Рішення № 12088000, 15.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/7515.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Управитель «Будівельно –інвестиційна група» до 1. Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТРЕРІОР"

про визнання недійсним кредитного договору № 4-V/2009 від 30.01.09р.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Воробйова І.В.

від відповідача 1: Кушнірук Т.О.

від відповідача 2: не з’явився

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним кредитного договору № 4-V/2009 від 30.01.09р., укладеного між ВАТ АБ “Укргазбанк” та ТОВ “ІНТРЕРІОР”. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обставиною, яка спонукала ТОВ "ІНТРЕРІОР" укласти оспорюваний договір всупереч його вільному волевиявленню та на вкрай невигідних умовах, був світовий фінансовий кризи та обмеження можливості отримання фінансування за рахунок кредитів банків. Вказані обставини, на думку позивача, унеможливлюють належне виконання третьою особою своїх зобов’язань за вищевказаним договором, що, в свою чергу, є підставою для звернення стягнення на заставлені цінні папери, відповідно до умов договору про заставу № 2 від 30.01.09р., які належать позивачу на праві власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.10р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТРЕРІОР”; призначено розгляд даної справи до розгляду у судовому засіданні на 21.05.10р. за участю представників сторін та третьої особи, яких зобов’язано надати суду певні документи.

07.05.10р. Товариство з обмеженою відповідальністю Управитель “Будівельно –інвестиційна група”в порядку ст.ст. 43-1 ГПК України звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття запобіжних заходів у справі № 51/75, відповідно до якої просило суд витребувати у Публічного акціонерного товариства акціонерний банк “Укргазбанк”докази економічного обґрунтування розміру відсотків за користування кредитом, встановлених у кредитному договорі 4-V/2009 від 30.01.09р., а саме: протокол кредитного комітету банку, на підставі якого було визначено відсоткову ставку по кредитному договору № 4-V/2009 від 30.01.09р., висновки відповідних служб банку про доцільність надання кредиту за вказаним договором, розрахунок середньозваженої банківської відсоткової ставки, що діяла на момент укладання оспорюваного договору, довідку щодо облікової ставки НБУ на день укладання кредитного договору № 4-V/2009 від 30.01.09р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.10р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Управитель “Будівельно –інвестиційна група” про вжиття запобіжних заходів відмовлено.

Судове засідання, призначене на 21.05.10 р., не відбулося у зв’язку зі зверненням позивача до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій ТОВ Управитель “Будівельно –інвестиційна група” просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р. у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2010 р. у справі № 51/75 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р. у справі № 51/75 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Управитель “Будівельно –інвестиційна група” без задоволення; матеріали справи № 51/75 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.10р. розгляд справи призначено на 15.09.10р. за участю учасників судового процесу, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.10р. залучено до участі у даній справі іншим відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТРЕРІОР", якого зобов’язано надати суду відзив на позовну заяву з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.10р. підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача 1 у даному судовому засіданні усно заперечив проти заявлених позовних вимог, проте відзиву на позов, викладеного письмово, не надав.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився, вимог суду не виконав, відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача 2 про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті відповідно до ст.82 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.09.10 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.09р. між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРІОР»укладено кредитний договір № 4-V/2009, за умовами якого відповідач зобов’язався надати третій особі на поповнення обігових коштів, в т.ч. придбання цінних паперів кредит у сумі 90000000 грн. 00 коп., який третя особа зобов’язана була у будь –якому випадку повернути в термін, не пізніше 31.07.09р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін до цього договору або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 4 цього договору.

Відповідно до п.п. 1.3.1 п. 1.3 кредитного договору 4-V/2009 від 30.01.09., термін кредитування – з 30.01.09р. до 31.07.09р.

Пунктом 1.4 кредитного договору 4-V/2009 від 30.01.09р. передбачено, що платою за кредит у розумінні зазначеного договору є як проценти, так і комісії.

Згідно з п.п. 1.4.1 п. 1.4 кредитного договору 4-V/2009 від 30.01.09р. за користування кредитом, у межах встановленого в п. 1.3 терміну кредитування, процентна ставка встановлюється у розмірі 20% річних.

Сторонами передбачено, що, відповідно до п.п. 1.4.2 п. 1.4 кредитного договору 4-V/2009 від 30.01.09р., за користування кредитом понад термін, визначений у п. 1.3 договору, процентна ставка встановлюється у розмірі 30% річних.

Пунктом 3.2.2 оспорюваного договору передбачено, що відповідач, у разі зміни процентних ставок: на кредитному ринку України, у т.ч. внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління банку, має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій, визначених п. 1.4 договору.

Про намір змінити розмір процентів за користування кредитом та комісій, відповідач зобов’язаний повідомити третю особу не пізніше, ніж за 10 робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додатку угоду. У разі, якщо третя особа погодиться зі зміненим розміром процентів за користування кредитом та комісій, вона зобов’язана до дати початку застосування нового розміру процентів за користування кредитом та комісій, підписати надану відповідачем угоду про внесення змін до цього договору та повернути її відповідачу.

У разі, якщо третя особа не погодиться з запропонованими відповідачем розмірами процентів та комісій, він зобов’язаний до дати початку застосування нового розміру процентів за користування кредитом та комісій, повернути існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в повному обсязі. Після сплати третьою особою зазначених сум дія цього договору вважається припиненою.

30.01.09р. між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управитель «Будівельно –інвестиційна група» укладено договір про заставу цінних паперів № 2, який забезпечує всі вимоги відповідача які випливають з кредитного договору 4-V/2009 від 30.01.09р.

Пунктом 1.1 договору № 2 від 30.01.09р. сторони узгодили, що у разі виникнення обставин та наслідків, передбачених розділом 4 кредитного договору 4-V/2009 від 30.01.09. «Порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку»договір про заставу цінних паперів № 2 від 30.01.09р. забезпечуватиме всі вимоги відповідача, як кредитора за кредитним договором, згідно вищевказаного розділу оспорюваного договору.

Згідно з п. 2.1 договору № 2 від 30.01.09р. предметом застави є акції прості імені загальною кількістю 19965010 шт., які належать позивачу на праві власності, з наступними характеристиками: номінальна вартість одного цінного паперу 1 грн. 00 коп.; сумарна номінальна вартість цінних паперів 19965010 грн. 00 коп.; назва емітентного цінного паперу –ВАТ КБ «Іпобанк», код за ЄДРПОУ 34540768, місцезнаходження: 03065, м. Київ, б-р. Івана Лепсе, 16-а; заставна вартість одного цінного паперу –5 грн. 20 коп.; сумарна заставна вартість цінних паперів –103818052 грн. 00 коп.; форми випуску цінних паперів –без документарна.

Спір у даній справі виник у зв’язку із тим, що позивач вважає, що, укладання ТОВ "ІНТРЕРІОР" всупереч його вільному волевиявленню оспорюваного договору, тягне за собою прострочення виконання ним своїх зобов’язань за вищевказаним договором, що в свою чергу є підставою для звернення стягнення на заставлені цінні папери, які належать позивачу на праві власності. Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для визнання недійсним кредитного договору 4-V/2009 від 30.01.09р. на підставі ст. 215 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач, зокрема, посилаючись на приписи ст. 233 ЦК України, стверджує, що оспорюваний договір укладено на вкрай невигідних для ТОВ "ІНТРЕРІОР" умовах під впливом тяжкого фінансового становища.

Частиною 1 ст. 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Отже, згідно з приписами ст. 233 ЦК для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

Під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину.

Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин. Визнання правочину недійсним не може пов'язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду від 28.04.78 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" визначено, що збігом тяжких обставин слід уважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба тощо), який змусив укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах. Крім того, необхідно довести факт збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Тяжкою обставиною, яка спонукала ТОВ "ІНТРЕРІОР" укласти оспорюваний договір, позивач визначає світовий фінансовий кризис та обмеження можливості отримання фінансування за рахунок кредитів банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Г України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем обставини не є, в силу ст. 233 ЦК України тяжкими, тобто під впливом яких третя особа вимушена була вчинити оспорюваний правочин та такими, що роблять кредитний договір 4-V/2009 від 30.01.09р. недійсним, оскільки, по –перше, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тяжкого фінансового стану ТОВ "ІНТРЕРІОР", тобто неможливості останнього виконувати свої фінансові зобов'язання перед іншими учасниками станом момент вчинення зазначеного договору, а по –друге, позивачем не доведено суду факту збігу тяжких для третьої особи обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з його волевиявленням укласти оспорюваний договір на вкрай невигідних умовах.

Третя особа у судове засідання не з’явилася та не надала суду жодних доказів на підтвердження існування тяжких обставин, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, та які спонукали ТОВ "ІНТРЕРІОР" укласти оспорюваний договір на кабальних умовах.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема з вимогами про визнання правочину (або його частини) недійсним.

Оскільки договір є видом правочину, для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 ЦК України.

Стаття 215 ЦК України визначає загальні правові підстави визнання правочину недійсним, які відповідно до частини першої зазначеної норми права безпосередньо пов’язані з дотриманням у момент вчинення правочину вимог, передбачених ч.ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об’єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте позивачем всупереч вимог вищевказаних норм права не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності обставин, які в силу вимог ст.. 232 ЦК України, є такими, що роблять кредитний договір 4-V/2009 від 30.01.09р. недійсним, а також того, що волевиявлення третьої особи не відповідало її внутрішній волі.

Інших обґрунтувань свої вимог, ніж ті, що наведено у позовній заяві, позивачем не надано.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, всебічно, повно та об’єктивно оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 07.10.10р.