Рішення № 12089227, 03.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.10                                                                                           Справа№ 29/155(10)

За позовом:

          Військової частини 4114 ВВ МВС, м. Львів,

до відповідача:Акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів", м. Львів,

про: стягнення 7’696,87 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Бондаренко О.В. –дов. від січня 2010 р.,

відповідача:Жарінова О.І. –дов. від 11.10.2010 р.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Військової частини 4114 ВВ МВС до Акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів" про стягнення 11’144,86 грн. Ухвалою від 17.09.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 12.10.2010 р. Розгляд справи відкладено на 02.11.2010 р. В судовому засіданні 02.11.2010 р. оголошено перерву до 03.11.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №1 про надання послуг від 23.12.2005 р. не здійснив оплати у повному обсязі за наданні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6’375,46 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2’875,46 грн. пені, 1’487,02 грн. –інфляційних втрат, 406,90 грн. –3% річних.

В судове засідання 02.11.2010 р. представник відповідача з’явився, через канцелярію суду подав відзив, яким вважає, що позивачем подано неправильний розрахунок суми пені та інфляційних витрат, просить відмовити в частині стягнення пені в сумі 2’875,48 грн., інфляційних витрат в сумі 1’487,02 грн. та 3% річних в сумі 406,90 грн.

В судовому засіданні представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому повідомив, що визнає основну суму боргу в розмірі 6’375,46 грн., задоволенні інших позовних вимог просить відмовити, оскільки позивач у розрахунку позовних вимог посилається на договір №95 від 31.10.2007 р.

В судовому засіданні 03.11.2010 р. представник позивача подав заяву, в якій уточнив розрахунок позовних вимог, просить стягнути з відповідача 6’375,46 грн. основного боргу, 769,12 грн. –пені, 456,15 грн. –інфляційних втрат, 96,14 грн. –3% річних. Крім того, зазначив, що посилання на угоду №96 в розрахунку позовних вимог механічна помилка зроблена під час набору довідки.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір №1 про надання послуг від 23.12.2005 р. (надалі –Договір). Предметом цього Договору є надання послуг виконавцем (позивач у справі), замовнику (відповідач у справі) з діяльності автомобільного вантажного транспорту, а саме перевезення вантажів автомобілем ЗІЛ-130 ММЗ (самоскид), в межах м. Львова та Львівської області по об’єктам замовника.

Між сторонами у справі укладено Договір від 31.12.2007 р. про продовження терміну дії договору №1 від 23.12.2005 р. За умовами цього Договору сторони дійшли згоди про продовження терміну дії договору до 31.12.2008 р.

Актами здачі-приймання виконаних робіт автомобілем ЗІЛ 130 ММЗ в/ч 4114 для ВАТ "Львівський ЗБВ" від 31.05.2008 р., від 30.06.2008 р., від 31.07.2008 р. сторонами погоджено, що роботи на території замовника виконано в повному обсязі, сторони претензій не мають.

Додатком №1 до Договору №1 від 23.12.2005 р. сторони погодили загальну вартість використання автомобіля на рік, яка становить 6’796,80 грн.

Крім того, виконання позивачем зобов’язань передбачених Договором підтверджується відомостями роботи машини за листопад 2007 р., травень, червень та липень 2008 р.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач основну суму боргу в розмірі 6’375,46 грн. визнав повністю, доказів погашення заборгованості суду не представив.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.4. Договору замовник, згідно транспортних документів, розраховується з виконавцем не пізніше 31 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на реєстраційний рахунок виконавця.

Як встановлено в ході судового засідання, відповідач визнав основну суму боргу в розмірі 6’375,46 грн., проте доказів погашення заборгованості не надав. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6’375,46 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 4.7. Договору у разі несвоєчасного розрахунку на замовника накладається пеня в розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ від заробленої виконавцем суми за кожний прострочений день. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 769,12 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення 456,15 грн. інфляційних збитків, 96,14 грн. –3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 49, п. 1-1 ст. 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів" (адреса: вул. Персенківка, 2, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 01267426) на користь Військової частини 4114 ВВ МВС (адреса: вул. Стрийська, 146, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 14323385) 6’375,46 грн. заборгованості, 456,15 грн. інфляційних збитків, 96,14 грн. –3% річних, 769,12 грн. пені, 70,44 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 162,98 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з відповідача 2’106,34 грн. –пені, 1’030,87 грн. інфляційних витрат, 310,76 грн. –3% річних провадження припинити.

4.          Позивачу видати довідку про повернення з державного бюджету України 9,45 грн. зайво сплачених на оплату державного мита.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя