Рішення № 120901833, 04.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року Справа № 160/16392/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, відповідача 2 Служби судової охорони, відповідача 3 Державної судової адміністрації України, відповідача 4 Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, відповідача 2 Служби судової охорони, відповідача 3 Державної судової адміністрації України, відповідача 4 Міністерства фінансів України, поданий представником позивача адвокатом Лимаревою Нелею Анатоліївною, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині не надання наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис.;

- зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області: - видати накази командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис.; - нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис.;

- визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині не забезпеченні належної організації та контролю за діяльністю територіальних підрозділів Служби щодо видачі наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис., не забезпечення ефективного і цільового використання коштів Державного бюджету України, розпорядником яких є Служба судової охорони України з метою виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис.;

- зобов`язати Службу судової охорони України: - забезпечити належну організацію та контроль за діяльністю територіальних підрозділів Служби щодо видачі наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання нею службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис.; - забезпечити ефективне і цільове використання коштів Державного бюджету України, розпорядником яких є Служба судової охорони України з метою виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис.;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» щодо відсутності перерозподілу бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків для виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис.;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити перерозподіл бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків для виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання нею службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис.;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства Фінансів України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині не забезпечення збільшення видатків відповідним розпорядникам коштів для реалізації постанови №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис.;

- зобов`язати Міністерство Фінансів України забезпечити збільшення видатків відповідним розпорядникам коштів для забезпечення реалізації Постанови №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов`язків з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 142 776,49 грн., з 19.07.2022 року по 31.08.2022 року пропорційно в розрахунку на місяць у розмірі 30 000 тис.

Вобґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 24.02.2022 по 31.08.2022 відповідач протиправно не виплатив позивачу як співробітнику Територіального управління щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168 від 28.02.2022, у розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, що стало підставою для звернення з цим адміністративним позовом.

За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження у справі 26.10.2022 за допомогою підсистеми «Електронний суд» одержувачам адвокату Лимаревій Н.А. (представнику позивача), Службі судової охорони України, Територіальному управлінню Служби судової охорони в Дніпропетровській області, Державній судовій адміністрації України в їх електронний кабінет, а копію позову означеним відповідачам 19.10.2022, про що свідчать матеріали справи. Копію ухвали про відкриття провадження по даній справі разом з копією адміністративного позову, враховуючи припинення фінансування суду за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок через військове вторгнення російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 воєнного стану, Міністерству фінансів України направлено 28.10.2022 засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 10.11.2022 та до 18.11.2022 відповідно.

03.11.2022 засобами телекомунікаційного зв`язку від Міністерства фінансів надійшов відзив на позов, у якому відповідач 4 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що у період повноваженого складу Вищої ради правосуддя перерозподіл видатків здійснюється Державною судовою адміністрацією України без погодження з Вищою радою правосуддя. Отже, саме на Державну судову адміністрацію України покладено функцію перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. Крім того, на виконання доручення Прем`єр-Міністра України Мінфін розглянув звернення ДСА і відповідним листом поінформував ДСА, що в умовах воєнного стану для забезпечення Служби судової охорони необхідними коштами ДСА як головний розпорядник коштів за бюджетною програмою КПКВК 05801020 насамперед має використати всі внутрішні резерви. На думку відповідача 4, позовні вимоги в частині Міністерства фінансів України про те, що Постановою №168 покладено обов`язок по опрацюванню питання щодо збільшення видатків відповідних розпорядником бюджетних коштів для забезпечення реалізації, не може свідчити про порушення прав та інтересів Позивача та не має причинно-наслідкового зв`язку.

04.11.2022 від Служби судової охорони через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому відповідач 2 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що у ДСА України відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до Постанови № 168. Щодо залишку невикористаних асигнувань за загальним фондом державного бюджету на оплату праці за січень-квітень 2022 року по установах судової системи повідомляємо, що це кошти, які залишилися на рахунках у результаті нерівномірного розподілу помісячних бюджетних призначень на 2022 рік та будуть розподілені до кінця бюджетного року. Відповідачем 2 зазначено, що станом на 01.06.2022 ССО надано розрахунок потреби в коштах на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану" у сумі 1 144, 5 млн. гривень. Також, звернуто увагу, що після початку війни катастрофічно впали надходження до спеціального фонду Державного бюджету від сплати судового збору. Так, наприклад, план надходжень на березень - травень поточного року - 750 млн гривень. Фактично надійшло лише 256,4 млн гривень. За березень - травень судова влада недоотримала 493,6 млн гривень. Середньоденні надходження від сплати судового збору на 2022 рік заплановані в сумі 11,4 млн гривень. У той же час на сьогодні середньоденні надходження тримаються на рівні 5,9 млн гривень. У разі відсутності надходжень ДСА України не зможе забезпечити діяльність апеляційних та місцевих судів, що ставить під загрозу спроможність держави забезпечити відправлення правосуддя, оскільки, суди не зможуть придбавати папір, марки, інші предмети, оплачувати послуги із доступу до мережі Інтернет, поштові послуги та інше, комунальні послуги та сплачувати нарахування на заробітну плату. Недостатнє фінансове забезпечення діяльності судів, зокрема у період дії воєнного стану в Україні, призведе до вимушеного зупинення роботи, порушення вимог Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та процесуального законодавства, що недопустимо. З огляду на зазначене, питання виплати співробітникам ССО додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 можливо вирішити лише шляхом виділення додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету, оскільки на сьогодні видатки на зазначені цілі для ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, не збільшені. Як наслідок, жодні зміни до кошторису видатків ССО в частині збільшення бюджетних асигнувань для виплати додаткової грошової винагороди встановленої Постановою № 168 ДСА України не затверджувалися.

09.11.2022 від предстанвика відповідача 1 надійшла заява про видачу копії ухвали про відкриття провадження та копії адміністративного позову в паперовому вигляді (отримано представником відповідача 1 09.11.2022)

15.11.2022 від Державної судової адміністрації України засобами телекомунікаційного зв`язку надійшов відзив на позов, у якому відповідач 3 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Пунктом третім частини третьої статті 148 Закону визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України. Натомість, у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони, в тому числі і територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. Тобто, накази територіальним управлінням Служби у Дніпропетровській області про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не видавались і не можуть бути видані. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Тобто, маючи затверджений кошторис територіального управління на 2022 рік щодо грошового забезпечення співробітників територіального управління, керівник територіального управління не має права видавати накази щодо витрачання затвердженого та не збільшеного, у встановленому законодавством порядку, кошторису, без його відповідного збільшення центральним органом управління Служби, який ці кошти мав отримати від ДСА України.

Відповідачем 3 наголошено, що керівництвом Служби ведеться відповідна робота щодо отримання з Державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168. Зокрема, за результатами розгляду звернень Служби від 05.04.22 № 30/30.07-321 і ДСА України від 13.04.22 № 11-2825/22 та від 27.04.22 № 11-3022/22 Прем`єр-міністром України було надано три доручення Міністерству фінансів України спільно з ДСА України опрацювати питання щодо виділення Службі додаткових асигнувань та винести на розгляд Уряду відповідний проект акту, проте досі це питання не вирішене, тому Служба вкотре звернулася із новими зверненнями 05.07.2022 до Голови ДСА України, Міністра фінансів України про виділення з резервного фонду державного бюджету коштів для виплати співробітникам Служби додаткової винагороди в сумі 1 144,5 млн. грн., до Вищої ради правосуддя, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Прем`єр-міністра України, Голови Верховного Суду про сприяння у вирішенні проблеми щодо виділенню коштів на виконання Постанови № 168, та недопущення подальшого загострення соціальної напруги серед співробітників Служби. Отже, керівництвом Служби судової охорони проводиться необхідна робота щодо отримання з резервного фонду держбюджету асигнувань, необхідних для реалізації Постанови № 168. Після надходження цих асигнувань одразу необхідні накази будуть видані встановленим порядком та додаткова винагорода в найкоротший термін буде нарахована і виплачена співробітникам Служби. Враховуючи зазначене вище Служба судової охорони жодним чином не порушила права та законні інтереси Позивача, та вжила всіх від неї залежних заходів для здійснення правового та соціального захисту Позивача.

28.11.2022 від Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач 1 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки Позивач наказом територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 06 вересня 2021 року №238 о/с прийнятий на службу до Служби судової охорони та призначений на посаду командира 3 відділення 7 взводу охорони 2 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області. 19 вересня 2022 року адвокат Неля Лимарева звернулася до Управління з адвокатським запитом з проханням надати завірені копії документів відносно проходження служби в Управлінні її довірителем ОСОБА_1 . 14 жовтня 2022 року ТУ ССО у Дніпропетровській області листом вих. № 35.06-692 адвокату було надано копії запитуваних документів та повідомлено, що у затвердженому Службою судової охорони для ТУ ССО у Дніпропетровській області кошторисі на 2022 рік, видатки на виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 не передбачалися та не затверджувалися, тому фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату. Виплату додаткової винагороди буде проведено у найкоротший строк, після надходження від головного розпорядника відповідних асигнувань. Відповідно до підпункту 20 пункту 19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року №1051/0/15-19 (із змінами), Голова Служби судової охорони приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба. Натомість, у відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 після її прийняття, Службою судової охорони не затверджувались. Зазначені обставини, встановили неможливість видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Обґрунтованість дій територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області відповідає вимогам статті 23 Бюджетного кодексу України, за якою будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Таким чином, відповідач 1 вважає вимогу про визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невинессння наказу по нарахування та виплату додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного етапу» від 28 лютого 2022 року № 168 такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки винесення наказу є неможливим в межах наданих повноважень у відповідності (без порушення) до норм законодавства. За зазначених вище підстав, ТУ ССО у Дніпропетровській області не нараховувалася ОСОБА_1 додаткова винагорода під час дії воєнного стану та не видавався наказ на її виплату, однак і не було відмовлено щодо виплати такої винагороди. Відповідач 1 вважає, що вимога позивача щодо зобов`язання ТУ ССО у Дніпропетровській області виплатити самостійно нараховану позивачем додаткову винагороду у сумі 142 776,49 гри. не підлягає задоволенню, оскільки па даній стадії вона є передчасною і можливою за умови нарахування коштів та їх невиплати. Задоволення даної позовної вимоги призведе до втручання у дискреційні повноваження ТУ ССО у Дніпропетровській області.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 провадження в адміністративній справі №160/16392/22 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/9901/4/22) за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області, за участю третьої особи Служби судової охорони про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

За даними КП «ДСС» копію ухвали про зупинення провадження у справі 26.11.2022 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслано одержувачам адвокату Лимаревій Н.А. (представнику позивача), Службі судової охорони України, Територіальному управлінню Служби судової охорони в Дніпропетровській області, Державній судовій адміністрації України в їх електронний кабінет, про що свідчать матеріали справи. Копію ухвали про зупинення провадження по даній справі Міністерству фінансів України направлено 29.11.2022 засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 поновлено провадження в адміністративній справі №160/16392/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, відповідача 2 Служби судової охорони, відповідача 3 Державної судової адміністрації України, відповідача 4 Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За даними КП «ДСС» копію вказаної ухвали 30.10.2023 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслано одержувачам адвокату Лимаревій Н.А. (представнику позивача), Службі судової охорони України, Територіальному управлінню Служби судової охорони в Дніпропетровській області, Державній судовій адміністрації України та Міністерству фінансів України в їх електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 06.09.2021 №238о/с ОСОБА_1 прийнятий на службу до Служби судової охорони та призначений на посаду командира 3 відділення 7 взводу охорони 2 підрозділу охорони (м.Кривий Ріг) територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області з 06 вересня 2021 року.

Як зазначено позивачем та визнається відповідачами, у період з 24.02.2022 по 31.08.2022 не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Вказана обставина також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями розрахункових листів позивача за лютий-серпень 2022 року та листа від 14.10.2022 вих.№35.06-692.

Вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, установленої Постановою 28.02.2022 №168 у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, у період з 24.02.2022 по 31.08.2022 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 як співробітнику ТУ ССО у Дніпропетровській області вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань та охоплюють період з 24.02.2022 по 31.08.2022.

Суд зазначає, що статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.

Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.

Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини» від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції, тому відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 для вирішення цього спору.

Відтак, виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

Так само пунктом 21постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції постанови від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.

У зв`язку з цим визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, невиплата ТУ ССО у Дніпропетровській області позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.

За змістом пункту 9 частини першої статті 4, статті 5, частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

У позовній заяві позивач правильно визначив, що спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли між ним і ТУ ССО у Дніпропетровській області, яке в силу вимог пункту 10 Порядку №384 виплачує позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.

Отже, ТУ ССО у Дніпропетровській області є належним відповідачем за пред`явленим позовом, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.

Суд уже зазначав у цьому рішенні, що бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються позивача, що не дає підстав для залучення державних органів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, до участі у цій судовій справі.

Відповідна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

Ознаками типових справ є: а) позивачем є співробітник Служби судової охорони; б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168; г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168; г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).

За приписами пункту 22 частини 1статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа типова адміністративна справа прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (ч. 3ст. 291 КАС України).

З огляду на викладене, суд зазначає, що справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22,залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

При вирішенні питання щодо розміру належної позивачу додаткової винагороди (30000 грн щомісячно чи до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць) суд враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення взаємопов`язаних позовних вимог у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо ненарахування і невиплати позивачу з 24.02.2022 по 31.08.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць з 24.02.2022 по 31.08.2022.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Оскільки в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати в цій частині не підлягають розподілу.

Водночас, суд звертає увагу, що в адміністративному позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 14.10.2022 серії АЕ №1157320;

- копію договору про надання правничих послуг від 14.09.2022 №10/07/2022/163;

- копію квитанції від 19.09.2022 №0.0.2680338255.1;

- копію рахунку-фактури від 14.09.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги між ОСОБА_1 (Замовник) та Адвокатським бюро «НЕПОЧАТИХ&ЛИМАРЕВА» (Виконавець) було укладено договір про надання правничих послуг від 14.09.2022 №10/07/2022/163, згідно з пунктом 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язок надати Замовнику правничі послуги на умовах цього Договору. Правничі послуги, які надаються Замовнику, будуть складатися:

-з усних та/чи письмових консультацій щодо правових питань, пов`язаних з веденням адміністративної справи щодо визнання неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України відносно невиплати додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та зобов`язання вчинити певні дії. з представлення інтересів Замовника в судах всіх інстанцій у адміністративній справі щодо визнання неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України відносно невиплати додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та зобов`язання вчинити певні дії;

-із здійсненням представництва Замовника в усіх підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, банківських сферах, прокуратурі, правоохоронних органах, Державній судовій адміністрації, центрального органу управління Служби судової охорони, територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області;

-із складання, подачі та підписання будь-яких процесуальні документи, в тому числі, але не обмежуючись наступними - заяви, клопотання, звіти, адвокатські запити та інші документи які необхідні для виконання цього Договору.

У розділі 3 Договору визначено, що вартість послуг за цим Договором встановлюється сторонами у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 коп. Замовник сплачує послуги, які надаються за цим Договором, на умовах 100 % попередньої оплати на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку.

14.09.2022 Адвокатським бюро виставлено рахунок фактуру від 14.09.2022 на попередню оплату за Договором про надання правничих послуг №10/07/2022/163 від 14.09.2022 року на суму 2000,00 грн.

19.09.2022 позивачем перераховано Адвокатському бюро гонорар у розмірі 2000,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, з огляду на умови договору про надання правової допомоги суд вважає за необхідне звернути увагу, на правову позиці. Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19, згідно з якою норма частини 4 статті 134 КАС України запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Судом встановлено, що визначені Договором дії були вчинені Адвокатом в інтересах позивача, проте суд враховує, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, представник позивача не приймав участь судових засіданнях, та не подавав заяв по суті справи, окрім позовної заяви та відзив на позов відповідача 1. При цьому, дана справа відповідно до висновків Верховного Суду є типовою. Більш того, фіксований розмір гонорару Адвокату у розмірі 2000,00 грн передбачений, в тому числі із здійсненням представництва Замовника в усіх підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, банківських сферах, прокуратурі, правоохоронних органах, Державній судовій адміністрації, центрального органу управління Служби судової охорони, територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Вказана сума є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормою ст.143 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1 Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57; код ЄДРПОУ 43238738), відповідача 2 Служби судової охорони (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 42902258), відповідача 3 Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795), відповідача 4 Міністерства фінансів України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00013480) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча нуль гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно