Постанова № 12122957, 04.11.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 листопада 2010 р. № 53/446-06 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –суддіДерепи В.І.,

суддів :Грека Б.М., –(доповідача у справі),

Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.07.10

у справі№ 53/446-06

господарського судуХарківської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Мегабанк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток"

простягнення суми

за участю представників від:

позивача Ключнікова І.М. (дов. від 28.04.10)

відповідачане з'явилися, були належно повідомлені В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.12.09 (судова колегія у складі: головуючий суддя Прохоров С.А., суддя Доленчук Д.О., суддя Присяжнюк О.О.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.10 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Пуль О.А., суддів: Кравець Т.В., Фоміної В.О.), відмовлено у задоволені заяви ТОВ “Фірма “Восток” про винесення додаткового рішення.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, винести додаткове рішення, здійснити розподіл судових витрат. Скарга мотивована тим, що суди усунулися від здійснення правосуддя, а їх доводи про невиконання судами апеляційної та касаційної інстанції свого обов’язку про вирішення питання про розподіл судових витрат, як підставу відмови у задоволенні заяви, не ґрунтується на нормах Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ВАТ “Мегабанк” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило достроково розірвати кредитний договір №130/2003 від 30.12.03 та стягнути з ТОВ “Фірма “Восток” на свою користь 1040000,00 грн.

02.11.05 ТОВ «Фірма «Восток»подало до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.05, при цьому сплативши 5242,50 грн. державного мита. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.05 рішення залишене без змін. 19.12.05 ТОВ «Фірма «Восток»подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.05, при цьому сплативши державне мито у сумі 5242,50 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.06 постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.05 залишена без змін. 21.09.06 відповідачем подано до Верховного Суду України касаційну скаргу на постанову Вищого господарського суду України від 20.09.06, при цьому сплачене державне мито у сумі 5242,50 грн. Постановою Верхового Суду України від 07.11.06 постанова Вищого господарського суду України від 20.09.06, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.05 та рішення господарського суду Харківської області від 4.10.05 про стягнення з ТОВ «Фірма «Восток»грошових коштів скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.07 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.07 рішення господарського суду Харківської області від 17.05.07 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.07 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.07 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 27.12.07 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25.10.07.

16.12.09 ТОВ “Фірма “Восток” подало до господарського суду заяву, в якій просило прийняти додаткове рішення по справі, яким стягнути з ВАТ “Мегабанк” на користь ТОВ “Фірма “Восток” державне мито у сумі 15727,50 грн.

Суди відмовили у задоволенні такої заяви, пославшись на те, що суд першої інстанції не має процесуальної можливості вносити зміни до постанов чи ухвал апеляційної чи касаційної інстанцій.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними, оскільки мова йде не про виправлення постанови касаційної інстанції, а про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат по результатам розгляду справи.

Додаткове рішення - це спосіб виправлення неповноти судового рішення. Неповнота судового рішення полягає у тому, що зазначивши про віднесення держмита на позивача, суд не вказав суму цих витрат та про те, що вони повинні бути стягнуті на користь ТОВ «Фірма «Восток»з позивача.

Відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Відповідно до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, якщо не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 та 5 ст. 49 ГПК України державне мито покладається при задоволенні позову –на відповідача; при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що неможливо винесення додаткового рішення в межах всього судового процесу також не ґрунтується на нормах чинного Господарського процесуального кодексу України, крім того, суперечить роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, питання розподілу судових витрат за всі етапи судового розгляду вирішується судом, який приймає рішення по суті спору при новому розгляді справи.

Остаточне рішення (яке залишене без змін при подальших переглядах справи) прийняте господарським судом Харківської області 17.05.07. Таким чином, саме господарським судом Харківської області, який прийняв рішення 17.05.07, повинно ухваленюватися додаткове рішення.

Таким чином, відмовивши відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції порушені приписи ст.ст. 44, 49, 84 та 88 ГПК України. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи відповідачу у задоволенні апеляційної скарги з вищенаведених мотивів, також порушив приписи ст. 99, п. 2 ст. 103 ГПК України.

За таких обставин, судові акти не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, але, враховуючи, що обставини справи встановлені судами з достатньою повнотою і не потребують додаткового дослідження, судами допущена лише їх неправильна правова оцінка, судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити додаткове рішення, яким відповідачу відшкодувати за рахунок позивача 15727,50 грн. - суму сплаченого ним державного мита.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.10 та ухвалу господарського суду Харківської області від 25.12.09 у справі № 53/446-06 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" про винесення додаткового рішення задовольнити.

Винести додаткове рішення. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, кор./рах. 32001179300 в Управлінні НБУ Харківської області, МФО 351447, код ЄДРПОУ 09804119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Восток” (підприємство з іноземними інвестиціями) (61003, м. Харків, пров. Університетський, 1, п/р 260022741 в ВАТ „Мегабанк”, МФО 351629, код ЄДРПОУ 14364800) 15727,50 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять сім гривень, 50 коп.) державного мита.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя                              В.Дерепа

Судді                                                                                                              Б.Грек

                    О. Подоляк