Ухвала суду № 12088672, 23.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 6/15023.09.10 За позовом                     Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» До                              Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Третя особа                    на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

Про                              зобов’язання вчинити дії

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від позивача           не з’явились

Від відповідача          Тозлован Є.В. –за дов.

Від третьої особи           Ященко Р.Ю. –за дов.

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»до дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про зобов’язання відповідача підписати та скріпити печатками акти приймання-передачі природного газу за квітень, травень, червень 2006 року, а також надати податкові накладні за квітень, травень, червень 2006 року згідно з умовами договору № 06/05-1843 від 19.12.2006.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення умов вказаного вище договору та норм чинного законодавства, не повернув підписані позивачем акти приймання-передачі газу за спірний період та не надав відповідні податкові накладні, порушуючи тим самим інтереси позивача.

Ухвалою суду від 23.02.2007 було порушено провадження у справі № 6/150.

Відповідач у наданому суду відзиві проти задоволення позову заперечив.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в порядку ст. 27 ГПК України, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов’язки останнього щодо однієї зі сторін. Суд допустив до участі у справі зазначену особу.

Представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 24.10.2007 р., відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 79 ГПК України, зупинено провадження у справі № 6/150 до вирішення господарським судом міста Києва справи № 6/313.

Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство»провадження у справі 6/313 закінчено.

Ухвалою суду від 30.07.2010 р. поновлено провадження у справі, розгляд останньої призначено на 23.09.2010 р..

Через канцелярію суду від позивача надійшли докази зміни назви, що відбулась у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 р. № 514-VI, з відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» на публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз».

Суд вважає за необхідне в порядку ст. 25 ГПК України змінити відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз»на публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз».

Крім того, позивачем подано заяву про зміну предмету позову. Зокрема, останній просить зобов’язати дочірню компанію «Газ Україна»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»виконати вимоги умов п. 3.3 та п. 3.4 договору № 06/05-1843 на постачання природного газу від 19.12.2005 р., відповідно до яких приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві, оформлюється актами приймання-передачі газу, два примірники яких не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу покупець зобов’язується надати постачальнику підписані та скріплені печаткою.

Отже, вимога позивача зобов’язати відповідача виконати вказані пункти договору є нічим іншим як вимогою про покладення на відповідача обов’язку підписати акти приймання-передачі газу.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Статтею 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено також способи захисту суб’єктом господарювання та споживачем своїх прав та законних інтересів.

          Із положень вказаних норм матеріального права не випливає спосіб захисту права, обраного позивачем.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов’язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов’язання відповідача підписати акт приймання-передачі природного газу за договором поставки (який за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

          Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

          Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України одним з загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

          Отже, зобов’язання відповідача підписати акт приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб’єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

          Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

          Враховуючи те, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні ст. 12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Отже, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Повернути позивачу з державного бюджету України 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80 ч. 1 п. 1, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Припинити провадження у справі.

Повернути публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»(49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2, код 03340920) з Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                      С.А. Ковтун

Ухвалу підписано 08.10.2010 р.