Ухвала суду № 12104088, 29.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3447/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Борисюк Л.П. та Петрика І.Й., за участю представників апелянта Шепель О.Ю., Сивочки Н.В, та представника позивача Карпенка В.К., при секретарі Бурді Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Прилуцький завод»«Білкозин»до Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2010 року позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000512300/1/1111 та № 0000502300/1/1112 від 16.06.2010 року є нечинними та такими, що безпідставно прийняті всупереч вимогам діючого законодавства.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Прилуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Прилуцький завод «Білкозин»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, про що складений акт від 13.05.2010 року за № 466/23-00418604, де зафіксовано порушення вимог п.1.32 ст.1, п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.97р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством безпідставно завищено відємне значення обєкта оподаткування податку на прибуток за 2009 рік в сумі 321991 грн.. та безпідставно занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 1232420 грн.. в тому числі за III квартал 2009 року в сумі 876733 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 355687 грн.; п. 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 (зі змінами та доповненнями) та п.2. 4. 6. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого безпідставно завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 263 046,4 грн., в тому числі за травень 2009 року в сумі 39856,94 грн., за липень 2009 року в сумі 73735,11 грн., за серпень 2009 року в сумі 40563,35 грн., за вересень 2009 року в сумі 57964.69 грн., за листопад 2009 року в сумі 50926.31 грн. та безпідставно завищено залишок відємного значення (рядок 26 Декларації по ПДВ) в сумі 78 7287,92 грн.. в тому числі за листопад 2009 року в сумі 787287,92 грн.; п.3.1 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»; пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІУ (зі змінами та доповненнями).

За наслідком складання вищезазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.05.2010р. № 0000512300/0/954 (форми «В1») про суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 263046, 40 грн. і 77077, 70 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, та від 27.05.2010 року № 0000502300/0/955 (форми «Р») про сплату донарахованої перевіркою суми податку на прибуток в розмірі 1 232 420, 00 грн. та 950367, 30 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, які були оскарженні позивачем.

Однак, відповідач відмовив у задоволенні вказаної скарги та виписав нові податкові повідомлення-рішення № 0000512300/1/1111 та № 000502300/1/1112 від 16 червня 2010 року.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

За змістом підпункту 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Посилання апелянта на те, що платником податку надано документи, які є наслідком нікчемного правочину, колегією суддів не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, апелянтом не надано докази що підтверджують факт недійсності чи нікчемності договору №1/08/238 від 21.03.2008 року, укладеного між позивачем та ПП «СРЗ-Нерпа».

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства.

Податковий орган, в свою чергу, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

Крім того, ДПІ не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ, йому було видане відповідне свідоцтво, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та є недійсними.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Л.П. Борисюк

Суддя І.Й. Петрик