Рішення № 12089218, 28.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.10 Справа № 2/122 (№32/67)

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Красне до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Сторонибаби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Турянської сільської ради про стягнення 3651,10 грн. та зобовязання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, смт.Красне звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Сторонибаби про стягнення 3651,10 грн. та зобовязання відповідача звільнити не житлове приміщення, яке знаходиться в с.Турє Буського району Львівської області по вул..Центральній, 2а.

Розглянувши матеріали справи, суд (суддя Сухович Ю.О.) визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.03.2010р. призначив розгляд справи на 27.04.2010р.

Ухвалою суду від 20.05.2010р. провадження у справі було припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2010р. у справі №32/67 ухвалу господарського суду Львівської області від 20.05.2010р. про припинення провадження у справі скасовано, справу №32/67 направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.08.2010р. справі присвоєно номер 2/122 (№32/67), судове засідання призначено на 02.09.2010р.

В судових засіданнях представники позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що на підставі договору оренди від 05.09.2007р., укладеного між позивачем та Турянською сільською радою, позивач користувався частиною приміщення магазину. Інша частина магазину перебувала в користуванні відповідача на підставі договору оренди від 01.03.2007р., укладеного між відповідачем та Турянською сільською радою. 20.05.2009р. на підставі договору купівлі-продажу позивач набув право власності на нежитлове приміщення магазину, що було предметом договорів оренди між позивачем, відповідачем та Турянською сільською радою.

Як стверджує позивач, договір оренди майна зберігає чинність для нового власника. У звязку з цим позивач 15.09.2009р. надіслав відповідачу листа, в якому повідомив про перехід до нього права власності на орендовану відповідачем частину приміщення магазину, та виставив рахунок з вимогою перераховувати позивачу орендну плату з розрахунку 144 грн. за місяць починаючи з 20.07.2009р. 28.01.2010р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу №1 про припинення з 01.03.2010р. договору оренди і необхідність звільнення відповідачем орендованого приміщення. Всуперч цьому, як зазначає позивач, відповідач орендну плату за користування належним позивачу приміщенням не сплатив, орендоване приміщення по закінченню дії договору оренди не звільнив.

27.08.2010р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до даної заяви заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати за період з липня 2009 року по березень 2010 року становить 1059,10 грн. Крім цього, як стверджує позивач, оскільки відповідач продовжує користуватися частиною нежитлового приміщення і надалі, вимог позивача щодо її повернення не виконав, відповідач зобовязаний сплатити позивачу орендну плату за період з березня 2010 року по серпень 2010 року включно в розмірі 864 грн. Враховуючи, що нежитлове приміщення відповідачем не звільнене і позивачу не повернуто, останнім нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за весь час прострочення відповідно до ст.785 ЦК України за період з березня 2010 року по серпень 2010 року включно в розмірі 1728 грн.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що застосування позивачем при розрахунку заборгованості відповідача по орендній платі рішення Турянської сільської ради №119 від 04.03.2008р., відповідно до якого при розрахунку орендної плати у випадку розташування обєкта оренди в центрі села з 01.03.2008р. застосовується збільшуючий коефіцієнт 2, є неправомірним. На думку відповідача, дане рішення Турянської сільської ради поширює свою дію виключно на правовідносини, що стосуються оренди майна комунальної форми власності, в яких орендодавцем є Турянська сільська рада. Крім цього, відповідач стверджує, що на його адресу жодного разу не надсилались пропозиції щодо укладення договору про заміну сторони в договорі оренди. Відповідач вважає, що оскільки ним вносилась орендна плата за користування приміщенням на рахунок Турянської сільської ради, то і позов в частині стягнення боргу повинен бути предявлений до останньої як до особи, яка протиправно заволоділа чужими коштами.

Ухвалою суду від 14.09.2010р. судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Турянську сільську раду.

В судовому засідання представник третьої особи зазначив, що про продаж приміщення магазину позивачу відповідач був належним чином повідомлений, тому третій особі не зрозуміло, чому відповідач проводив сплату орендних платежів на рахунок третьої особи через Буське районне казначейство.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. За клопотанням преставника відповідача ухвалою суду строк вирішення спору було продовжено.

В судовому засіданні 12.10.2010р. представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Буським районним судом справи №2-520/2010р. про переведення на ОСОБА_4 прав покупця за договором купівлі-продажу. Ухвалою суду від 12.10.2010р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки в клопотанні не наведено обґрунтованих доводів, у чому полягає неможливість розгляду справи №2/122 (№32/67) до вирішення Буським районним судом справи №2-520/2010р.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 28.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 02.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.09.2007р. між позивачем (орендар) та Турянською сільською радою (орендодавець) було укладено договір оренди частини приміщення магазину, яке знаходиться в с.Турє Буського району Львівської області по вул.Центральній, 2а.

01.03.2007р. між відповідачем (орендар) та Турянською сільською радою (орендодавець) було укладено договір оренди іншої частини приміщення магазину, яке знаходиться в с.Турє Буського району Львівської області по вул.Центральній, 2а. Згідно умов даного договору загальна площа приміщення, що орендується, становить 36 кв.м., орендна плата становить 72 гривні на місяць, термін оренди становить 3 роки.

Судом встановлено, що 04.03.2008р. Турянською сільською радою прийнято рішення №119, відповідно до якого було вирішено доповнити пунктом Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, яке перебуває у спільній власності Турянської сільської ради і знаходиться в управлінні сільської ради, затвердженої рішенням сільської ради, виклавши його у такій редакції: „При розрахунку орендної плати з 01.03.2008р. застосовувати збільшуючий коефіцієнт враховуючий місце розташування обєкта оренди центр села 2 (два).”

20.05.2009р. між позивачем та Фондом комунального майна Буської районної ради було укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину, яке знаходиться в с.Турє Буського району Львівської області по вул.Центральній, 2а. Вартість придбаного обєкту сплачена позивачем повністю, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень.

20.07.2009р. згідно акту передачі нежитлової будівлі вказане вище приміщення було передано позивачу.

Вищезгаданий договір купівлі-продажу був зареєстрований в ОКП ЛОР „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” за №23445727 30.07.2009р.

Судом встановлено, що 10.07.2009р. за вих.№98 третя особа Турянська сільська рада повідомила відповідача про продаж орендованого останнім приміщення та про необхідність звільнення приміщення для передачі покупцю.

Листом від 15.09.2009р. позивач повідомив відповідача про факт укладення з ним договору купівлі-продажу приміщення, частину якого орендує відповідач, а також про те, що з моменту передачі вказаного майна до позивача перейшло право власності на вказане приміщення. У звязку з цим позивач, посилаючись на ст.15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, повідомив відповідача про необхідність перерахування орендної плати за користування частиною даного приміщення на рахунок позивача, повідомив свої банківські реквізити та долучив до даного листа копії документів, які підтверджують перехід до нього права власності на дане приміщення. Вказаний лист був направлений як на адресу відповідача, вказану в договорі оренди, так і на адресу, за якою здійснена державна реєстрація відповідача як субєкта підприємницької діяльності. Відповідні докази відправки вказаного листа долучені позивачем до матеріалів позову.

Листом за вих.№1 від 28.01.2010р. позивач повідомив відповідача про те, що договір оренди від 01.03.2007р. закінчує свою дію 01.03.2010р. В звязку з цим позивач зазначив, що не має наміру продовжувати договірні відносини та наголосив на необхідності звільнення орендованого приміщення в строк до 05.03.2010р. Позивачем долучено письмові докази направлення цього листа відповідачу.

Судом встановлено, що момент прийняття рішення по справі відповідач вимоги позивача залишив поза увагою, частину нежитлового приміщення магазину не звільнив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно п.1 розділу 3 договору оренди від 01.03.2007р., укладеного мід відповідачем та Турянською сільською радою, за орендоване приміщення орендар сплачує орендну плату щомісячно з розрахунку 72 (сімдесят дві) гривні. Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно п. 5.1 договору оренди орендар зобовязаний своєчасно вносити орендні платежі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2009р., укладеного між позивачем та Фондом комунального майна Буської районної ради, та акту передачі нежитлової будівлі від 20.07.2009р. до позивача перейшло право власності на приміщення магазину в цілому, яке знаходиться в с.Турє Буського району Львівської області по вул.Центральній, 2а, в тому числі і на ту частину приміщення, яка орендується відповідачем. Жодних застережень щодо припинення дії договору оренди в разі відчуження орендодавцем об'єкту оренди договір оренди від 01.03.2007р. не містить.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що до позивача як нового власника обєкта оренди, що орендується відповідачем, перейшли права та обовязки наймодавця згідно договору оренди від 01.03.2007р. В даному випадку внесення змін до існуючого договору оренди чи укладення договору про заміну сторони в договорі оренди чинним законодавством не передбачено.

Як попередньо встановлено судом, листом від 15.09.2009р. позивач повідомив відповідача про факт укладення з ним договору купівлі-продажу приміщення, частину якого орендує відповідач, а також про те, що з моменту передачі вказаного майна до позивача перейшло право власності на вказане приміщення. У звязку з цим позивач повідомив відповідача про необхідність перерахування орендної плати за користування частиною даного приміщення на рахунок позивача, повідомив свої банківські реквізити та долучив до даного листа копії документів, які підтверджують перехід до нього права власності на дане приміщення. За таких обставин з моменту отримання зазначеного листа від позивача, а саме з 24.09.2009р. (згідно відмітки про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення) у відповідача виник обовязок виконувати свої зобовязання, що випливають з договору оренди, на користь нового орендодавця позивача.

Доводи відповідача про неотримання вказаного листа спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так вказаний лист був направлений як на адресу відповідача, вказану в договорі оренди, так і на адресу, за якою здійснена державна реєстрація відповідача як субєкта підприємницької діяльності. Відповідні докази відправки вказаного листа (поштові квитанції, опис вкладення, повідомлення про вречення) містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, починаючи з 25.09.2009р. і по березень 2010 року відповідач зобовязаний був сплачувати орендну плату за користування приміщенням позивачу.

Однак із розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати, здійсненим позивачем, суд погодитись не може з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно п.1 розділу 3 договору оренди від 01.03.2007р., укладеного між відповідачем та Турянською сільською радою, за орендоване приміщення орендар сплачує орендну плату щомісячно з розрахунку 72 (сімдесят дві) гривні. Посилання позивача на ту обставину, що відповідач сплачував Турянській сільській раді орендну плату в розмірі 144 грн. на місяць згідно рішення Турянської сільської ради №119 від 04.03.2008р., відповідно до якого при розрахунку орендної плати у випадку розташування обєкта оренди в центрі села з 01.03.2008р. застосовується збільшуючий коефіцієнт 2, і, відповідно, обовязок відповідача щодо сплати орендної плати у вказаному розмірі залишився й у випадку переходу до позивача прав орендодавця, спростовується наступним.

На думку суду, рішення Турянської сільської ради №119 від 04.03.2008р. поширює свою дію виключно на правовідносини, що стосуються оренди майна комунальної форми власності, в яких орендодавцем є Турянська сільська рада. Між сторонами договору оренди від 01.03.2007р. не укладались жодні додатки чи зміни до існуючого договору оренди щодо збільшення орендної плати із врахуванням збільшуючого коефіцієнту 2. За таких обставин, до позивача перейшли права та обовязки орендодавця виключно в межах, встановлених у письмовому договорі оренди від 01.03.2007р. Також суду не надано належних та допустимих доказів, що в селі Турє нормативно визначені межі центру села і що обєкт оренди знаходиться в межах центру с.Турє.

Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок заборгованості відповідача зі сплати орендної плати виходячи з розміру орендної плати 72 грн. за місяць, відповідно до якого до задоволення підлягає 374,40 грн. боргу зі сплати орендної плати (за період з 25.09.2009р. по 28.02.2010р.).

Відповідно до пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами пункту 1 статті 763 вказаного кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Стаття 291 Господарського кодексу України вказує, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 4 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно пункту 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин позовні вимоги позивача в частині зобовязання відповідача звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться в с.Турє Буського району Львівської області по вул..Центральній, 2а підставні та підлягають до задоволення.

Протее суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати за період з березня 2010 року по серпень 2010 року включно в розмірі 864 грн. з огляду на наступне. Орендна плата може нараховуватись орендодавцем, сплачуватися орендарем чи стягуватись з нього в судовому порядку лише за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору оренди. Відтак, з моменту припинення договору оренди від 01.03.2007р. з 01.03.2010р. припиненими слід вважати і зобовязання орендаря по сплаті орендної плати на майбутнє, а саме за час фактичного безпідставного користування майном. Таким чином, оскільки договірні правовідносини між сторонами припинені з 01.03.2010р., з цього часу у відповідача не виникало грошового зобов'язання перед позивачем щодо сплати орендної плати.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 24.02.2009р. у справі №2-8/1756-2008 та від 01.07.2008р. у справі №5/150.

За приписами пункту 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Враховуючи, що нежитлове приміщення відповідачем не звільнене і позивачу не повернуто, в цій частині суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, до стягнення з відповідача підлягає неустойка у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за весь час прострочення відповідно до ст.785 ЦК України за період з березня 2010 року по серпень 2010 року включно. Проте, виходячи з розміру орендної плати в 72 грн. на місяць, після перерахунку, здійсненого судом, розмір неустойки, яка підлягає до стягнення, становить 864 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення частково.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 759, 762, 763, 764, 770, 785 ЦК України, ст.ст. 191, 192, 193, 283, 286 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) 374,40 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 864 грн. неустойки, 119,58 грн. державного мита та 80,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

3.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити частину нежитлового приміщення магазину площею 36 кв.м., яке знаходиться в с.Турє Буського району Львівської області по вул.Центральній, 2а., що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2).

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

6.Повернути позивачу 102 грн. надмірно сплаченого державного мита, про що видати довідку.

Суддя