Рішення № 12088703, 05.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/40005.10.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Санаторій «Полтава-Крим»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень, розробок та впровадження нових технологій «Планета»

про стягнення 301882,00 грн.

суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Мірошніченко С.П. –представник за довіреністю;

Від відповідача Коваль В.В. –представник за довіреністю.

В судовому засіданні 05.10.2010 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 262000,00 грн. передоплати, 39882,00 грн. збитків, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –3018,82 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 було порушено провадження у справі № 47/400, розгляд якої було призначено на 21.09.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 розгляд справи відкладено до 05.10.2010.

Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2010 заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача в частині стягнення 262000,00 грн. мотивовані тим, що згідно умов договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006 позивачем, як замовником, було перераховано відповідачу, як підряднику 270000,00 грн. в якості передоплати за роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації та виготовлення обладнання на підставі зазначеної документації.

Позивач наголошував на тому, що виконані відповідачем роботи виявились неякісними, а тому він на підставі п. 7.2 договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006 заявив вимогу про повернення здійсненої передоплати, яку відповідача повернув частково в сумі 8000,00 грн. Таким чином, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 262000,00 грн.

Вимоги про стягнення 39882,00 грн. збитків мотивовані тим, що оскільки згідно договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006 мало бути виготовлено певне обладнання, позивачем було замовлено у стороннього підрядника виконання робіт з зведення будівлі під обладнання, які були виконані підрядником і оплачені позивачем в сумі 39882,00 грн., які позивач просив стягнути з відповідача в якості збитків на підставі статті 22 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.10.2010 надав суду письмову заяву, в якій визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2006 між ТОВ «Санаторій «Полтава», як замовником, правонаступником якого є позивач –ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим», що підтверджується Статутом останнього, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів від 23.10.2009 № 5, та відповідачем –ТОВ «Центр досліджень, розробок та впровадження нових технологій «Планета», як підрядником, укладено договір № 02/03/06/38 (далі –договір № 02/03/06/38 від 14.03.2006), який підписано повноважними представниками замовника та підрядника і посвідчено печатками сторін (належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи, а оригінал досліджено судом в судовому засіданні).

Умовами договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006 (в редакції додаткової угоди від 23.06.2009) сторони погодили, що підрядник (відповідач) зобов’язується розробити проектно-кошторисну документацію на установку з переробки фекальних стоків методом гідродинамічної кавітації з метою отримання з них води, що відповідає ДСТУ на воду гоподарсько-побутового призначення (п. 1.1) та виготовити та поставити комплект модульного обладнання згідно проектно-кошторисної документації (п. 1.2), кількість та ціна роботи вказується в додатку № 1 до договору (п. 2.1), строк виконання робіт встановлюється до 20.12.2009 (п. 4.1), результати випробувань обладнання та здавання-приймання робіт оформлюються приймально-здавальним актом з рекомендаціями (п. 4.5), пусконалагоджувальні роботи оформлюються окремим актом, який підписується після закінчення випробувань (п. 4.6), підрядник (відповідач) гарантує характеристики постачаємого обладнання і якість його роботи будуть повністю відповідати технічним вимогам, які обумовлені даним договором (п. 5.2), у випадку невиконання основних вимог договору, а саме: після переробки на установці госп.фекальних стоків, отримана з них вода не відповідає вимогам ДСТУ № 4979-49, усі фінансові витрати замовника по договору відшкодовуються підрядником, а обладнання –повертається (п. 7.2).

Також, сторонами договору було погоджено додаток № 1 до договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006 - Специфікація та вартість обладнання загалом на суму 290000,00 грн. (без НДС) та додаток № 2 –Календарний план розробки та виготовлення обладнання, згідно якого здача обладнання в промислову експлуатацію повинна бути здійснено у строк, не пізніше 4 місяців.

Відповідно до платіжних доручень, належним чином засвідчені позивачем копії яких наявні в матеріалах справи, позивачем було перераховано на користь відповідача загалом 270000,00 грн. з призначенням платежу «За розробку проектно-кошторисної документації згідно договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006».

Відповідно до платіжного доручення № 86 від 28.12.2007 на суму 8000,00 грн., відповідачем було перераховано на користь позивача 8000,00 грн. з призначенням платежу «Часткове повернення коштів по договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006».

27.08.2008 позивачем на адресу відповідача було направлено письмову претензію № 411, в якій позивач просив відповідача повернути перерахований аванс в сумі 270000,00 грн. по договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006, оскільки після поставки обладнання виявилось, що санітарно-біологічні нормативи перевищують допустимі норми.

Відповідач листом № 29 від 25.11.2008 повідомив позивача про те, що у зв’язку з рішенням позивача припинити роботи по договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006, відповідач погодився з можливістю повернення позивачу коштів в сумі 270000,00 грн. та повернення обладнання, строки повернення яких були погоджені сторонами у двосторонньо підписаному протоколі погодження повернення грошових коштів, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивачем для долучення до матеріалів справи додано засвідчені копії Результатів санітарно-хімічного аналізу води № 814 від 10.05.2006 та № 815 від 10.05.2006, складених Центральною випробувальною лабораторією Дочірнього підприємства «Сакська гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція», в яких наведено певні показники та одиниці виміру, дослідивши які, суд дійшов висновку про те, що вони не можуть братися судом до уваги як докази неякісності, з огляду на те, що в них не зазначено де саме проводився відбір води, з якого саме джерела чи обладнання, як не викладено і висновків щодо здійсненого аналізу, а лише наведено певні показники, а суд не наділений повноваженнями встановлення відповідності або невідповідності зазначених показників Держстандарту України, оскільки для встановлення зазначених обставин необхідні спеціальні знання. До того ж, суду не надано доказів того, що зазначена лабораторія має право проводити відповідні дослідження.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, як замовник, на виконання п.п. 2.2, 3.1 договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006 перерахував відповідачу у якості попередньої оплати на виконання робіт загалом 270000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями на зазначену суму.

Судом встановлено, що згідно п.п. 4.4, 4.5, 4.6, 4.8 договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006 передача приймання виконаних робіт по договору, результати випробування обладнання та пусконалагоджувальні роботи оформляються між сторонами окремими актами, але всупереч вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем виконувались та передавались позивачу згідно умов договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006 будь-які роботи та будь-яке обладнання загалом на суму 270000,00 грн., обумовлені сторонами у п. 1.1. та 1.2 зазначеного договору, як не надано доказів проведення між сторонами випробування виготовленого обладнання та пусконалагоджувальних робіт, оскільки жодних актів на підтвердження наведених обставин суду станом на момент вирішення спору не надано, як не було надано і доказів, які б вказували на обставини перешкоджання виконанню робіт відповідачем саме на суму 270000,00 грн. та погодження сторонами іншого строку виконання робіт.

З огляду на викладене, оскільки суду не надано доказів фактичного виконання відповідачем та прийняття позивачем у встановлений договором № 02/03/06/38 від 14.03.2006 строк роботи на суму 270000,00 грн., як не надано доказів і виготовлення, передачі та проведення випробування обумовленого договором обладнання, враховуючи те, що відповідач у листі № 29 від 25.11.2008 зазначав про те, що у зв’язку з припиненням виконання робіт по договору з ініціативи позивача і згодою відповідача повернути перераховану передоплату в сумі 270000,00 грн., часткове повернення якої в сумі 8000,00 грн. було здійснено відповідачем згідно платіжного доручення № 86 від 28.12.2007, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплаті в розмірі 262000,00 грн., яка не була повернута відповідачем позивачу, - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем у позові було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 39882,00 грн. збитків, оскільки згідно договору № 02/03/06/38 від 14.03.2006 мало бути виготовлено певне обладнання, для зберігання якого позивачем було замовлено у стороннього підрядника виконання робіт з зведення будівлі під обладнання, які були виконані підрядником і оплачені позивачем в сумі 39882,00 грн.

Позивачем для долучення до матеріалів справи щодо обґрунтування вимоги про стягнення 39882,00 грн. збитків надано наступні належним чином засвідчені копії документів:

- договір підряду № 550-120 від 04.07.2006, укладений між позивачем, як замовником, та фірмою «Капітель-Плюс», як підрядником, відповідно до умов якого позивач замовив у фірми «Капітель-Плюс»виконання робіт з будівництва приміщення кавітаторної, вартість робіт погоджена сторонами в сумі 39882 грн. (з НДС);

- акт виконаних робіт до договору підряду № 550-120 від 04.07.2006 на суму 39882,00 грн. та платіжні доручення № 2604 від 27.07.2006 на суму 30000.0 грн. та № 3548 на суму 9882,00 грн., а загалом на суму 39882,00 грн. згідно яких позивачем перераховано на користь фірми «Капітель-Плюс»загалом 39882,00 грн. на виконання робіт.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розглянувши заявлену вимогу про стягнення збитків, судом встановлено, що відповідно до вимог ст.ст. 22 Цивільного кодексу України, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях або бездіяльності відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи те, що докази фактичного виконання відповідачем та прийняття позивачем у встановлений договором № 02/03/06/38 від 14.03.2006 строк робіт на суму 270000,00 грн. –не надано, як не надано доказів і виготовлення, передачі та проведення випробування обумовленого договором обладнання, суд не вбачає вину відповідача у заподіянні позивачу збитків саме в розмірі 39882,00 грн., позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок дій відповідача позивачу завдано збитків в якості втрат, які він зробив для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), позивачем не доведено причинно-наслідковий зв’язок саме між діями відповідача та негативним наслідком зазначених дій щодо господарської діяльності позивача - понесення збитків в розмірі 39882,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 39882,00 грн. збитків - не є обґрунтованою та законною, не була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень, розробок та впровадження нових технологій «Планета» (код 30580063, місцезнаходження: 02068 м. Київ, вул. Драгоманова, 21-А) на користь Відкритого акціонерного товариства «»Санаторій «Полтава-Крим» (код 05532345, місцезнаходження: 96500 Автономна республіка Крим, м.Саки, вул. Морська,8) суму перерахованої передоплати –262000 (двісті шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита 2 620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 00 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –204 (двісті чотири) грн. 82 коп.

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення - 08.10.2010