Рішення № 12088746, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/10904.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталоінвест" до Дочірнього підприємства Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект"

про розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково- технічної продукції від 17.08.2006 р.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Яковенко Т.Ю. за довіреністю № б/н від 05.10.2009 р.

Від відповідача Яцишин І.Б. - за довіреністю № 2-7/110 від 08.07.2010 р.,

Присяжнюк Л.В. за довіреністю № 2-7/112 від 09.07.20010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капіталоінвест" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект" (відповідача) про розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р. виконав зобов»язання щодо оплати робіт по створенню науково технічної продукції за цим договором (робочого проекту на будівництво об'єкту: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові», проте відповідач договірне зобов»язання щодо закінчення виконання вказаних робіт до 01.12.2006 р. не виконав, акт прийому передачі науково технічної продукції не підписав, створену за договором науково технічну продукцію позивачу не передав, від розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р. на вимогу позивача відмовився, а тому позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про розірвання цього договору в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 р. порушено провадження у справі № 39/109 та призначено справу до розгляду на 14.05.2010 р. о 09:30 год.

13.05.2010 року представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2010 р. подав усне клопотання про залучення доказів, в т.ч. витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо позивач та відповідача станом на 13.05.2010 р. на виконання вимог ухвали суду, до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 14.05.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 26.04.2010 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 31.05.2010 р. о 14:00 год.

31.05.2010 року позивач через відділ діловодства суду подав уточнення до позовної заяви, відповідно до якого просив розірвати договір № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р. та стягнути з відповідача 645738,00 грн. реальних збитків, з яких 262738,00 грн. були завдані позивачу інфляційними процесами, а 383000,00 грн. фактична вартість науково - технічної продукції та робіт за наведеним договором, що були сплачені позивачем відповідачу. Крім того, у поданих позивачем уточненнях до позовної заяви міститься клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Дочірнього підприємства Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект" на загальну суму 645738,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.05.2010 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого по суті позовних вимог заперечував з огляду на належне виконання ним умов спірного договору, що підтверджується підписаним 16.01.2007 р. представниками сторін Актом здачі приймання виконаних робіт до договору № У-06-810 від 17.08.2006 р. (з боку позивача акт підписаний П.А. Бомком на підставі довіреності "Капіталоінвест" від 11.09.2006 р., а копія складеної відповідачем проектної документації зберігається на його підприємстві (екземпляр відповідача). При цьому, до відзиву додані копії наведеного акту здачі приймання виконаних робіт, довіреності на ім»я П.А. Бомка та Акту ревізії виконання Харківським філіалом Дочірнього підприємства Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект" робіт, послуг з виконання робочого проекту на будівництво об»єкту: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові», згідно договору № У-06-810 від 17.08.2006 р. на створення (передачу) науково- технічної документації.

Представники сторін в судовому засіданні 31.05.2010 р. подали спільне клопотання про продовження термінів розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 12.07.2010 р. о 10:00 год. та продовжено строк вирішення спору.

01.06.2010 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2010 р. подав відзив на уточнення до позовної заяви з додатками. Відповідно до наведеного відзиву, відповідач заперечував проти задоволення поданих позивачем уточнень до позовної заяви, оскільки зі змісту останніх вбачається одночасна зміна предмету і підстав позову. По суті позовних вимог заперечував проти їх задоволення з огляду на належне виконання ним умов спірного договору, що підтверджується підписаним представниками сторін Актом здачі приймання виконаних робіт до договору № У-06-810 від 17.08.2006 р., довіреністю від 11.09.2006 р. на ім»я Бомка П.А. за підписом директора ТОВ «Капіталоінвест»І.В.Ілічової, накладною № 2 від 15.03.2007 р., відповідно до якої ОСОБА_1 отримала науково технічну продукцію, що була виготовлена Харківським філіалом відповідача відповідно до Договору. Стосовно невиконання відповідачем розділів проекту в частині зовнішніх мереж, останній посилався на невиконання позивачем умов спірного договору щодо надання вихідних даних (технічних умов по інженерному забезпеченню), що є підставою у відповідності до п. 5.2 спірного договору для призупинення виконавцем (відповідачем) виконання робіт або зміни строків проектування. Крім того, відповідач заперечував проти визначення позивачем сум у розмірі 383000,00 грн. та 262738,00 грн. (всього 645738,00 грн.) у якості збитків у розумінні ст.ст. 22, 623 ЦК України та 225 ГК України, а також заявив про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача 645738,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2010 р. подав суду для залучення до матеріалів справи науково- технічну документацію створеного відповідачем на виконання умов Договору № У-06-810 від 17.08.2006 р. «Робочого проекту на будівництво об»єкта: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові»(дев»ять папок).

В судовому засіданні 12.07.2010 р. судом були розглянуті подані позивачем до суду 31.05.2010 р. уточнення до позовної заяви та викладене в них клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Дочірнього підприємства Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект" на загальну суму 645738,00 грн.

Стаття 22 ГПК України визначає процесуальні права та обовязки сторін, якими вони наділяються з метою їх використання щодо всебічного, повного то обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Зокрема, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (ч. 4 ст. 22 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 V)).

Предмет позову це певна матеріально правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову це фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до позивача. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасно їх зміна не допускається. (п. 3.7. Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/1289 з послідуючими змінами та доповненнями та п. 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228).

Враховуючи вищенаведене, суд приймає до розгляду подані позивачем до суду 31.05.2010 р. уточнення позовних вимог у якості заяви позивача про зміну предмету позову, яка подана до початку розгляду господарським судом справи по суті.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти задоволення поданих позивачем уточнень до позовної заяви з огляду на ніби то одночасну зміну і предмету і підстав позову з огляду на їх необґрунтованість та зазначає наступне:

Предмет позову - це заявлена позивачем матеріально - правова вимога позову.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Доказами відповідно до ст. 32 ГПК України визнаються будь - які фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обгрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У даному випадку, уточнені позивачем вимоги, а саме: про розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р. та про стягнення з відповідача 645738,00 грн. реальних збитків ґрунтуються на одних і тих же фактичних обставинах умовах спірного договору, крім того, заявлені позивачем уточнені позовні вимоги не порушують і приписів ч. 1 ст. 58 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об"єднано кілька вимог, зв"язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відтак, допускається можливість об"єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони грунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

А тому суд приймає до розгляду подані позивачем уточнення до позовної заяви у якості заяви останнього про зміну предмету позову, з урахуванням чого вимогами позивача, виходячи з яких розглядається справа по суті, є вимоги про:

- розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капіталоінвест" та Дочірнім підприємством Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект";

- стягнення з відповідача 645738,00 грн. реальних збитків, з яких 262738,00 грн. були завдані позивачу інфляційними процесами, а 383000,00 грн. фактична вартість науково- технічної продукції та робіт за наведеним договором, що були сплачені позивачем відповідачу.

При цьому суд враховує, що до вищенаведених уточнень позивачем додані докази надсилання їх копії за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: фіскальний чек № 8747 від 28.05.2010 р., а рівно дії позивача не суперечать приписам статей 4-2 та 4-3 та частин першої третьої статті 22 ГПК України. Крім того, позивачем на підтвердження оплати держаним митом майнової вимоги про стягнення 645738,00 грн. подане платіжне доручення № 18 від 31.05.2010 р. на суму 6372,38 грн.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідо п. 4.5 Роз»яснень президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 № 02-5/78, у випадках об»єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Платіжним дорученням № 39 від 01.12.2009 р. на суму 85,00 грн. позивач оплатив державне мито за вимогу немайнового характеру про розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 645738,00 грн. реальних збитків носить майновий характер, а тому відповідно до підпункт «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»держмито повинно бути сплачено в розмірі 1% від цієї суми.

Фактично позивач платіжним дорученням № 18 від 31.05.2010 р. сплатив державне мито тільки у розмірі 6372,38 грн., що свідчить про недоплату державного мита у сумі 85,00 грн. (6457,38 грн. 6372,38 грн. = 85,00 грн.) за вищенаведену вимогу майнового характеру. При цьому суд враховує, що норми ГПК України не вказують на те, що суд не приймає заяву про зміну предмету позову, якщо до заяви не додано документа, що підтверджує сплату державного мита (повністю). Отже, за відсутності доказів повної оплати позивачем державного мита за наведену майнову вимогу, з останнього у відповідності до ст.ст. 45, 46 ГПК України належить стягнути в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 85,00 грн.

В судовому засіданні 12.07.2010 р. судом також було розглянуте клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Дочірнього підприємства Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект" на загальну суму 645738,00 грн., яке було викладене у поданих до суду 31.05.2010 р. уточненнях до позовної заяви.

Відповідно до п. 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, подане разом із позовною заявою або викладене в цій заяві, може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку ст. 65 ГПК України, а також, і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Розяснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого субєкта, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 06.09.2010 р. о 10:20 год.

14.07.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав заяву про застосування загальної позовної давності до вимог позивача від 31.05.2010 р.

В судовому засіданні 06.09.2010 р. представник відповідача надав усні пояснення щодо наявної інформації про відчуження позивачем приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Мельникова, 2 в м. Харкові третім особам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 20.09.2010 р. о 12:00 год., зобов»язано сторони надати докази по справі, в т.ч. позивача надати докази відчуження ним приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Мельникова, 2 в м. Харкові третім особам.

В судовому засіданні 20.09.2010 р. представник відповідача подав лист Національного комітету по боротьбі з корупцією у відповідь на заяву відповідача стосовно шахрайських дій групи осіб по відношенню до приміщення по вул. Мельникова, 2 в м. Харкові.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2010 р. подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2010 р., зі змісту якого вбачається, що позивач після укладення ним договору купівлі продажу частини нежитлових приміщень від 26 липня 2006 року відповідно до довіреності від 04.08.2006 р. уповноважив Поліщука М.М. здійснювати певні дії, в т.ч. підписувати необхідні угоди, договори, подавати необхідні заяви, довіреностей щодо інших осіб, в т.ч. Бомка П.А., Піддубної Л.А., представляти інтереси ТОВ «Капіталоінвест»в м. Харкові щодо частини нежитлових приміщень по вул. Мельникова, 2 в м. Харкові позивач не видавав.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2010 р. залучив до матеріалів справи копії наступних документів: Договору купівлі продажу частини нежитлових приміщень від 26 липня 2006 року, укладеного між ТОВ «Агентство ФОРТО 5»та ТОВ «Капіталоінвест», Договору купівлі продажу від 23.01.2008 р., укладеного між ТОВ «Капіталоінвест»та ТОВ «ІФТ Консалтінг», Договору зберігання № 9 від 13.07.2009 р., укладеного між ТОВ «Офіциалл»та ТОВ «Капіталоінвест», Договору оренди № 18/1 від 11.07.2009 р. та Довідки № 25/1993 від 24.11.2009 р. про факт пожежі, що стався 18.11.2009 р. в підсобному приміщенні, орендованому ТОВ «Офіциалл», яке зберігало документи позивача.

В судовому засіданні 20.09.2010 р. почався розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 20.09.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 04.10.2010 р. о 11:20 год.

24.09.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволене.

04.10.2010 р. о 11:20 год. продовжено судове засідання після оголошеної 20.09.2010 р. перерви, продовжено розгляд справи по суті.

04.10.2010 р. розглядалась подана відповідачем 14.07.2010 р. через відділ діловодства суду заява про застосування позовної давності до вимог позивача від 31.05.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечував з огляду на викладене у відзиві.

Після виходу судді з нарадчої кімнати, у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.08.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталоінвест»(позивач), визначеним у якості Замовника, та Харківською філією Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект», визначеною у якості Виконавця, (в особі начальника філії Шилова О.А. на підставі довіреності Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект»від 03.01.2006 р.) був укладений Договір № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції (надалі - Договір).

З матеріалів справи вбачається, що Харківська філія Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект»не є юридичною особою, а отже, відповідальність за зобов»язаннями філії несе Дочірнє підприємство Укоопспілка «Проектний інститут «Укооппроект»(відповідач), юридичний статус якого підтверджується наявними в матеріалах справи Статутом Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект», витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (серія АД № 557135).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт, послуг, а саме: Виконання робочого проекту на будівництво об'єкту: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в Харкові»(надалі - Об'єкт).

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що технічні, економічні та інші вимоги до послуг, які є предметом Договору, викладені в завданні на проектування, технічному завданні, архітектурно планувальному завданні (надалі АПЗ), технічних умовах по інженерному забезпеченню (надалі ТУ), інших вихідних даних, наданих Замовником (позивачем).

У пункті 1.3 Договору визначено строк надання Замовником Виконавцю вихідних даних, в т.ч. ТУ, АПЗ, не пізніше одного місяця з дня підписання Договору, т.т. не пізніше 17.09.2006 року. Крім того, у п. 5.2 Договору встановлено, що при затримці Замовником строків надання вихідних даних для проектування Виконавець має право призупинити роботи або змінити строки проектування. А згідно п. 4.1 Договору Виконавець не несе відповідальність за порушення строків виконання робіт у разі несвоєчасного надання Замовником всіх необхідних вихідних даних.

Відповідно до п. 1.4 Договору сторони узгодили строк виконання робіт по Договору:

-початок: згідно п. 5.1 Договору, згідно якого Виконавець приступає до виконання робіт у 3-денний строк після оплати Замовника, передбаченої п. 2.2 Договору, затримання строків оплати відповідно відстрочує строки виконання робіт;

-закінчення: 01.12.2006 р.

Зі змісту п. 1.5 Договору вбачається, що роботи вважаються виконаними після підписання приймально здавального акту.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору вартість науково технічної продукції, робіт (послуг) за даним Договором становить 383000,00 грн. і сплачується в наступні строки:

-протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору Замовник (позивач) перераховує на р/рахунок Виконавця аванс у розмірі 200000,00 грн.;

-до 20 вересня 2006 року 100000,00 грн.;

-до 25 листопада 2006 року 83000,00 грн.

При завершенні робіт Виконавець передає акт здачі приймання науково - технічної продукції Замовнику (п. 3.1 Договору).

Замовник протягом 5-ти днів з дня отримання акту здачі приймання зобов»язаний ознайомитись з виготовленою науково технічною продукцією та направити Виконавцю підписаний акт здачі приймання (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору визначений обов»язок Виконавця передати Замовнику визначену даним Договором кількість екземплярів науково технічної продукції після підписання сторонами акту здачі приймання робіт за умови повного розрахунку за них Замовником.

На твердження позивача, ним на виконання умов Договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р. були повністю оплачені роботи відповідача по створенню науково технічної продукції за цим договором (робочого проекту на будівництво об'єкту: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові»), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення № 300 від 06.09.006 р. на суму 200000,00 грн., платіжного доручення № 383 від 27.09.2006 р., банківської виписки за 10.10.2006 р. на суму 83000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач договірне зобов»язання щодо закінчення виконання робіт по створенню науково технічної продукції за цим договором (робочого проекту на будівництво об'єкту: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові»до 01.12.2006 р. не виконав, станом на 31.08.2009 р. акт прийому передачі науково технічної продукції не підписав, створену за Договором науково технічну продукцію позивачу не передав, від розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р. на вимогу позивача (пропозиція позивача № б/н від 31.08.2009 р.) відмовився.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогами про розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капіталоінвест" та Дочірнім підприємством Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект" та про стягнення з відповідача 645738,00 грн. реальних збитків, з яких 262738,00 грн. були завдані позивачу інфляційними процесами, а 383000,00 грн. фактична вартість науково- технічної продукції та робіт за наведеним договором, що були сплачені позивачем відповідачу.

Вищенаведені умови Договору та додаткових угод до нього свідчать, що між сторонами по справі фактично укладений договір підряду, а тому саме він та відповідні положення статей глави 61 підрозділу І розділу ІІІ ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач підтверджує належне виконання ним умов спірного договору по створенню робочого проекту на будівництво об'єкту: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в Харкові»з огляду на факт підписання 17.01.2007 р. представниками сторін у відповідності до п. 1.5 Договору Акту здачі приймання виконаних робіт до Договору № У-06-810 від 17.08.2006 р. При цьому з боку позивача наведений акт підписаний Бомком П.А на підставі довіреності від 11.09.2006 р., яка видана директором ТОВ «Капіталоінвест»(позивача) І.В.Ілічовою на представлення Бомком П.А. інтересів підприємства в усіх державних та недержавних установах, підприємствах, організаціях з приводу оформлення проектно кошторисної документації для будівництва гуртожитку з офісно торговими приміщеннями і об»єктами громадського харчування в м. Харкові по вул. Мельникова, для виконання функції представника надані права, зокрема, отримувати всі документи, підписувати договори, пов»язані з оформленням проектно кошторисної документації, виконувати інші дії тощо.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно накладної № 2 від 15.03.2007 р. представник позивача ОСОБА_1 отримала спірну науково технічну продукцію, що була виготовлена Харківським філіалом відповідача відповідно до Договору.

Втім суд враховує, що наведені акт здачі приймання робіт, довіреність на ім»я Бомка П.А. та накладна № 2 від 15.03.2007 р. надані відповідачем у копіях, тоді як оригінали вказаних документів відповідач надати не зміг з огляду на факт затоплення його документації, що підтверджується матеріалами справи. З урахуванням наведеного та неможливості огляду оригіналів документів в судовому засіданні, вищенаведені копії не приймаються судом у якості належних доказів по справі.

В той же час, суд зазначає, що і позивач не надав на вимогу ухвал суду документи переписки сторін щодо виконання умов Договору, дані про особу, яка була уповноважена представляти інтереси позивача в м. Харкові щодо об»єкту: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в Харкові, докази того, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою позивача для отримання проектно кошторисної документації на підставі Договору. При цьому позивач посилається на факт пожару в приміщенні, де знаходились відповідні документи, що підтверджується Довідкою № 25/1993 від 24.11.2009 р. про факт пожежі, що стався 18.11.2009 р. (копія в матеріалах справи).

Фактично в матеріалах справи наявна науково - технічна документація створеного відповідачем на виконання умов Договору № У-06-810 від 17.08.2006 р. «Робочого проекту на будівництво об»єкта: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові»(дев»ять папок), яка у відповідності до п. 3.3 Договору була передана відповідачем позивачу.

Матеріали «Робочого проекту на будівництво об»єкта: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові»(дев»ять папок) приймаються судом у якості належного доказу виконання відповідачем умов спірного договору, що визначені в п.п. 1.1, 1.5, 3.3 даного Договору.

При цьому суд враховує, що вищенаведений «Робочий проект на будівництво об»єкта: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові»не містить розділів стосовно зовнішніх мереж.

З цього приводу суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності розділів стосовно зовнішніх мереж з огляду на невиконання позивачем умов п.1.2, 1.3 Договору, відповідно до яких позивач зобов»язаний був надати відповідачу вихідні дані (в т.ч. технічні умови по інженерному забезпеченню), тоді як затримка надання цих даних є підставою у відповідності до п. 5.2 Договору для призупинення відповідачем виконання робіт за Договором або для зміни строків проектування, в т.ч. і щодо закінчення виконання робіт після 01.12.2006 р.

Фактично позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження виконання ним п.п. 1.2, 1.3 Договору, зокрема, щодо надання відповідачу технічних умов по інженерному забезпеченню та у визначений Договором строк (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист, повідомлення про отримання поштового відправлення тощо).

Суд також враховує, що позивачем не названо та до матеріалів справи не додано жодних доказів того, що після 01.12.2006 р. (строк завершення робіт за Договором) та до 31.08.2009 року (Пропозиція позивача № б/н від 31.08.2009 р. про розірвання договору № У-06-810 від 17.08.2006 р. про створення (передачу) науково-технічної продукції , з якою останній звернувся до відповідача), а отже на протязі 2 років та 9 місяців (!), позивач звертався б до відповідача з вимогами з приводу невиконання останнім умов Договору, сплачена вартість робіт за яким для позивача становила 383000,00 грн.(!).

Суд враховує і той факт, що приміщення по вул. Мельникова, 2 в м. Харкові ще в січні 2008 року були відчужені позивачем третій особі (копія Договору купівлі продажу від 23.01.2008 р., укладеного між ТОВ «Капіталоінвест»та ТОВ «ІФТ Консалтінг», наявна в матеріалах справи), що, в свою чергу, свідчить про втрату інтересу позивача до реалізації розробленого відповідачем на підставі Договору № У-06-810 від 17.08.2006 р. «Робочого проекту на будівництво об»єкта: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові». Таким чином, наведене підтверджує, що позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання спірного договору № б/н від 31.08.2009 р. вже у той час, коли власником приміщення по вул. Мельникова, 2 в м. Харкові була інша юридична особа, що додатково підтверджує дійсні наміри позивача з огляду на втрату його інтересу до реалізації розробленого відповідачем робочого проекту на будівництво об»єкта, який позивачу не належав після 23.01.2008 р.

Втім, як вважає суд, зміна наведених обставин (права власності на вказані приміщення) не впливає на обов»язок позивача за Договором № У-06-810 від 17.08.2006 р. щодо оплати ним замовлених у відповідача робіт по створенню «Робочого проекту на будівництво об»єкта: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові»та які, як підтверджується матеріалами справи, були виконані відповідачем належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов»язання є його невиконання чи виконання в порушення умов, визначених змістом зобов»язання.

Наведені обставини справи свідчать, що позивачем фактично не доведено суду, що відповідач не виконав зобов»язання за Договором по створенню «Робочого проекту на будівництво об»єкта: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові»та не передав наведену науково технічну продукцію Замовнику (позивачу), а рівно позивачем не доведено суду виконання відповідачем спірного зобов»язання в порушення умов, визначених змістом Договору.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що здійснене позивачем перерахування відповідачу коштів у загальній сумі 383000,00 грн. є оплатою позивачем робіт по створенню «Робочого проекту на будівництво об»єкта: «Гуртожиток з офісно-торговельними приміщеннями і об'єктами громадського харчування на вул. Мельникова, 2 в м. Харкові», який виконаний відповідачем та переданий позивачу, оскільки належні докази протилежного позивачем суду не надані.

З урахуванням наведеного спростовується і визначення позивачем суми у розмірі 383000,00 грн. та суми у розмірі 262738,00 грн. (інфляційний нарахувань на 383000,00 грн.) у якості реальних збитків, понесених позивачем з огляду на істотне порушення відповідачем умов Договору.

Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитками, у відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, є:

- втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З урахуванням правових норм викладених вище, заявлена позивачем вимога про стягнення грошової суми у розмірі 383000,00 грн. (вище судом встановлено, що ця сума є оплатою позивачем робіт згідно умов Договору), а рівно й вимога про стягнення 262738,00 грн. інфляційний нарахувань на 383000,00 грн., не підпадають під визначення збитків статтею 22 ЦК України, крім того, позивачем не доведено суду наявність повного складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а рівно завдання йому збитків відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у позивача належних та достатніх обґрунтувань вимог про стягнення з відповідача 645738,00 грн. реальних збитків.

Крім того, суд враховує, подану відповідачем 14.07.2010 р. заяву про застосування загальної позовної давності до вимог позивача від 31.05.2010 р. Оскільки 31.05.2010 р. позивачем були подані суду уточнення до позовної заяви, прийняті в подальшому судом до розгляду у якості заяви про зміну предмету позову, заява відповідача про застосування загальної позовної давності стосується вимог про розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капіталоінвест" та Дочірнім підприємством Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект" та вимог про стягнення з відповідача 645738,00 грн. реальних збитків. Зокрема, відповідач вважає, що за умовами Договору та згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України право вимоги у позивача до відповідача виникло 02.12.2006 р., враховуючи загальний строк позовної давності у три роки, позивач пропустив строк позовної давності.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України тривалість загальної позовної давності, т.т. такої, що поширюється на всі цивільні правовідносини та на всіх учасників цивільних відносин, за винятками встановленими законом, встановлюється у три роки.

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Умовами Договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р. встановлений строк виконання робіт до 01.12.2006 р., а рівно з 02.12.2006 р., у разі невиконання робіт за Договором, починається перебіг строку позовної давності строку, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогами і про розірвання наведеного договору, і про стягнення коштів у зв»язку з невиконанням відповідачем умов наведеного договору.

Фактично позивач звернувся до суду 01.12.2009 р. з вимогою про розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капіталоінвест" та Дочірнім підприємством Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект", що підтверджується відтиском штампу відділення поштового зв»язку на конверті, в якому згідно опису вкладення у цінний лист від 01.12.2009 р. позивач направив до Господарського суду міста Києва позовну заяву № У-06-810-2 від 01.12.2010 р.

Враховуючи приписи ст. 257 Цивільного кодексу України, якою визначена тривалість загальної позовної давності у три роки, суд вважає, що позивач своєчасно звернувся до суду з вимогою про розірвання договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капіталоінвест" та Дочірнім підприємством Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект", тобто у межах позовної давності.

В той же час, судом встановлено, що з вимогою про стягнення з відповідача 645738,00 грн. реальних збитків позивач звернувся до суду після спливу позовної давності з огляду на наступне: уточнення до позовної заяви, згідно яких позивачем були заявлені в т.ч. і вимоги про стягнення 645738,00 грн. реальних збитків, подані до Господарського суду міста Києва, 31.05.2010 р. згідно реєстраційного штампу суду (вх. № 06-20/7919), тобто поза межами трирічного строку загальної позовної давності до наведеної вимоги.

Пунктом 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що порушене право підлягає захисту у разі визнання судом поважними причин пропущеної позовної давності.

Клопотання з приводу поважності причин пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення 645738,00 грн. реальних збитків та можливості поновлення строку позовної давності до уточнень до позовної заяви позивачем не додано, до матеріалів справи в судовому засіданні не залучено, позивачем в судовому засіданні не вказано.

Враховуючи наведене та подану відповідачем 14.07.2010 р. заяву про застосування загальної позовної давності до вимог позивача від 31.05.2010 р., а отже до винесення рішення по справі, суд дійшов до висновку про застосування при розгляді спору позовної давності у відповідності до ст. ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України до вимог позивача про стягнення 645738,00 грн. реальних збитків, що, в свою чергу, є підставою для відмови в позові в цій частині.

Крім того, суд приходить до висновку і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і в частині розірвання Договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капіталоінвест" та Харківською філією Дочірнього підприємства Укоопспілки "Проектний інститут "Укооппроект", виходячи з такого:

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543)

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зібрані у справі докази свідчать, що умовами Договору не передбачено його розірвання в односторонньому порядку.

31.08.2009 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання Договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р. у зв»язку з тим, що виконання зобов»язання (створення робочого проекту) за цим договором прострочено відповідачем, як виконавцем, на значні строки, у зв»язку з чим втратило інтерес для позивача, як замовника (копія пропозиція знаходиться в матеріалах справи.

Листом № б/н від 16.10.2009 р. відповідач вказав на необґрунтованість вимог позивача про розірвання Договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р., оскільки науково-технічна продукція (робочий проект) у визначений Договором строк була виконана, про що сторони підписали акт здачі приймання виконаних робіт від 17.01.2007 р. (вказані обставини досліджувались судом вище).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували факт порушення відповідачем умов Договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р., позовні вимоги про розірвання вказаного договору визнаються судом необґрунтованими.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що позивач належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання Договору № У-06-810 про створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.08.2006 р. та про стягнення з відповідача 645738,00 грн. реальних збитків на підставі наведеного Договору нормативно та документально позивачем не доведені, до того ж до вимог про стягнення з відповідача 645738,00 грн. реальних збитків підлягає застосуванню загальна позовна давність.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при відмові в позові витрати по сплаті державного мита розмірі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 22, 256, 257, 261, 267, 525, 526, 610, 611, 623, 651, 837 ЦК України, ст.ст. 188, 224 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 45, 49, 66, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталоінвест»" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького/ Івана Франка, будинок 31/27; ідентифікаційний код 32961605) в доход Державного бюджету України (р/р № 31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу за бюджетною класифікацією 22090200, символ звітності 095) 85,00 грн. (вісімдесят п»ять гривень 00 коп.) державного мита.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 08.10.2010 р.