Рішення № 12102981, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/37804.10.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт»

Простягнення 50103,21 грн.

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Гаркавенко С.В., дов. № Д07/2010/03/02-1 від 03.06.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт»про стягнення 43456, 74 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 1969,59 грн. основного боргу за спожиту реактивну енергію, 1234,35 грн. інфляційної складової боргу, 479, 42 грн. трьох відсотків річних та 2963, 11 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 81306 від 30.10.2009 р. про постачання електричної енергії.

Ухвалою суду від 13.08.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/378 та призначено її розгляд на 15.09.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 13.08.2010 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав суду довідку з органів статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також враховуючи нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 13.08.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/378 до 04.10.2010 р.

У судовому засіданні 04.10.2010 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду довідку про надходження коштів.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт»(споживач) був укладений договір № 81306 від 30.10.2009 р. про постачання електричної енергії, відповідно до пункту 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 1 додатку 2 до договору № 81306 від 30.10.2009 р. розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього до того ж числа розрахункового місяця.

Пунктом 2.1. додатку 2 до договору № 81306 від 30.10.2009 р. передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Пунктом 2.2. даного додатку встановлено, що оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією. При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду,

Додатком 5 до зазначеного договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який складений відповідно до методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 р.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 81306 від 30.10.2009 р., в свою чергу відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2009 р. до 01.07.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану активну енергію в розмірі 43456,74 грн. та за період з 01.11.2009 р. до 01.07.2010 р. –за використану реактивну електричну енергію у розмірі 1969,59 грн., що підтверджується довідкою про спожиту електричну енергію.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача 43456, 74 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 1969,59 грн. основного боргу за спожиту реактивну енергію, 1234,35 грн. інфляційної складової боргу, 479, 42 грн. трьох відсотків річних та 2963, 11 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 81306 від 30.10.2009 р. про постачання електричної енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості за період з 01.11.2009 р. до 01.07.2010 р. у розмірі 43456,74 грн. за активну електричну енергію та у розмірі 1969,59 грн. за реактивну електричну енергію відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 43456,74 грн. за активну електричну енергію та 1969,59 грн. за реактивну електричну енергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю суми основного боргу у розмірі 43456,74 грн. за активну електричну енергію та 1969,59 грн. за реактивну електричну енергію визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 1234,35 грн. інфляційної складової боргу та 479,42 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 81306 від 30.10.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при розрахунку інфляційної складової боргу за активну електричну енергію не врахував того, що індекс інфляції у квітні, травні та червні 2010 становив відповідно 99,7 %, 99,4 % та 99,6%, у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого з стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт»підлягають 694,59 грн. інфляційної складової боргу за активну енергію. Також судом було встановлено,що позивач при розрахунку інфляційної складової боргу за реактивну електричну енергію не врахував того, що індекс інфляції у квітні, травні та червні 2010 становив відповідно 99,7 %, 99,4 % та 99,6%, у зв’язку з чим судом було виконано перерахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого з стягненню з відповідача підлягають 19,45грн. інфляційної складової боргу за реактивну енергію.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 714,04 грн. інфляційних нарахувань та 479,42 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2963,11 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 4.2.1. договору № 81306 від 30.10.2009 р., яким передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу, то з відповідача підлягає стягненню 2963,11 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт»(04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35, ідентифікаційний код 32853435) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 43456 (сорок три тисячі чотириста п’ятдесят шість) грн. 74 коп. основного боргу за спожиту активну енергію, 1 969 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 59 коп. основного боргу за спожиту реактивну енергію, 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 04 коп. інфляційної складової боргу, 479 (чотириста сімдесят дев’ять) грн. 42 коп. трьох відсотків річних, 2963 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят три) грн. 11 коп. пені, 495 (чотириста дев’яносто п’ять) грн. 83 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

                    Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.