Рішення № 12089189, 11.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.10                                                                                           Справа№ 25/151

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельграф”, с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика Львівські солодощі”, м.Пустомити Львівської області

про: стягнення 56531грн. 04коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                   Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Смакула Ю.Ю.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Ельграф” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика Львівські солодощі” про стягнення 53089грн. 48коп. основного боргу та 3441грн. 56коп. пені.

Ухвалою суду від 17.08.2010р. порушено провадження у справі та призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 26.08.2010р. В зв”язку з неявкою представників сторін в судове засідання 26.08.2010р., розгляд справи відкладено на 04.10.2010р. Ухвалою суду від 04.10.2010р. розгляд справи відкладено на 11.10.2010р.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 11.10.2010р. справу №25/151 в зв”язку із закінченням повноважень судді Пазичева В.М. передано для розгляду судді Гоменюк З.П.

В судовому засіданні 11.10.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позовні вимоги задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

В судове засідання відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвал суду не виконав, хоча у встановленому порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

01.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ельграф” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика Львівські солодощі” (відповідач) укладено договір поставки №22, відповідно до п.1.1 якого виконавець (позивач) зобов’язувався виготовляти замовнику поліграфічну продукцію згідно письмових заявок (замовлень) замовника (відповідача), асортимент якої вказується в доповненнях до цього договору, які є його частинами, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач по видаткових накладних: №Ел-0000015 від 21.01.2010р. на суму 19666грн. 06коп., №Ел-0000056 від 24.02.2010р. на суму 17692грн. 36коп., №Ел-0000090 від 25.03.2010р. на суму 18601грн. 80коп. за довіреностями № 839 від 21.01.2010р., № 874 від 24.02.2010р., № 884 від 25.03.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 55960грн. 22коп.

Відповідно до п.3.2. договору, оплата здійснюється замовником протягом 30 календарних днів від дати відвантаження готової продукції зі складу виконавця.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 2870грн. 74коп.

Станом на 30.09.2010р. неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 53089грн. 48коп., яка підтверджується представленим суду актом зведення взаєморозрахунків з 21.01.2010р. по 30.09.2010р.

Відповідно до ст. 712 ЦК України – за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5.3 договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку за період з 21.02.2010р. по 30.06.2010р. становить 3441грн. 56коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 712 ЦК України, ст.ст.193,229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика Львівські солодощі”, вул. Глинська, 56, м. Пустомити Львівської області (ідентифікаційний код 32060170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельграф”, вул.Тролейбусна, 15, с.Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області (ідентифікаційний код 19171388) 53089грн. 48коп. основного боргу, 3441грн. 56коп. пені, 565грн. 31коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя