Постанова № 12103848, 10.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2010                                                                                           № 31/153

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з"явились

від відповідача - Труханов О.М. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна транспортна компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2010

у справі № 31/153 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Техінвест"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна транспортна компанія"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   примусове виконання обов"язку в натурі 413393,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвест» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна транспортна компанія» про примусове виконання обов»язку в натурі 413393,71 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2010р. у справі № 31/153 позовні вимоги задоволенні частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна транспортна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвест" заборгованість у розмірі – 157018 грн., три відсотка річних у розмірі –12404, 20 грн., інфляційні втрати у розмірі –58680,26 грн., пеню у розмірі –8971,33 грн., державне мито у розмірі - 2370,74 грн. та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010р. у справі № 31/153 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 8971,33 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 64,80 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2010р. розгляд справи № 31/153 було призначено на 10.08.2010р.

Встановлено, що в судове засідання 10.08.2010 р. представник позивача не з’явився, причину неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника відповідача перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінвест» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна транспортна компанія» (далі - відповідач) було укладено Агентський договір № І АГ (далі- Договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору позивач, як агент, зобов'язався надати відповідачеві, як принципалу, послуги по розміщенню на ринку перевезень рухомого складу - універсальних приватних напіввагонів.

Згідно п. 2.3. Договору за наданні послуги відповідач зобов»язувався сплатити позивачу винагороду в розмірі 50% вартості кожного укладеного за участі позивача договору з розміщення рухомого складу (універсальних приватних напіввагонів) відповідача.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 28.01.2008 року до Договору розмір винагороди було змінено на 10% від вартості кожного укладеного за участі позивача договору з розміщення рухомого складу (універсальних приватних напіввагонів) відповідача.

Винагорода повинна була виплачуватись протягом 90 днів з моменту оплати контрагентами по відповідним договорам з розміщення рухомого складу (універсальних приватних напіввагонів) відповідача та після підписання позивачем та відповідачем Акта виконаних робіт (наданих послуг).

Позивач, на виконання умов Договору, надав відповідачу ряд послуг по розміщенню на ринку перевезень рухомого складу універсальних, приватних на піввагонів.

30.04.2008р. - на суму 96 709,20 грн., що підтверджується Актом № ОУ 0000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг). По цьому акту відповідач сплатив Позивачу 11 417,80 грн. Залишок по даному акту складає 85 291,14 грн.; 31.05.2008р. - на суму 7 020 грн., що підтверджується Актом № ОУ 0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг); 31.05.2008р.- на суму 27 900 грн., що підтверджується Актом № ОУ 0000015 здачі-прийняття робіт(надання послуг); 31.05.2008р.- на суму 27 900 грн. що підтверджується Актом № ОУ 0000016 здачі-прийняття робіт(надання послуг); 31.05.2008р.- на суму 87 748,20 грн. що підтверджується Актом № ОУ 0000017 здачі-прийняття робіт(надання послуг); 31.05.2008р. - на суму 29 858,40 грн., що підтверджується Актом № ОУ 0000018 здачі-прийняття робіт (надання послуг); 30.06.2008р. - на суму 27 000 грн., що підтверджується Актом № ОУ 0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг); 30.06.2008р. - на суму 27 000 грн., що підтверджується Актом № ОУ 0000024 здачі-прийняття робіт (надання послуг). Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.

Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач зобов'язувався своєчасно та повністю виплатити позивачу винагороду.

          Позивач в позові вказав, що заборгованість відповідача складає 319717,74 грн.

          Відповідач заперечував проти вказаної суми боргу та зазначив, що позивачем при здійсненні розрахунку не були враховані грошові кошти у розмірі –162700 грн., які відповідач перерахував протягом січня-лютого 2010 року. Факт оплати підтверджується банківськими виписками.

          Таким чином, залишкова заборгованість відповідача перед позивачем складає –157018 грн., що не заперечує відповідач.

Відповідач в порушення умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме, за розрахунком відповідача в сумі 157018 грн.

          Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 17942,66 грн., 3% річних в сумі 14747,40 грн. та збитки від інфляції в сумі 380703,65 грн.

Відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимога позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних за розрахунком суду визнається колегією суддів обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а саме 58680,26 грн. - інфляційних витрат та 12404,20 грн. - 3% річних (періоди нарахування: з 29.07.2008р. по 10.12.2009р., з 29.08.2008р. по 10.12.2009р., з 29.09.2008р. по 10.12.2009р.).

Колегія суддів вважає, що в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8971,33 грн. місцевий суд не вірно визначив період нарахування пені та не врахував, що строк позовної давності для стягнення неустойки (пені) за Договором за деякі періоди закінчився.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ними правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього кодексу.

В розрахунку суми позову, позивач здійснює нарахування пені починаючи з квітня 2008 року по грудень 2009 року, що є порушенням ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 261 Цивільного кодексу України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.4.2. Договору, неустойка в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу оплачується за кожний день прострочки за квітень 2008р. останній день для нарахування пені був 29.01.2009р., тобто строк позовної давності закінчився відповідно 29.01.2010р., за травень 2008р., останній день для нарахування пені був 28.02.2009р., тобто строк позовної давності закінчився відповідно 28.02.2010р.

Відповідно до поштового штемпеля, позовна заява була подана 16.03.2010р. Таким чином, на момент звернення до суду з вимогою про стягнення пені, строк позовної давності за квітень та травень 2008р. закінчився.

Відповідно до п.4.ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Що стосується червня 2008 р. то пеня може бути стягнута лише за 12 днів, в зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду 16.03.2010р. період, який ввійшов в строк позовної давності - 16.03.2009р.-28.03.2009р. тобто 12 днів пеня, яка підлягає стягненню становить 64,80 грн.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 64,80 грн. – пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна транспортна компанія» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню.

Керуючись ст. 101- 105 ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна транспортна компанія» задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010р. у справі № 31/153 скасувати частково.

3. Пункт 2 резолютивної частин рішення викласти в слідкуючій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна транспортна компанія" (юридична адреса: 03151 м. Київ, вул. Волинська, 48/50, поштова адреса: 03056 м. Київ, вул. Борщагівська, 97-Б, код ЄДРПОУ 34964084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвест" (03680, м. Київ, б-р. Івана Лепсе, 16, код ЄДРПОУ 24932553), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі – 157018 (сто п’ятдесят сім тисяч вісімнадцять) грн., три відсотка річних у розмірі –12404 (дванадцять тисяч чотириста чотири) грн. 20 коп., інфляційні втрати у розмірі –58680 (п’ятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 26 коп., пеню у розмірі – 64 (шістдесят чотири) грн. 80 коп., державне мито у розмірі - 2281 (дві тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 67 коп., 130 (сто тридцять) грн. 26 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвест" (03680, м. Київ, б-р. Івана Лепсе, 16, код ЄДРПОУ 24932553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна транспортна компанія" (юридична адреса: 03151 м. Київ, вул. Волинська, 48/50, поштова адреса: 03056 м. Київ, вул. Борщагівська, 97-Б, код ЄДРПОУ 34964084) 51 (п»ятсесят одна) грн. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 31/153 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді