Постанова № 12123576, 02.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

02.11.2010 р. Справа № 2а-5476/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Янєві Ю.К. розглянувши адміністративну справу

за позовомТОВ сільськогосподарського підприємства "Нібулон", (вул. Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54030) до відповідача 1

до відповідача 2Ільчук О.А. головного державного податкового ревізора-інспектора Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, (АДРЕСА_1, 54017)

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20 м. Миколаїв, 54030) провизнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ: Позивач, відповідно до уточнених позовних вимог, звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідачів щодо проведення 20.07.2010 невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операції з ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "Аквілон-Юг", ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Шторм", ТОВ "СтарАгро-М" та ПП "Анкор Агро Плюс" по звітним деклараціям з податку на додану вартість за січень-травень 2010 року та складання акта невиїзної документальної перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що невиїзна документальна перевірка проводилась поза межами повноважень, наданих чинним законодавством України та з порушенням процедури проведення перевірки, висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях та містять недостовірну інформацію, перевірку проведено не на підставі первинних документів.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, зазначивши, що дії по проведенню невиїзної документальної перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН", складання акта перевірки, встановлення в акті перевірки відсутності поставок товарів, робіт, послуг, визнанню угод, які укладені позивачем, такими, що мають протиправний характер, а правочинів нікчемними, відповідають приписам чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що ТОВ СП "НІБУЛОН" зареєстровано у виконавчому комітеті Миколаївської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію. ТОВ СП "НІБУЛОН" перебуває на обліку в СДПІ ВПП у м. Миколаєві.

СДПІ ВПП у м. Миколаєві 16.07.2010 направлено на адресу позивача запрошення №18189/10/40-029 для проведення перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій ТОВ СП "НІБУЛОН" з ТОВ "Шторм", ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "Аквілон-Юг", ТОВ "СтарАгро-М", по податковим деклараціям з ПДВ за січень-травень 2010р.

20.07.2010 відповідачами було складено акт про неявку посадових осіб позивача та проведена невиїзна документальна перевірка позивача. За наслідками перевірки складено акт №737/40/14291113 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операції з ТОВ "СтарАгро-М", ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Шторм", ПП "Анкор Агро Плюс", ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "Аквілон-Юг" по звітним деклараціям з податку на додану вартість за січень-травень 2010р." (надалі Акт перевірки).

В висновках на сторінках 24-26 акта перевірки від 20.07.2010 за №737/40/14291113 відповідачі зазначають, що:

1. На порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого, ТОВ СП "НІБУЛОН" завищено податковий кредит на суму 15063453 грн. у тому числі по періодах:

січень 2010р. на суму 420471 грн.

лютий 2010р. на суму 1238705 грн.

березень 2010р. на суму 3563113 грн.

квітень 2010р. на суму 9736036 грн.

травень 2010р. на суму 105128грн.

2. На порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 пп. "а" пп.. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, пп. 5.12.2, 5.12.3, 5.12.4. п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008р. №159), в результаті чого підприємством завищено бюджетне відшкодування за травень 2010р. на суму 13441669,49 грн. у т. ч. по періодах:

лютий 2010р. на суму 355814,17 грн.

березень 2010р. на суму 594261,82 грн.

квітень 2010р. на суму 3234169,45 грн.

травень 2010р. на суму 9257424,05 грн.

3. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини субєкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

До того ж ч. 4 ст. 71 КАС України зобовязує субєкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій субєкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року (N509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України (ч.2 ст. 19) та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (ст.ст.7, 8, 11, ч.4 ст.112, ст.162 КАС України).

Суд вважає, що невиїзна документальна перевірка Позивача яка оформлена актом від 20.07.2010 №737/40/14291113 проведена відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків.

В залученому до матеріалів справи листі-запрошенні за №18189/10/40-029 від 16.07.2010 відповідачем не зазначено, яку саме перевірку, на яких підставах, згідно яких документів, стосовно яких саме операцій та в якому порядку передбачається проведення перевірки.

Відповідно до положень п.1.11 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом десяти днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

З огляду на вищенаведені норми, провести невиїзну документальну перевірку, у разі якщо орган державної податкової служби скористався своїм правом на запрошення платника податків для проведення перевірки, можливо лише після закінчення десяти робочих днів з моменту направлення запрошення та після спливу десятиденного строку з моменту отримання запрошення платником податків. З урахуванням того, що запрошення на проведення перевірки було направлено позивачеві 16.07.2010, а невиїзну документальну перевірку відповідачами проведено 20.07.2010, то проведення вказаної вище перевірки було здійснено відповідачем Ільчук О.А. з порушенням вищезазначених норм.

Підпунктом 7.8.1 п.7.8. ст.7 Законом України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР передбачено, що для подання податкової декларації з податку на додану вартість встановлено податковий період один календарний місяць.

Відповідно до пп. "а" пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Приписами підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Позивачем до органу державної податкової служби надані податкові декларації з ПДВ: за січень 2010р. - 22.02.2010 (вх. №766), за лютий 2010 - від 22.02.2010 (вх. №1139), за березень 2010. - від 20.03.2010 (вх. №1664), за квітень 2010 - від 20.05.2010 (вх. 2481), за травень 2010 - від 21.06.2010 (вх. №2884).

Таким чином, суд дійшов висновку, що невиїзна документальна перевірка позивача проведена з порушенням 30-ти денного строку за податкові періоди січень-квітень 2010 року.

Вищезазначене свідчить про те, що дії Ільчук О.А. (головного державного податкового ревізор-інспектора відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості та сільського господарства управління податкового супроводження підприємств сфери матеріального виробництва СДПІ ВПП у м. Миколаєві), які полягають у проведенні невиїзної документальної перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН" були вчинені з перевищенням повноважень наданих Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та з порушенням Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд проаналізувавши акт перевірки встановив, що висновки, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням п. п. 1.7, 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно з якими факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Правові норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не надають право посадовим особам державної податкової служби здійснювати перевірки (робити висновки) без дослідження (надання) необхідних документів.

Крім того, відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного законодавства субєктами господарювання.

Згідно п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, приховування обєкта оподаткування, розкрадання, привласнення, описка, тощо).

Відповідачі в акті перевірки (стор.14) зазначають, що ТОВ "Шторм" не знаходиться за юридичною адресою, не має основних фондів, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничих потужностей та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Цей висновок є лише припущенням відповідачів, оскільки не підтверджений допустимими та достатніми доказами, ґрунтується лише на відсутності інформації у контролюючого органу.

Згідно до ч.1 ст.16 та ч.1 ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року (N755-IV) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року (N755-IV)визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.08.2010 №6628492 зазначено, що місцезнаходженням ТОВ "Шторм" є Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе, вул. Степове,13 та те, що 22.05.2009 та 07.07.2010 зазначені відомості про юридичну особу було підтверджено. Отже, наведене спростовує твердження відповідачів щодо відсутності ТОВ "Шторм" за місцезнаходженням. Неподання ТОВ "Шторм" декларації з податку на прибуток ще не є свідченням відсутності у ТОВ "Шторм" основних фондів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадовою особою СДПІ ВПП у м. Миколаєві Ільчук О.А. (головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості та сільського господарства управління податкового супроводження підприємств сфери матеріального виробництва СДПІ ВПП у м. Миколаєві) в акті невиїзної документальної перевірки внесено недостовірну інформацію, яка не підтверджена належними доказами.

Відповідачі в акті невиїзної документальної перевірки посилаються на інші проведені та складені акти перевірок:

- акт про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Судно сервіс, код ЄДРПОУ 23619147 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань по взаєморозрахунках з ПП "Бермет", ПП "Антарес М", ПВКП "Укрсплав", ТОВ СП "НІБУЛОН", ЗАТ "АТ Каргілл" за період з 01.01.10 по 30.04.10 №4998/23-200/23619147 від 30.06.2010 року;

- акт від 30.06.2010 №4997/23-200/30565417 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про результати невиїзної позапланової перевірки Приватного виробничо-комерційного підприємства "УКРСПЛАВ" (код ЄДРПОУ 30565417) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань ПВКП "УКРСПЛАВ" по взаєморозрахунках з ПП "КОЛАЛРЗ" (35890621), ПП "АНТАРЕС-М" (35988766), ПП "ОКТАВІЯ-А" (34606812), ПП "АГРАРНИК-Н"(34318655), ТОВ "Судносервіс" (23619147), Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (253945466) за період з 01.02.10 по 31.03.10;

- акт від 30.06.2010 №4996/23-200/30565417 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про результати невиїзної позапланової перевірки Приватного виробничо-комерційного підприємства "УКРСПЛАВ" (код ЄДРПОУ 30565417) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань ПВКП "УКРСПЛАВ" по взаєморозрахунках з ПП "АУРЕНИЯ", ПП "АГРАРНИК-Н", ПП "КОЛАЛРЗ", ПП "КИКАМИС", ЗАТ "КАЗАНКІВСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО" та ТОВ "СУДНОСЕРВІС" за період з 01.04.10 по 30.04.10;

- акт від 12.07.2010 №1086/07-100/36486729 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва документальної невиїзної перевірки ТОВ "Аквілон-Юг" (код ЄДРПОУ 36486729) з питань перевірки правових відносин з платниками податків з 01.04.2010р. по 30.04.2010.;

- акт від 12.07.2010 №1087/07-100/36700249 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "СтарАгро-М" з питань правових відносин з платником податків з ТОВ СП "НІБУЛОН" за період з 01.04.2010 по 30.04.2010.;

- акт від 09.07.2010 №2455/234-00/33729794 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ХОЛЕС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 33729794) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань за квітень 2010;

- акт від 19.07.2010 №1125/07-100/34992551 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Анкор Агро Плюс" з питань правових відносин з платником податків з ТОВ СП "НІБУЛОН" за період з 01.03.2010 по 30.04.2010, в результаті яких були визнані нікчемними угоди.

По кожному періоду (які були перевірені в ході невиїзної документальної перевірки), були проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок.

січень 2010 р. акт №199/40/14291113 від 26.02.2010;

лютий 2010р. акт №324/40/14291113 від 31.03.2010;

березень 2010р. акт №439/40/14291113 від 30.04.2010;

квітень 2010р. акт №525/40/14291113 від 28.05.2010;

травень 2010р. акт №732/40/14291113 від 19.07.2010.

При проведенні вищезазначених перевірок повною мірою досліджувались первинні документи по взаєморозрахункам Позивача з першими постачальниками - контрагентами ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Шторм", ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "СтарАгро-М", ТОВ "Аквілон-Юг" та ПП "Анкор Агро Плюс" податкові накладні, накладні, товарно - транспортні накладні, рахунки, договори, платіжні доручення на перерахування грошових коштів. Жодного порушення чинного законодавства з цього приводу Відповідачами виявлено не було.

З посиланням на використання вищезазначених актів перевірок, відповідачами в Акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів та встановлено відсутність поставки товарів, робіт, послуг та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини і, як наслідок, порушуватимуть Кримінальний кодекс України. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись порушенням правочином таких нормативно-правових актів держави, як: Конституція України, Кримінальний кодекс України. Тому можна стверджувати, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений.

Відповідно до приписів ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також пов'язана з тим, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину.

Отже, під правочином, що порушує публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинюються з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Відповідно до ст.62 Конституції України належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності.

Відповідачами ні в акті невиїзної документальної перевірки, ні в процесі розгляду справи не зазначено жодного доказу про підтвердження притягнення посадових осіб позивача та його контрагентів по угодам до кримінальної відповідальності та не надано допустимих доказів на підтвердження направленості умислу учасників договорі на незаконне заволодіння майном держави.

Посилання Відповідачів в акті перевірки на статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 ЦК України є безпідставним, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Судом зясовано, що жодний із правочинів зазначений в Акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Таким чином, дії посадової особи контролюючого органу - Ільчук О.А., які полягають у визнанні в акті перевірки правочинів нікчемними, встановлення відсутності поставок товарів, робіт, послуг та укладання угод з метою настання реальних наслідків (у звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними), виходять за межі повноважень визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та містять ознаки перевищення владних повноважень.

В акті невиїзної документальної перевірки відповідачі посилаються на порушення позивачем пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 пп. "а" пп.. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивач завищив податковий кредит на суму 15 063 453 грн. та завищив бюджетне відшкодування на суму 13 441 669,49 грн..

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз наведених нормативних актів та змісту Закону України "Про податок на додану вартість" вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання постачальником позивача зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (по розрахункам між позивачем та його безпосередніми прямими постачальниками).

Наявність первинних документів (товарно транспортні накладні, накладні на маршрут або групу вагонів, акти приймання передавання, договори складського зберігання зерна, складські квитанції, доручення на відвантаження експортних вантажів, коносаменти, вантажно митні декларації, зовнішньоекономічні контракти, біржові контракти, посвідчення про реєстрацію біржових контрактів, здавальні акти), які оглянути та досліджені судом, спростовує висновки відповідачів стосовно того, що правочини, здійсненні позивачем з контрагентами-постачальниками не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

На підставі досліджених довідок та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на час укладання договорів та здійснення господарських операцій (за якими відповідачі не визнали обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ), прямих постачальників - контрагентів (ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Шторм", ПП "Анкор Агро Плюс", ТОВ "СтарАгро М", ТОВ "Аквілон Юг") було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, судом встановлено, що відповідачами в порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно визначено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 15063453 грн. (у тому числі по періодах: січень 2010р. на суму 420471 грн., лютий 2010р. на суму 1238705 грн. , березень 2010р. на суму 3563113 грн., квітень 2010р. на суму 9736036 грн., травень 2010р. на суму 105128грн.) та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010р. на суму 13441669,49 грн. ( у т. ч. по періодах: лютий 2010р. на суму 355814,17 грн., березень 2010р. на суму 594261,82 грн., квітень 2010р. на суму 3234169,45 грн., травень 2010р. на суму 9257424,05 грн.).

Також, судом встановлено, що в Акті перевірки по постачальникам-контрагентам ТОВ "СтарАгро-М", ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "Аквилон-Юг", ПП "Анкор Агро Плюс" не зазначено жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, які на думку відповідачів, не відповідають приписам чинного законодавства.

За таких обставин, Суд вважає, що проведення перевірки без вивчення документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а також зазначення в Акті перевірки недостовірної інформації та припущень, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про визнання усіх правочинів, вчинених позивачем (без дослідження конкретних угод) нікчемними, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів. Тому припущення, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадовим особам органів державної податкової служби надаються права, передбачені пунктами 1 - 9, частини першої ст. 11 (здійснювати документальні невиїзні перевірки, запрошувати платників податків за умови дотримання строків направлення запрошення на проведення перевірки).

При проведенні невиїзної документальної перевірки, в порушення норм Закону України "Про державну службу" Ільчук О.А. діяла не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії. В ході проведення перевірки Ільчук О.А. були зроблені необґрунтовані припущення, що призвело до визначення невмотивованих висновків.

Вищезазначене свідчить про те, що дії відповідачів щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН" та складання акта невиїзної документальної перевірки від 20.07.2010 за №737/40/14291113 є протиправними, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70-71, 86, 98, 138, 158-163, 167 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та посадової особи спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Ільчук Олени Анатоліївни щодо проведення 20.07.2010 року невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операції з ТОВ «Судносервіс», ТОВ «Шторм», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Аквілон-Юг» та ПП «Анкор Агро Плюс» по звітним деклараціям з податку на додану вартість за січень-травень 2010 року.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та посадової особи Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Ільчук Олени Анатоліївни щодо складання акта невиїзної документальної перевірки №737/40/14291113 від 20.07.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України та підписана суддею 06.11.2010 року.