Ухвала суду № 12104087, 29.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12368/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Борисюк Л.П. та Петрика І.Й., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника позивача Романюка Валерія Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімія Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»№ 0001642220/0 від 10.04.2009 р., №0001642220/1 від 19.06.2009 р., № 0001642220/2 від 28.08.2009 р. та № 0001642220/3 від 03.11.2009 р., -

В С Т А Н О В И ЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхімія Україна»звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»у сумі 24517 грн., а саме:

№ 0001642220/0 від 10.04.2009 року; № 0001642220/1 від 19.06.2009 року, № 0001642220/2 від 28.08.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2009 року позов задоволено повністю.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову та прийняти нову постанову суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Промхімія України», за результатом перевірки складено Акт № 184/23-8/34414359 від 03.04.2009. Перевіркою встановлено, зокрема, порушення строків, передбачених статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, що діяла на момент здійснення операції) по імпортному контракту від 12.01.2007 № 43/70005.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0001642220/0 від 10.04.2009 на підставі вказаного Акту від 03.04.2009 за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та згідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»до ТОВ «Промхімія Україна»застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24517,00 грн.

Рішеннями відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»№ 0001642220/1 від 19.06.2009, № 0001642220/2 від 28.08.2009 та № 0001642220/3 від 03.11.2009 продубльовано рішення № 0001642220/0 від 10.04.2009.

Також судом першої інстанції встановлено, що за розглядаємим контрактом від 2.01.2007 граничним терміном поставки товару є 29.10.2007, що не оспорюється сторонами.

23.10.2007 позивачем отримано ВМД типу ІМ-40 ТД № 902000001/7/010162 на суму 174071,68 грн., що становить в еквіваленті 34469,64 дол.США.

25.10.2007 позивачем отримано ВМД типу ІМ-40 ТД № 902000001/7/010171 на суму 173670,96 грн., що в еквіваленті становить 34390,29 дол. США.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення відповідача прийняті з порушенням принципів, визначених статтею 2 КАС України, так як товар за контрактом № 43/70005 від 12.01.2007 був поставлений на територію України до закінчення граничного терміну поставки (29.10.2007) та випущений у вільний обіг на підставі вказаних вище ВМД, що підтверджує факт митного оформлення товару й, відповідного, його переміщення через державний та митний кордон. З огляду на що, порушення у сфері розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності суб'єкта господарювання по виконанню контракту № 43/70005 від 12.01.2007 відсутні.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Спір у даній справі виник з приводу визначення дати поставки, оскільки позивач такою датою вважає дату фактичного перетину товаром митного кордону України, а контролюючий орган дату оформлення вантажної митної декларації.

Колегія суддів вважає правильним висновок позивача, який не погодивися з такою правовою позицією контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Стаття 1 названого Закону визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон, тобто визначальним є момент фізичного перетину митного кордону держави.

Приписами пунктів 1, 2 та 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574, встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. При цьому, у наведеній нормі не обумовлено, що ВМД є єдиним документом, яким засвідчується дата фактичного переміщення товарів через митний кордон України.

Таким чином, оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для оформлення якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа з відтиском штампу прикордонної митниці.

Зважаючи на те, що товар за контрактом № 43/70005 від 12.01.2007 був поставлений на територію України до закінчення граничного терміну поставки (29.10.2007), то суд першої інстанції обґрунтовано визнав рішення відповідача такими, що прийняті з порушенням принципів, визначених статтею 2 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, так як постанова суду 1-ї інстанції ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва відмовити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Л.П. Борисюк

Суддя І.Й. Петрик