Постанова № 12123591, 04.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04.11.2010 р. (16:40)                                                                      Справа № 2а-6817/10/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Янєві Ю.К. розглянувши адміністративну справу

за позовомТОВ "Трипілля Північ", (вул. Лягіна, 26-б, м. Миколаїв, 54017) доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030) проскасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ: ТОВ «Трипілля Північ»звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення–рішення №0021331720/0 від 09.08.2010, яким ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва визначила позивачеві суму податкового зобов’язання з податку з доходів з фізичних осіб в розмірі 9075,00грн., із яких 3025,00грн. за основним платежем та 6050,00грн. за штрафними санкціями, з посиланням на порушення позивачем, який не нарахував та не утримав дохід від придбаних засновником юридичної особи корпоративних прав, п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.11.1.2 п.11.1 ст.11 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

Вважаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач просив про задоволення позову.

          Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що відносини з передачі майна суб’єкту господарювання його засновником до статутного фонду мають характер договору міни, а тому суб’єкт господарювання повинен виступати в якості податкового агента і нарахувати та утримати у засновника доход з фізичних осіб з придбаних ним корпоративних прав.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 22.07.2010 по 28.07.2010 контролюючим органом (ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 28.01.2009 по 28.07.2010.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 02.08.2010 №1216/23-600/36317669 (надалі по тексту –акт перевірки).

          Контролюючим органом в акті перевірки (стр.15-17 акта перевірки) зазначає, що ТОВ «Трипілля Північ»в порушення приписів п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.11.1.2 п.11.1 ст.11 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»не утримало податок з доходів фізичних осіб з засновника юридичної особи –ОСОБА_1, яким до статутного фонду позивача було внесено нерухоме майно (як зазначено в акті перевірки): ксерокс, телефон-факс, телефон мобільний, сейф, кондиціонер. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0021331720/0 від 09.08.2010, яким ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва визначила ТОВ «Трипілля Північ»суму податкового зобов’язання з податку з доходів з фізичних осіб в розмірі 9075,00грн., із яких 3025,00грн. за основним платежем та 6050,00грн. за штрафними санкціями, з посиланням на порушення позивачем, який не нарахував та не утримав дохід від придбаних засновником юридичної особи корпоративних прав, п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.11.1.2 п.11.1 ст.11 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.11 ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з нормами підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) операції з внесення платником додатку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм підпункту 9.6.4 вказаного пункту), є інвестиційним прибутком (підпункт 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889), що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб (підпункт 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону N 889) при здійсненні платником податку зазначеної операції.

За наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами (підпункт 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889). Фінансові результати операцій з інвестиційними активами (підпункт 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889) обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Враховуючи викладене, згідно з прямими нормами Закону N 889 вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 Закону N 889.

          Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що:

по-перше –в даному випадку ТОВ «Трипілля Північ»не виступає податковим агентом щодо засновника юридичної особи, а тому не може утримувати податок з доходу фізичної особи –засновника юридичної особи в правовідносинах щодо внесення майна до статутного фонду ТОВ;

по-друге –засновником було внесено до статутного фонду майно в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою, тобто на поворотній основі, а не продані як товар продавцем. Тому придбані корпоративні права засновника не є доходом в розумінні ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

          Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, свою позицію суду не обґрунтував допустимими та належними доказами.

          Вищенаведене є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 98, 158—163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва №0021331720/0 від 09.08.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Трипілля Північ» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                           І. В. Желєзний