Рішення № 120901832, 04.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року Справа № 160/4087/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за періоди з 10 грудня 2020 р. по 01 січня 2021 року та за період з 15 лютого 2021 року по 15 січня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за періоди з 10 грудня 2020 р. по 01 січня 2021 року та за період з 15 лютого 2021 року по 15 січня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за час проходження служби за період з 10 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 15 лютого 2021 року по 15 січня 2022 року позивач забезпечував життєдіяльність населення (забезпечення провопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мав безпосередній контакт з населенням, але їй не була встановлена додаткова доплата до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, як передбачено Постановою КМУ від 29.04.2020 №375, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази.

18.03.2022 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Департаменту патрульної поліції надійшла заява про зупинення провадження у всіх судових справах, де стороною є ДПП або його територіальні (відокремлені) підрозділи на період дії правового режиму воєнного стану, в обґрунтування якого вказано, що особовий склад ДПП крім реалізації основних повноважень поліції, реалізує додаткові повноваження шляхом участі у виконанні завдань територіальної оборони, здійсненні заходів правового режиму воєнного стану з метою забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії окупаційних військ на території України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 провадження в адміністративній справі №160/4087/22 зупинено до припинення перебування Департаменту патрульної поліції у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Копії вищеозначених ухвал направлені сторонам засобами поштового зв`язку, відповідачу разом із копією адміністративного позову. Згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення копії ухвал та позовної заяви отримано відповідачем 19.05.2022. Тобто, строк на подання відзиву до 03.06.2022.

07.06.2022 від Департаменту патрульної поліції засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання про надання додаткового часу, у якому заявник просив суд продовжити строк надання доказів та відзиву на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2022, визначивши час початку його відліку з дня скасування в Україні воєнного стану.

03.09.2022 від Департаменту патрульної поліції засобами поштового зв`язку надійшли додаткові докази та відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що персональний перелік поліцейських ДПП, яким встановлюється доплата, визначається виключно начальником ДПП. Згідно пункту 5 Постанови 375 доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Таким чином додаткова доплата не має обов`язкового характеру виплати, її встановлення залежить від наявності та розміру виділених на орган поліції бюджетних асигнувань за відповідною бюджетною програмою, та встановлюється керівником органу поліції у межах виділених асигнувань поліцейським, які залучались до виконання завдань із запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, покладених на Національну поліцію. Виплата додаткової доплати, визначеної Постановою № 375, проводиться не за основною бюджетною програмою, передбаченою для виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції (бюджетна програма 1007020 "Забезпечення діяльності підрозділів, установ та закладів Національної поліції України"), а за окремими бюджетним» програмами, визначеними Кабінетом Міністрів України, із фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками. Відповідач вказує, враховуючи вимоги статті 51 Бюджетного Кодексу України, пункту 5 Постанови 375 - 2020 встановлення та виплата поліцейським ДПП додаткової доплати, визначеної Постановою 375 - 2020, у 2020 році було можливо виключно у межах бюджетних асигнувань, виділених ДПП за бюджетною програмою - КПКВ 1007060 Здійсненню доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками. Виділені на ДПП бюджетні асигнування за програмою 1007060 Здійснення доплаті поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, з рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками були витрачені у повному обсязі на встановлення та виплату поліцейським ДПП відповідної додаткової доплати за 2020 рік, тому числі і позивачу, оскільки за період з березня 2020 року по лютий 2021 року позивач отримав 52 703, 61 грн. Крім того, відповідач вказує, що враховуючи вимоги статті 51 Бюджетного Кодексу України, пункту 5 Постанови 375 - 2020 встановлення та виплата поліцейським ДПП додаткової доплати визначеної Постановою 375 - 2020, у 2021 році було можливо виключно у межах бюджетних асигнувань, виділених ДПП за бюджетною програмою - КПКВ 1007070 Здійсненні доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками. Виділені ДПП бюджетні асигнування за програмою 1007070 Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, були витрачені у повному обсязі на встановлення та виплату поліцейським ДПП відповідної додаткової доплати за період з березня 2020 року по лютий 2021 року. Відповідно до пункту 20 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства. Таким чином встановлення поліцейським додаткової доплати до грошового забезпечення, якщо бюджетні асигнування на виплату такої доплати не виділялись, тягне за собою порушення норм бюджетного законодавства України, а саме статті 51 Бюджетного кодексу України.

Окрім того, відповідачем вказано, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.

18.10.2023 засобами телекомунікаційного зв`язку від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки відповідач припинив реалізовувати додаткові повноваження шляхом участі у виконанні завдань територіальної оборони, що було підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 поновлено провадження в адміністративній справі №160/4087/22 та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали направлено засобами телекомунікаційного зв`язку на адреси електронної пошти 01.11.2023 позивачу та 02.11.2023 відповідачу відповідно, про що свідчать матеріали справи.

10.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів у справі.

За правилами ст.262 КАС України розгляд адміністративної справи мав відбутись до 02.12.2023, проте головуючий суддя Юхно І.В. у період з 22.11.2023 по 01.12.2023 перебувала на лікарняному, суд на підстави положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу по суті в перший робочий день з урахуванням вихідних днів 04.12.2023.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_2 з 11.05.2018 проходить службу в Департаменті патрульної поліції, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія трудової книжки від 05.03.2008 серії НОМЕР_1 .

Наказом Департаменту патрульної поліції від 04.12.2019 №947 о/с «Про особовий склад» по полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області: сержанта поліції ОСОБА_1 (0132504) призначено інспектором взводу № 3 роти № 1 батальйону № 1, установивши посадовий оклад у розмірі 2400 грн та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади поліцейського взводу № 3 роти №1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (копія міститься у матеріалах справи).

Згідно з наданими до матеріалів справи копіями розрахункових листів у період з 10 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 15 лютого 2021 року по 15 січня 2022 року позивачу нараховувалась додаткова доплата на період дії карантину в таких розмірах:

-грудень 2020 року 1959,20 грн; доплата COVID 10/20 6063,58 грн, доплата COVID 11/20 6075,46 грн, доплата COVID 8/20 3135,37 грн, доплата COVID 9/20 6132,30 грн;

-липень 2021 року доплата COVID 1/21 6063,36 грн, доплата COVID 2/21 3637,74 грн;

-у інші місяці нарахування відсутнє.

Відповідно до службової записки начальника УФЗБО-головного бухгалтера Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 на адресу Командира полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління поліції в Дніпропетровській області ДПП капітану поліції Олексія Нікіфорова від 19.07.2022 №9338/41/5-2022, згідно з наказами начальника Департаменту патрульної поліції в межах виділених асигнувань ОСОБА_1 встановлено додаткову доплату: - від 10.07.2020 №479 о/с за березень - червень 2020 року у сумі 18 026,64 грн; - від 18.08.2020 № 614 о/с за липень 2020 року у сумі 6085,05 грн; - від 28.12.2020 № 997 о/с за серпень - листопад 2020 року та грудень 2020 року у сумі 23 365,91 грн; - від 29.07.2021 № 746 о/с за січень 2021 року та 01 по 15 лютого 2021 року у сумі 9 701,10 грн (копії означених наказів відповідачем до суду всупереч визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування надано не було).

Не погоджуючись з ненарахуванням та невиплатою додаткової доплати відповідно до Постанови №375 за період з 10 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 15 лютого 2021 року по 15 січня 2022 року, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Приписами статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, що є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно пункту 4 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з статтею 94 Закону №580-VIII та Постановою №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 06.04.2016 №260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі Порядок №260).

Згідно з пунктом 5 Розділу І вказаного Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 (далі - Постанова № 375) врегульовані деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни.

Пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Пунктом 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана доплата у спірний період була виплачена позивачу лише у грудні 2020 року (за серпень-листопад 2020 року та грудень 2020 року) та у липні 2021 року (за січень 2020 рок та 01-15 лютого 2020 року), доказів нарахування такої доплати за інші періоди в матеріалах справи відсутні.

Суд наголошує, що відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за спірний період, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем не спростовано наявності права у позивача на такі доплати, а також ту обставину, що така доплата частково виплачувалась позивачу.

Також суд зазначає про те, що згідно Постанови Кабінету міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами КМУ)відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України постановивУстановити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, відповідачем під час судового розгляду не спростовано наявності права позивача на такі доплати, а відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати на період дії карантину не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відтак, враховуючи вищенаведені норми та обставини, суд дійшов висновку про те, що Департаменту патрульної поліції допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 10 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 15 лютого 2021 року по 15 січня 2022 року пропорційно відпрацьованому часу в таких умовах, а відтак позовні вимоги про зобов`язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 10 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 15 лютого 2021 року по 15 січня 2022 року пропорційно відпрацьованому часу в таких умовах підлягають задоволенню.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати в цій частині не підлягають розподілу.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Оскільки в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати в цій частині не підлягають розподілу.

Водночас, суд звертає увагу, що в адміністративному позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 14.02.2022 серії АЕ №1017448;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.01.2020 серії ДП №4636;

- копію договору про надання правничих послуг від 14.09.2022 №10/07/2022/163;

- копію квитанції від 19.09.2022 №0.0.2680338255.1;

- копію рахунку-фактури від 14.09.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги між ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «ХЬЮМАН РАЙТС» (Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг від 31.01.2022 б/н, згідно з пунктом 1.1 Виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених ним Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

За правову допомогу, передбачену в п.п.1.1 Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі зазначеною додатком №1 до цього Договору (п.3.1 Договору).

У Додатку №1 до Договору визначено, що оплата за надання юридичних послуг здійснюється в готівковій або безготівковій формі Замовником протягом дня з моменту підписання Договору, та/або настання законних підстав виконання договору. За правову допомогу, передбачену в п.1.2, 1.3 Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 20 000 грн.

14.02.2022 Сторонами підписано Акт наданих послуг за Договором, відповідно до якого Виконавець передав, а Замовник прийняв наступні послуги загальною вартістю 20000,00 грн (15 годин):

- консультація (1 година)- 2 000 грн.;

- обробка документів для подачі позовної заяви (2 години) - 3 000 грн;

- досудове врегулювання (2 години) 2 000 грн;

- розробка і подача адвокатського запиту (1 година) 1 000 грн;

- розробка позовної заяви визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії (5 годин) - 6 000 грн;

- транспортні витрати 1 000 грн;

- представництво інтересів при розгляді справи у суді (4 години) 4 000 грн;

- витрати на канцелярію 1 000 грн.

14.02.2022 позивачем було сплачено адвокатський гонорар у розмірі 20000,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, з огляду на умови договору про надання правової допомоги суд вважає за необхідне звернути увагу, на правову позиці. Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19, згідно з якою норма частини 4 статті 134 КАС України запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Судом встановлено, що визначені Договором дії були вчинені Адвокатом в інтересах позивача, проте суд враховує, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, представник позивача не приймав участь судових засіданнях, та не подавав заяв по суті справи, окрім позовної заяви, тобто виокремленння окремого виду адвокатських послуг «Представництво інтересів при розгляді справи у суді» у кількості 4 години суд вважає безпідставним.

Крім того, суд наголошує, що таких видів адвокатської діяльності як «транспортні витрати» та «витрати на канцелярію» Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить. Водночас, в силу вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» такі види адвокатської діяльності «обробка документів для подачі позовної заяви», «розробка і подача адвокатського запиту», «розробка позовної заяви визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії» є за своєю суттю складовими такої адвокатської послуги як «складення позовної заяви», у зв`язку з чим суд вважає безпідставним їх виокремлення. Суд також критично ставиться, до такого виду адвокатської послуги «досудове врегулювання» за наявності такого виду як «розробка і подача адвокатського запиту», оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення адвокатом інших дій.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Департаменту патрульної поліції за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Вказана сума є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормою ст.143 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3; код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 10 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 15 лютого 2021 року по 15 січня 2022 року.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 10 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 15 лютого 2021 року по 15 січня 2022 року пропорційно відпрацьованому часу в таких умовах.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі нуль гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно