Постанова № 12091343, 26.10.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

26.10.10                                                                                           Справа № 1/61-38

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Давид Л.Л.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак», м.Донецьк

на рішення Господарського суду Волинської області від 26.08.2010р.

у справі № 01/61-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак», м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторгінвест», с.Жорнище Ківерцівського району Волинської області

про стягнення 10407,40 грн.

За участю представників:

позивача: Шевченко І.Я.

відповідача: Поха В.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.08.2010р. у справі № 01/61-38 відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторгінвест»про стягнення 10407,40 грн.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.641, 642 ЦК України та тієї обставини, що на пропозицію відповідача про доплату вартості товару позивач платіжним дорученням № 165 від 17.03.2010р. доплатив 8000 грн., чим дав згоду на отримання товару по більшій ціні.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати з підстав неповного з’ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, позов задоволити, з мотивів у ній наведених.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, заперечення відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з проханням поставити папір для гофрування 125 (1575). ТзОВ «Волиньторгінвест»- відповідач виставив ТзОВ «Дон.Пак»- позивачу рахунок-фактуру № VТІ-000004 від 12.03.2010р. на папір для гофрування 125 (1575) в кількості 21,500 тон, по ціні за 1 тону - 3400 грн. з ПДВ, на загальну суму 73100 грн. з ПДВ. Рахунок був дійсний до сплати до 15.03.2010р., про що зазначено в рахунку.

15.03.2010р. ТзОВ «Дон.Пак»сплатив ТзОВ «Волиньторгінвест»платіжним дорученням № 123 суму 33100 грн. та платіжним дорученням № 158 суму 32000 грн., всього 15.03.2010р. сплачено 65100 грн. з ПДВ.

Після подачі автомобіля МАN ВС0978ВН під завантаження, позивач на вимогу відповідача платіжним дорученням № 165 від 17.03.2010р. доплатив 8000 грн. Тобто, як вважає позивач, станом на 17.03.2010р. ним було сплачено відповідачу 73100 грн. за 21500 тон паперу для гофрування 125 (1575), по ціні за 1 тону - 3400 грн. з ПДВ.

Однак, відповідачем по товарно-транспортній накладній серії Б № 32 від 17.03.2010р. в адресу ТзОВ «Дон.Пак»було відвантажено 18,439 тон товару (замість 21500 тон) та 19.03.2010р. факсом надіслано видаткову накладну № VТІ-000030 від 17.03.2010р. на папір для гофрування 125 (1575) в кількості 18,439 тон, по ціні за 1 тону - 3950 грн. з ПДВ, на загальну суму 72834,05 грн. з ПДВ, що на 550 грн. дорожче від ціни за 1 тону, визначеної в рахунку-фактурі № VТІ-000004 від 12.03.2010р. Хоча про збільшення вартості товару відповідач позивача не повідомив.

А відтак, позивач вважає, що загальна вартість відвантаженого товару в кількості 18,439 тон, виходячи з ціни 3400 грн. з ПДВ за 1 тону, складає 62692,60 грн. з ПДВ, а оскільки ним сплачено відповідачу за поставку 21500 тон товару по строку дії рахунку-фактури № VТІ-000004 від 12.03.2010р. до 15.03.2010р. - 65100 грн. з ПДВ та 17.03.2010р. - 8000 грн. з ПДВ, отже переплата становить суму 10407,40 грн. і підлягає стягненню з позивача, як така, що отримана без належних на те правових підстав, так як відповідач товару недопоставив, збільшення ціни за одиницю товару не погодив.

Відповідач в заперечення стверджує, що ціна на товар, що реалізує ТзОВ «Волиньторгінвест»формується згідно з наказом директора підприємства і діє протягом місяця; на березень місяць 2010р. ціна згідно з наказом по товариству № 02-03 від 26.02.2010р. становила - папір для гофрування 1 тонна - 3950 грн.; позивачу був наданий рахунок зі знижкою, який був дійсний до оплати до 13.03.2010р.; позивач підтвердив телефоном про готовність купити продукцію на загальних умовах по ціні 3950 грн. за 1 тону і на підтвердження перерахував 17.03.2010р. решту грошей в сумі 8000 грн. та прислав транспорт на загрузку продукції; при завантаженні продукції уповноважений представник позивача підписав весь пакет документів, що, на думку відповідача, свідчить про повне виконання відповідачем одноразової угоди купівлі-продажу товарів.

При дослідженні наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої позивачем копії товарно-транспортної накладної серії Б № 32 від 17.03.2010р., судом встановлено, що перевезення товару –паперу для гофрування в кількості 18439 тон, здійснювалось водієм експедитором автопідприємства ТзОВ «Торговий дім «Софі», замовник –ТзОВ «Дон.Пак», вантажовідправник –ТзОВ «Волиньторгінвест». При цьому, ціни товару за одиницю продукції, як і загальної вартості відвантаженої продукції, товарно-транспортна накладна серії Б № 32 від 17.03.2010р. не містить.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку ТзОВ «Дон.Пак»за 13.03.2010р., 15.03.2010р. та 17.03.2010р. вбачається, що сума 33100 грн. перерахована на користь ТзОВ «Волиньторгінвест» з призначенням платежу: за папір згідно рахунку № 4 від 12.03.2010р., а суми 32000 грн. та 8000 грн. перераховані на користь ТзОВ «Волиньторгінвест»з призначенням платежу: за папір згідно накладної № 4 від 12.03.2010р.

Листом № 216 від 17.03.2010р. позивач повідомив відповідача, що призначення платежу по платіжних дорученнях № 158 від 15.03.2010р. на суму 32000 грн. та № 165 від 17.03.2010р. на суму 8000 грн. слід вважати оплатою за папір не по накладній, а по рахунку № VТІ-000004 від 12.03.2010р.

При цьому, представник позивача пояснив суду, що накладної № 4 від 12.03.2010р. не існує, її зазначення в документах є помилкою.

В спростування наведеного відповідач накладної № 4 від 12.03.2010р. суду не подав.

Листом № 234 від 22.03.2010р. позивач повідомив відповідача, що до з’ясування обставини збільшення ціни поставлена продукція, а саме папір для гофрування Б2-125 (1575) в кількості 18,439 тон (21 рулон), прийнята на зберігання, та просив змінити видаткову накладну з врахуванням ціни за 1 тонну 3400 грн. з ПДВ, так як ТзОВ «Дон.Пак»здійснило оплату за продукцію саме за цією ціною, і повернути надлишок переплаченої суми 10407,40 грн., або повернути 73100 грн. передоплати по рахунку № VТІ-000004 від 12.03.2010р. і 6100 грн. вартості послуг по доставці та забрати товар.

Відповідач 10407,40 грн. не повернув, інших дій не вчинив.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст.180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За ч.8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та виходячи із змісту наведених норм законодавства, відповідач не вправі був змінювати (збільшувати) ціну товару після виконання позивачем зобов’язання щодо оплати товару.

Висновки суду першої інстанції про здійснення відповідачем пропозиції укласти договір на нових цінових умовах та акцептування (прийняття) цієї пропозиції позивачем не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають дійсним обставинам справи. Відтак, судом першої інстанції неправильного застосовано норми ст.ст.641, 642 ЦК України. Помилковим є висновок господарського суду про те, що доплативши відповідачу вартість товару платіжним дорученням № 165 від 17.03.2010р. на суму 8000 грн., позивач тим самим дав згоду на отримання товару по більшій ціні.

Оскільки відповідач не погодив з позивачем збільшення ціни товару до початку виконання останнім зобов’язання, відтак позовні вимоги про стягнення 10407,40 грн. є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. А отже рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Тому керуючись ст.ст.44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак», м.Донецьк, задоволити.

2.Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 26.08.2010р. у справі № 01/61-38 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторгінвест»(45264, Волинська область, Ківерцівський район, с.Жорнище, 43020, м.Луцьк, вул.Рівненська, 76к, р/р 260033012074 в філії «Відділення Провінвестбанк в м.Луцьк»МФО 303138, код ЄДРПОУ 36020461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон.Пак»(83059, м.Донецьк, пр.Ілліча, 90а, р/р 26001119653 в ОАО «Райффайзен Банк Аваль»м.Донецька МФО 380805, код ЄДРПОУ 30393697) 10407,40 грн. боргу, 156,11 грн. у відшкодування сплаченого державного мита за подання позовної заяви і апеляційної скарги та 236 грн. у відшкодування витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

4.Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116-117 ГПК України.

5.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Давид Л.Л.

Суддя                                                                                                    Якімець Г.Г.