Рішення № 12088399, 24.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/32024.09.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" доДержавного підприємства "Управління адміністративними та службовими будинками"

простягнення 93 394,99 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

Від позивачаПівень Д.О.–представник за довіреністю від 02.03.2010 р.

Від відповідача Коробейніков П.О.- представник за довіреністю від 09.09.2010 р. 24.09.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Київенерго" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Управління адміністративними та службовими будинками" про стягнення 86337,16 грн. заборгованості з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором від 22.11.1999 р., 5762,10 грн. пені, 672,48 грн. інфляційної складової боргу та 623,25 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/320 від 30.07.2010 р., розгляд справи призначено на 26.08.2010 р.

У судове засідання, призначене на 26.08.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали від 30.07.2010 р. не виконав. Представник позивача надав додаткові документи по справі, частково виконавши вимоги ухвали про порушення провадження.

Ухвалою від 26.08.2010 р. розгляд справи було відкладено на 10.09.2010 р.

У поданому відзиві на позов відповідач повідомив, що на момент розгляду справи № 46/320 частково погасив заборгованість за договором на суму 30 000,00 грн., заперечив проти стягнення штрафних санкцій і просив позов задовольнити частково у сумі 56 377,16 грн. Неналежне виконання взятих на себе зобов’язань за договором відповідач пояснює тим, що у організацій і установ, які обслуговуються відповідачем, внаслідок недостатнього бюджетного фінансування виникла заборгованість перед відповідачем за спожиту теплову енергію, що і позначилось на виконанні договору із позивачем.

У судовому засіданні 10.09.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 24.09.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 24.09.2010 р. подав клопотання, яким просив припинити провадження у справі у частині стягнення 45 000,00 грн. у зв’язку із фактичною сплатою відповідачем основного боргу у вказаній сумі та просив стягнути з відповідача 41 337,16 грн. основного боргу, 5762,10 грн. пені, 672,48 грн. інфляційної складової боргу та 623,25 грн. процентів річних.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.1999 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Державним підприємством "Управління адміністративними та службовими будинками" було укладено договір № 521365 (о/р 521365), за умовами якого позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –у період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, у кількості та обсягах згідно із додатком № 1 до договору, а відповідач –своєчасно сплачувати вартість теплової енергії (п.п. 2.2.1., 2.3.1. договору).

Додатками № 1 та № 3 до договору сторонами були погоджені обсяги постачання теплової енергії та тарифи на теплову енергію.

Згідно із п. 5.1. договору облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться по приладам обліку. Пунктом 5.3. договору на відповідача покладено обов’язок щомісячно надавати позивачу звіт по фактичному споживанню теплової енергії.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язаний щомісяця з 12-го по 15-е число самостійно отримувати табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Як передбачено п. 2 зазначеного додатку, відповідач зобов’язаний до початку розрахункового періоду (місяця) сплатити позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. При цьому, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно із п 8.4. договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення однієї із сторін про припинення договору.

За твердженнями позивача, за період з 01.03.2010 р. по 01.07.2010 р. у відповідача виникла заборгованість за договором у розмірі 86 337,16 грн. Як вбачається з облікової картки відповідача, вказана сума заборгованості виникла внаслідок несплати відповідачем вартості теплової енергії за березень та квітень 2010 р.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом періоду з 01.03.2010 р. по 01.07.2010 р. електричної енергії на суму 173 181,47 грн. та її часткова оплата в сумі 86 844,31 грн. на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Зазначені обставини відповідачем у ході розгляду справи не спростовані.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після звернення позивача з позовом до суду, відповідач частково погасив заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 45 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями: платіжні доручення № 620 від 08.09.2010 р., № 655 від 23.09.2010 р., № 657 від 24.09.2010 р.

Як передбачено п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи, що відповідач частково сплатив суму заборгованості і у сторін не залишилося неврегульованих питань з приводу сплати боргу в цій частині, суд вважає, що провадження у справі в частині сплати основного боргу у сумі 45 000,00 грн. підлягає припиненню.

Таким чином, борг відповідача становить 41 337,16 грн. (173 181,47 - 86 844,31 –45 000 = 41337,16), його розмір належним чином доведений та документально підтверджений. За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 5762,10 грн. пені, 672,48 грн. інфляційної складової боргу та 623,25 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору сторони погодили, що відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду нараховується пеня у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.

Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що він просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5762,10 грн. за період з квітня 2010 р. по липень 2010 р. включно.

Відповідно до заявлених позивачем періодів нарахування та згідно із нижченаведеним розрахунком суду розмірі пені становить 5415,00 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

74720.4601.04.2010 - 30.04.20103010.25 %1258.99

86337.1601.05.2010 - 07.06.20103810.25 %1842.65

08.06.2010 - 07.07.2010309.5 %1348.28

08.07.2010 - 31.07.2010248.5 %965.08

5415,00

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 5415,00 грн. за розрахунком суду.

Позивач також просить стягнути з відповідача 672,48 грн. інфляційних втрат за квітень 2010 р. та 623,25 грн. 3 % річних станом на липень 2010 р. .

Суд вважає невірним здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, виходячи з того, що індекс інфляції за квітень 2010 р. становив 99,7 %, тобто інфляція за вказаний період була відсутня. Тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 623,25 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, який перевірений судом та приймається як належний.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 47 375,41 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 45 000,00 грн., провадження щодо яких припинено, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після подання позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині вимог про стягнення 45000,00 грн. боргу припинити.

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Державного підприємства "Управління адміністративними та службовими будинками" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 05416389) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 41 337 (сорок одну тисячу триста тридцять сім) гривень 16 коп. боргу, 623 (шістсот двадцять три) гривні 25 коп. процентів річних, 5 415 (п’ять тисяч чотириста п’ятнадцять) гривень пені, 923 (дев’ятсот двадцять три) гривні 75 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) гривні 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 29.09.2010 р.