Рішення № 12089133, 04.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.10                                                                                 Справа № 5/53

За позовом Закритого акціонерного товариства "Банг і Бонсомер", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Дорбудтехнологія", м. Луганськ

про стягнення 221611,88 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача - Шевченко М.С., довіреність № б/н від 02.08.2010

Суть спору: : Закрите акціонерне товариство "Банг і Бонсомер" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 200000,10 грн., 3% річних у сумі 2853,99 грн. та неустойки у вигляді пені у сумі 18757,79 грн.

Заявою від 31.08.2010р. б/н позивач зменшив свої позовні вимоги та у зв’язку з цим просить стягнути з відповідача на його користь 200000,10 грн. боргу, 2853,99 грн. 3% річних та 18333,22 грн. пені.

Листом від 12.10.2010р. позивач повідомив про погашення відповідачем боргу в сумі 50000 грн., надавши в підтвердження банківську виписку.

Позивач у судове засідання не прибув, проте надіслав на адресу суду заяву від 29.10.2010р. про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що визнає позов лише в частині сплати 150000,10 грн. основного боргу, зазначивши, при цьому, що крім договору купівлі-продажу №53 інших господарських договорів між сторонами не укладалось і спірна поставка відбувалась саме в рамках договору №53. В частині стягнення пені та 3% річних відповідач заперечив, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Луганської області від 06.08.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВК «Дорбудтехнологія»і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.10.2010р. №5/53, в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжувався строк розгляду даного спору за клопотання відповідача до 05.11.2010р. включно.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, оцінивши подані докази в їх сукупності , суд

в с т а н о в и в:

03 березня 2010 року між закритим акціонерним товариством «Банг і Бонсомер»(позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВК «ДорБудТехнологія»(відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №53, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупця хімічну сировину (далі товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.2 договору товар постачається продавцем покупцю у кількості та асортименті, вказаних у рахунках-фактурах виставлених продавцем.

Пунктом 3.5 договору сторони визначили, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю, згідно з підписаними сторонами видатковими накладними.

Ціна товару визначається у виставлених продавцем рахунках-фактурах і вартість товару сплачується на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур (п. 4.1).

Оплачується товар покупцем протягом 30 календарних днів з дати отримання товару покупцем. Датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної (п. 4.3).

Позивачем на підставі видаткових накладних №АО-0000220 від 12.03.2010р. та №АО-0000233 від 16.03.2010р. по довіреностях №73 від 16.03.2010р. та №63 від 10.03.2010р. поставлено відповідачу товар –хімічну сировину на загальну суму 507820 грн. 80 коп.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, внаслідок чого на день подання позову винила заборгованість в сумі 200000 грн. 10 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив факт отримання по вищезазначеним видатковим накладним хімічну сировину в рамках договору купівлі-продажу №53 та повідомив про сплату після порушення провадження у даній справі 50000 грн.

Отже, на день розгляду справи, боргу за отриманий по договору товар складає 150000 грн. 10 коп.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 200000 грн. 10 коп.

Втім, оскільки під час розгляду справи, відповідачем в добровільному порядку сплачено 50000 грн. 00 коп. боргу, що підтверджується платіжним дорученням №873 від 28.09.2010р., позов підлягає задоволення в сумі 150000 грн. 10 коп., а провадження у справі в частині стягнення 50000 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Приписами пункту 6.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату товару покупець на вимогу продавця сплачує неустойку у вигляді пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення поставки товару. Строк сплати пені не обмежується.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.2 договору, нараховано та заявлено до стягнення пеню, що складає, виходячи з заяви про зменшення позовних вимог (а.с.26) 18333 грн. 22 коп.

Окрім того, оскільки згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача три відсотка річних у загальній сумі 2853,99 грн.

Розрахунок суми пені та 3% річних здійснений позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням часткових оплат, тому є обґрунтованим.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти стягнення трьох відсотків річних та пені заперечив посилаючись на те, що 06.08.2009р. ухвалою господарського суду Луганської області порушено провадження у справі №20/52б про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 4 ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Відтак, наведене свідчить про те, що мораторій поширює свою дію на заборгованість перед конкурсними кредиторами, а не на поточну заборгованість. (Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Вищого господарського суду України № 5/34-09 від 27.09.2010, №53/98-09 від 22.06.2010, №29/61-09-1921 від 26.05.2010р. та ін.)

З матеріалів справи вбачається, що спірна заборгованість є поточною, оскільки справу про банкрутство відповідача порушено 06.08.2009р., а спірні правовідносини виникли між сторонами в березні 2010р. і строк їх виконання настав після введення мораторію.

Відтак, враховуючи, те, що позивач у даній справі є поточним кредитором і дія мораторію не поширюється на спірну заборгованість, а також те, що провадження у справі про банкрутство відповідача станом на день винесення рішення не припинено, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Такими, що підлягають задоволенню суд визнає і вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних, оскільки проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому ототожнення зазначеної складової грошового зобов'язання із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абз. 4 ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону про банкрутство не є правильним.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Дорбудтехнологія», вул. Дніпровська, 51, м. Луганськ, ідентифікаційний код 32419114 на користь закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер», вул.. Антонова, 5, літ. Б пов. 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 30109727, заборгованість в сумі 150000 грн. 10 коп., пеню в сумі 18333 грн. 22 коп., 3% річних в сумі 2853 грн. 99 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 2211 грн. 87 коп. та 235 грн. 55 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.          

3. В частині стягнення 50000 грн. 00 коп. боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко

Дата підписання рішення - 08.11.2010.