Рішення № 12088757, 05.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/40105.10.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»

ДоПриватного підприємства фірма «Конкріт»

Про стягнення 160315,85 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Тиханський Р.М. –предст. (дов. у справі)

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 160066,00 грн. основного боргу, 3% річних –249,85 грн. та судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2010 порушено провадження по справі № 47/401 та призначено її до розгляду на 21.09.2010.

Ухвалою від 21.09.2010 у відповідності до вимог ст.77 ГПК України, у зв’язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 05.10.2010.

В судовому засіданні 05.10.2010 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним було поставлено та передано у власність відповідачу товар, за який останній не розрахувався в повному обсязі, у зв”язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості зазначеного товару.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду від 06.09.2010 та від 21.09.2010 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань 21.09.2010 та 05.10.2010 був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 05.10.2010 представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2009 між ВАТ «Івано-Франківськцемент», в якості продавця та ПП фірма «Конкріт», в якості покупця, було укладено договір продажу продукції № 101/10-09ВН, відповідно до умов п.1.1. якого продавець зобов’язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали, в подальшому товар, а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору, форма розрахунків: попередня оплата готівкою або по перерахунку. До окремих поставок за умови попереднього погодження з продавцем можливе відтермінування оплати товару до 14-ти календарних днів з моменту відвантаження (п.4.1).

Відповідно до Заявок відповідача про відвантаження товару в період з 04.02.2010 по 23.03.2010, відповідач замовив позивачу здійснити поставку та відвантаження товару.

На виконання умов договору позивачем, в період з 04.02.2010 по 23.03.2010 виставлено відповідачу рахунки на передоплату.

Відповідно до видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками позивача (продавця) та відповідача (покупця) (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), позивач –Відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент», поставило та передало у власність покупця, а відповідач –Приватне підприємство фірма «Конкріт»належним чином прийняв товар по договору № 101/10-09ВН від 12.03.2009 на загальну суму 298266,00 грн., що підтверджується відповідними дорученнями відповідача на отримання товару.

Відповідно до матеріалів позовної заяви та платіжних доручень, відповідач в період з 12.02.2010 по 18.06.2010 частково оплатив вартість товару в сумі 138200,00 грн. Доказів протилежного станом на день розгляду справи відповідачем суду не надано.

21.07.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію №16/823 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 160066,00 грн., що підтверджується описом вкладенням у цінний лист, фіскальним чеком поштової установи із зазначенням адресата одержувача та дати відправлення.

Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача, відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав і заборгованість в сумі 160066,00 грн. на момент звернення позивача до господарського суду міста Києва не погасив.

Відповідно до пояснень представника позивача, оскільки відповідач, свого обов’язку по повній оплаті поставленого позивачем (продавцем) та прийнятого відповідачем (покупцем) товару не виконав, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості 160066,00 грн., 3% річних в розмірі 249,85 грн. та судових витрат.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця також обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, умови договору продажу продукції № 101/10-09ВН від 12.03.2009 виконав належним чином, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками позивача (продавця) та відповідача (покупця) (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), виставленими позивачем та прийнятими відповідачем рахунками, а відповідачем свої зобов’язання по повній оплаті поставленого та переданого у власність позивачем товару у строк передбачений ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України (в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги) не виконав, а лише частково оплатив за переданий у власність позивачем товар у розмірі 138200,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставленийта переданий у власність, але не оплачений в повному обсязі відповідачем товар згідно договору продажу продукції № 101/10-09ВН у розмірі 160066,00 грн. (298266,00 грн. вартість переданого товару–138200,00 грн. часткова оплата відповідача) законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього, судом розглянуто позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 249,85 грн. 3% річних.

Суд враховуючи те, що відповідач не виконав свого зобов’язання по оплаті переданого позивачем у власність товару по договору продажу продукції № 101/10-09ВН від 12.03.2009,а договором чітко не передбачено строку оплати, а тому суд вважає що застосуванню підлягає строк передбачений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу, тобто в семиденний термін з моменту пред’явлення вимоги (21.07.2010 року + 7 = 27.07.2010 строк оплати), оплата в сумі 160066,00 грн. здійснена відповідачем не була, а позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов’язання, дійшов висновку, що дана вимога позивача є законною та обґрунтованою.

Суд, перевіривши вказаний розрахунок позивача, перерахував належну до сплати суму 3% річних та визначив її у розмірі, що складає447,31 грн. (160066,00 грн. х 3%: 365 х 34 (кількість днів прострочення з 28.07.2010 по 30.08.2010 (дата звернення позивача із позовом до суду).

Враховуючи те, що згідно розрахунку суду належна до сплати сума 3% річних є вищою ніж сума 3% річних згідно розрахунку позивача, суд не виходячи за межи позовних вимог, прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем у позовній заяві, а саме в розмірі 249,85 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 160066,00грн. основного боргу, 249,85 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –1603,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства фірма «Конкріт»(код ЄДРПОУ 31310915, юридична адреса: 02232, м. Київ, пр-т. Маяковського,77, кв.163, фактична адреса: 03049, м. Київ, вул. Богданівська,5А, кв.18) на користь Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» (код ЄДРПОУ 00292988, місцезнаходження: 77422, Івано-Франківська обл., Тисменицький район, с. Ямниця) 160 066 (сто шістдесят тисяч шістдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 249 (двісті сорок дев’ять) грн. 85 коп.,1603(одна тисяча шістсот три) грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                     С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення: 08.10.2010