Постанова № 12103876, 12.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2010                                                                                           № 42/178

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача           Іваненко І.П.,

від відповідача          Королькова І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2010

у справі № 42/178 ( .....)

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

до                                                   Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1

про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 566878,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (позивач) звернулась з позовом про стягнення з Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 (відповідач) 483920,26 грн. боргу за спожиту активну енергію, 12690,27 грн. боргу за спожиту реактивну енергію, 32901,80 грн. пені, 30626,55 грн. інфляційної складової боргу, 6739,22 грн. відсотків річних, 5668,79 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 провадження у справі № 42/178 в частині вимог про стягнення 250006,38 грн. боргу припинено. Позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в іншій частині задоволено частково. Присуджено до стягнення з Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 на користь АЕК «Київенерго» 52575,15 грн. боргу, 30626,55 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 6739,92 грн. три проценти річних з простроченої суми, 32901,80 грн. пені, 3728,50 грн. витрат по оплаті державного мита, 155,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Київська міська клінічна психоневрологічна лікарня № 1 звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині стягнення збитків внаслідок інфляції за час прострочення платежу, трьох процентів річних з простроченої суми, пені, витрат по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Підставами для скасування рішення відповідач вважає неповне з’ясування судом обставин справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та її розгляд призначено на 12.08.2010.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

03.04.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» як постачальником та Київською міською клінічною психоневрологічною лікарнею № 1 як споживачем укладено договір про постачання електричної енергії № 50707 (а.с.13-20 т. І), відповідно до п. 1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Пунктом 9.5 договору встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2007. Договір вважаться продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача встановлено у додатку 2.2 до договору від № 50707 (а.с. 29 т. І), а порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії – у додатку № 5б до договору (а.с.34 т. І).

Відповідно до п. 1 додатку 2.2 до договору розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.

Споживач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання (п. 2 додатку 2.2. до договору).

Пунктом 5 додатку 2.2. до договору встановлено, що споживач щомісячно 21 числа зобов’язується направляти уповноваженого представника до постачальника для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою. Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Згідно з пунктом 13 додатку 2.2. до договору протягом розрахункового періоду споживач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

Нарахування за перетікання реактивної електроенергії відповідно до додатка «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» проводиться відповідно до чинного законодавства. Постачальник надає споживачу рахунок на перетікання реактивної електроенергії, яка підлягає оплаті (п. 14 додатку 2.2. до договору).

Як слідує із додатка № 5б до договору порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії визначено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За період з квітня 2009 р. по березень 2010 р. позивачем здійснено постачання активної електроенергії на загальну суму 1352886,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі товарної продукції за квітень 2009 р. - березень 2010р. (а.с.64-75 т. І).

За період з квітня 2008 р. по квітень 2010 р. позивачем надано послуги з перетікань реактивної електроенергії на загальну суму 117067,85 грн., що підтверджується актами про надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за квітень 2008 р. - березень 2010 р. (а.с. 90-113 т. І).

Таким чином, позивачем здійснено постачання активної та реактивної енергії на загальну суму 1469953,88 грн. (1352886,03 грн. + 117067,85 грн. = 1469953,88 грн.)

Відповідач на виконання умов договору перерахував позивачу за спожиту активну енергію в період з квітня 2009 р. по березень 2010 р. грошові кошти в сумі 812699,40 грн., а за спожиту реактивну енергію з квітня 2008 р. по квітень 2010р.– 104377,58 грн., а всього на суму 917076,98 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться платіжні доручення, які підтверджують факт оплати відповідачем електроенергії на загальну суму 444035,68 грн., а саме № 515 від 25 травня 2010 р. на суму 29606,90 грн. (а.с. 162 т. І), № 475 від 17 травня 2010 р. на суму 82886,65 грн. (а.с.163 т. І), № 379 від 12 квітня 2010 р. на суму 39146,84 грн. (а.с. 165 т. І), №420 від 30 квітня 2010 р. на суму 50000,00 грн. (а.с. 166 т. І), № 474 від 17 травня 2010 р. на суму 31113,35 грн. (а.с. 167 т. І), № 377 від 12 квітня 2010 р. на суму 98689,45 грн. (а.с. 169 т. І), №378 від 12 квітня 2010 р. на суму 6192,71 грн. – за реактивну електроенергію (а.с. 171 т. І), № 595 від 8 червня 2010 р. на суму 38053,55 грн. (а.с. 173 т. І), №593 від 8 червня 2010 р. на суму 5434,44 грн. за реактивну електроенергію (а.с. 174 т. І), №594 від 8 червня 2010 р. на суму 56854,72 грн. (а.с. 175 т. І), №536 від 31 травня 2010 р. на суму 6057,07 грн. (а.с.176 т. І).

Отже, відповідачем за спірний період всього сплачено на користь позивача 917076,98 грн. + 444035,68 грн. = 1361112,66 грн.

З вищенаведених сум проплат вартості електроенергії, здійснених відповідачем слідує, що заборгованість у розмірі 194029,00 грн. була погашена до дня звернення позивача із позовом, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог на суму 194029,00 грн.

Кошти в розмірі 250006,68 грн. були сплачені відповідачем після порушення провадження у справі і до прийняття рішення судом, тому провадження в цій частині правомірно припинено судом на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 52574,85 грн. (1469953,88 грн. - 1361112,66 грн. – 56266,37 грн. (сальдо станом на 01.04.2009) = 52574,85 грн.). Однак, судом першої інстанції помилково зазначено 52575,15 грн.

При цьому, із вказаної суми боргу 52574,85 грн., борг за активну електроенергію становить 51511,73 грн. (483920,26 грн. – 432408,53 грн. = 51511,73 грн.), а борг за реактивну енергію – 1063,12 грн. (12690,27 грн. – 6192,71 грн. – 5434,44 грн. = 1063,12 грн.).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості з оплати вартості електроенергії є обґрунтованими та підлягають задоволенню саме в розмірі 52574,85 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 30626,55 грн. інфляційних втрат та 6739,92 грн. 3 % річних за період з квітня 2008 р. по березень 2010 р.

Колегія суддів, перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних із простроченої суми, дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 30626,55 грн. та 3 % річних у розмірі 6739,92 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 32901,80 грн. пені, нарахованої за період з жовтня 2009 р. по березень 2010 р. відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 4.2.2 договору.

Згідно з п. 4.2.2 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Як вбачається із матеріалів справи, Київська міська клінічна психоневрологічна лікарня № 1 є комунальною установою та фінансується за рахунок місцевого бюджету (а.с. 11 т. ІІ). Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі у Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 не було можливості провести розрахунки в повному обсязі у зв’язку з тим, що лікарня здійснює оплату за електричну енергію в межах бюджетних асигнувань, а згідно уточненого плану асигнувань на 2010 рік по лікарні по коду економічної класифікації видатків бюджету 1163 (оплата електроенергії) сума видатків за період з січня по квітень 2010р. становить 371029,00 грн. (а.с. 9-10 т.ІІ), тоді як заборгованість перед АЕК «Київенерго» становила 496610,53 грн.

Зважаючи на те, що заборгованість Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 виникла у зв’язку з недостатністю фінансування, а також враховуючи значну оплату заборгованості до подання позову та під час розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе, скористатись правом, наданим ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені до 1 % від заявленої позивачем суми, тобто до 329,02 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 у справі №42/178 - зміні.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита у розмірі 3728,50 грн., виходячи з такого розрахунку: 52574,85 грн. (основний борг) + 32901,80 грн. (сума пені у повному обсязі, оскільки вона розрахована правильно, але зменшена судом з урахуванням обставин справи) + 30626,55 грн. (інфляційна складова боргу) + 6739,92 грн. (3 % річних) + 250006,68 грн. (борг, сплачений після порушення у справі) = 372849,80 грн.; 372849,80 грн. х 1 % / 100%= 3728,50 грн.

Крім того, що позивачеві за рахунок відповідача належить відшкодувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 155,22 грн., виходячи з такого розрахунку: 372849,80 грн. х 236 грн. / 566878,80 грн. = 155,22 грн.

З вищенаведеного слідує, що зменшення сум, які підлягають до стягнення не вплинули на розмір судових витрат, присуджених до стягнення судом першої інстанції.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 у справі №42/178 змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 (04080, м.Київ, вул. Фрунзе, 103-А, код 01994072) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 52574,85 грн. (п’ятдесят дві тисячі п’ятсот сімдесят чотири гривні 85 коп.) боргу, 30626,55 грн. (тридцять тисяч шістсот двадцять шість гривень 55 коп.) збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 6739,92 грн. (шість тисяч сімсот тридцять дев’ять гривень 92 коп.) трьох відсотків річних з простроченої суми, 329,02 грн. (триста двадцять дев’ять гривень 02 коп.) пені, 3728,50 грн. (три тисячі сімсот двадцять вісім гривень 50 коп.) витрат по оплаті державного мита, 155,22 (сто п’ятдесят п’ять гривень 22 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.». В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Матеріали справи №42/178 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді