приводу не оплати отриманого товару, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 137 від 02.06.2010р., яка зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договорів відповідач не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 9487,50грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 9487,50грн. до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобов’язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Новгород-сіверського районного дочірнього спеціалізованого агрослісогосподарського підприємства „Новгород-Сіверськрайагролісгосп”, м. Н-Сіверський до Приватного підприємства „Дінікс-компані”, м. Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 9487,50грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „Дінікс-компані” (84637, м. Горлівка, пр. Перемоги, 103, ЄДРПОУ 30585302) на користь Новгород-сіверського районного дочірнього спеціалізованого агрослісогосподарського підприємства „Новгород-Сіверськрайагролісгосп” (16000, м. Н-Сіверський, вул. Залінейна, 47, ЄДРПОУ 31188244) заборгованість в розмірі 9487,50грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя