Рішення № 120923498, 30.05.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1892/24

пр. № 2/759/2030/24

30 травня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнарожний банк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська, 4) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2024 р. Киричук Г.М. , яка представляє інтереси позивача, звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4002370789002 від 11.12.2018 р. у розмірі 63724,99 грн. станом на 01.12.2023 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі кредитного договору №4002370789002 від 11.12.2018 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , відповідачу було видано кредит у розмірі 60875,00 грн. Позивач вказує, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином протягом тривалого строку, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.12.2023 р. склала 63724,99 грн., з яких: 50976,44 грн. - заборгованість за кредитом; 23,75 грн - заборгованість за процентами; 12724,80 грн. - заборгованість за комісією. Позивач зазначає, що ним була направлена на адресу відповідача письмова вимога, проте, заборгованість не була погашена відповідачем у встановлений строк. За наведених обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 63724,99 грн. та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався правом подання відзиву.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі N 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі N 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження N 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі N 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі N 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі N 24/260-23/52-б).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.12.2018 р. ОСОБА_3 підписала заяву №4002370789002 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб згідно з якою підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ" у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені договором комплексного банківського обслуговування послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідно до заяви №4002370789002 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 10.12.2018 року банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 60875,00 грн. на оплату товару. Строк кредиту 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 3% річних, розмір процентної ставки - 0,01 % річних.

Окрім заяви, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, де сторони погодили всі істотні умови договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 60875,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №TR.32507756.36619.359 від 11.12.2018 р.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 01.12.2023 р. склала 63724,99 грн., з яких: 50976,44 грн. - заборгованість за кредитом; 23,75 грн - заборгованість за процентами; 12724,80 грн. - заборгованість за комісією.

Вказане підтверджується розрахунком заборгованості за договором №4002370789002 від 10.12.2018 р. станом на 01.12.2023 р., який перевірено судом. Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано, доказів на погашення заборгованості суду не надано. Окрім того, з вказаного розрахунку вбачається внесення відповідачем платежів з метою погашення заборгованості, що за своєю суттю є визнанням боргу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526,530,610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Укладені між сторонами кредитні договори не містять умови, відповідно до яких банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині, а тому, згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 4ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування", в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

На адресу відповідача позивачем направлено письмову вимогу вих.№КНО-44.2.2/145 від 01.12.2023 року про виконання зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості достроково не пізніше 30 календарних днів з дня отримання відповідного повідомлення.

З урахуванням наведеного та положень вказаних вище норм суд доходить висновку що, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 50976,44 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 23,75 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 12724,80 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктом 6статті 3ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року N 1734-VIII. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим уЗ аконі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 215ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19 (провадження N 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі N 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".

Пунктом 7 кредитного договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості 3% з 11.02.2020 р. щомісячно.

У кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія.

Також АТ "ПУМБ" не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".

За таких обставин, нарахування банком комісії за обслуговування кредитної заборгованості є неправомірним, а відтак банк не має права вимагати її сплати від відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовні вимоги АТ "ПУМБ" та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4002370789002 від 10.12.2018 року у розмірі 51000,19 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 50976,44 грн. та заборгованості по відсоткам - 23,75 грн.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1937,90 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ЗУ "Про споживче кредитування", статтями 11,207,525-526,530,536,549,551,610,625, 626,629,1046-1056 ЦК України, ст. ст. 81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнарожний банк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська, 4) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнарожний Банк" (місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором №4002370789002 від 10.12.2018 р. у розмірі 51000,19 грн. станом на 01.12.2023 р.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнарожний Банк" (місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) витрати по оплаті судового збору у розмірі 1937,90 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Єросова