Ухвала суду № 121177435, 23.08.2024, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2511/24

Провадження № 2/484/1006/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді- Мельничука О.В.

при секретарі судових засідань - Голубкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу за підсудністю цивільної справи за позовомАкціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов АТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.10.2018 станом на 19.04.2024 в сумі 40017,62грн.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 15.05.2024 місце проживання відповідачки зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 02.07.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, визначені строки для подачі заяв по суті.

18.07.2024 від відповідачки надійшло клопотання, в якому вона просить передати справу до суду за місцем її фактичного проживання до Шевченківського районного суду м. Львова, вказуючи, що вона має статус внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає у АДРЕСА_2 . З`явитися в судове засіданні не має змоги, оскільки доглядає чоловіка, який має інвалідність.

Стаття 125Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зістаттею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття378, пункт 6 частини першої статті411 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першастатті 4 ЦПК України).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

Згідно зі статтею 29ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Закон України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відповідно доКонституції Українирегулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуютьсяКонституцією Україниі закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

01 грудня 2021 року набрав чинностіЗакону України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»(даліЗакон № 1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Застаттею 2 Закону № 1871-IXвитяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу.

Відповідно до пункту 2 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади.

Частиною першоюстатті 4 Закону № 1871-IXвизначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів, встановлюється Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженимпостановою КабінетуМіністрів Українивід 7лютого 2022року №265 (далі - Порядок).

Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У пункті 4 вказаного Порядку передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті27, частини першої статті28 ЦПК Україниімперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормахЦПК Українипередбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Такий висновок зробила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024року у справі № 554/7669/21.

Відповідачка має статус внутрішньо переміщеною особи.

Статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За приписами статті 5цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Судом встановлено, що місце проживання відповідачки зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із довідкою переселенця, копія якої надана відповідачкою, фактичне її місце проживання вказане за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що надана відповідачкою довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який підтверджує її зареєстроване місце проживання/перебування, оскільки підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання відповідачки про передачу справи для розгляду до суду за місцем її фактичного проживання слід відмовити.

Керуючись ст.27,31,32,258,260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу за підсудністю цивільної справи за позовомАкціонерного товариства"АКЦЕНТ-БАНК"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості -відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 22.08.2024.

Суддя О.В.Мельничук