Рішення № 12087984, 05.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/29105.10.10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»

Про стягнення 20222,34 грн.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

від позивача Мозговий О.П. предст. (дов. від 24.09.2010р.)

від відповідача Шпічка М.І. предст. (дов. від 06.07.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 20222,34грн. заборгованості (19416,43грн. основного боргу, 805,91 грн. 3% річних) яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті наданих позивачем послуг за договором №А001 від 02.01.2008 року, а також витрат по сплаті державного мита 202,24грн. та витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.09.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/291, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 28.09.2010р.

27.09.2010р. судом одержано від відповідача документи, які витребовувались ухвалою суду, зокрема пояснення щодо розрахунку 3% річних, а також клопотання про витребування у відповідача доказів здійснення покупцями оплати ціни товару.

У судовому засіданні 28.09.2010р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, посилаючись не те, що звіт від 19.01.2009р. та акт передачі-приймання наданих послуг від 19.01.2009р. не були надані позивачем відповідачу, у звязку з чим у відповідача відсутня можливість встановити наявність заборгованості перед позивачем. При цьому, відповідач неодноразово усно звертався до позивача з вимогою про надання звіту та акту, проте позивач такі звернення ігнорував. Також, відповідач зазначив, що позивач не звертався до відповідача з претензіями про сплату боргу в розмірі 19416,43грн., у звязку з чим позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору, що є обовязковим, оскільки передбачено умовами п. 8.4. договору.

У судовому засіданні 28.09.2010р. оголошено перерву до 05.10.2010р., з метою витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 05.10.2010р. представники сторін надали витребувані судом документи.

Клопотання позивача про витребування у відповідача доказів здійснення покупцями оплати ціни товару судом не задоволено, у звязку з його необґрунтованістю, з урахуванням того, що відповідач не заперечував проти факту надходження коштів за товар від покупців.

У судовому засіданні 05.10.2010р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторони повідомлені про дату складення повного рішення 06.10.2010р.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в :

02.01.2008р. між позивачем та відповідачем укладено Агентський договір № А001 (далі договір), згідно умов якого Агент (позивач) зобовязується надавати послуги Довірителю (відповідачу) в укладені угод, якими опосередковується господарська діяльність останнього по забезпеченню споживачів усіх організаційно-правових форм власності сільськогосподарською технікою та запасними частинами (надалі товар).

Відповідно до п. 1.2. договору, діючи від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок Довірителя, Агент зобовязується вчиняти юридичні дії, метою яких є набуття, зміна та припинення для Довірителя прав та обовязків шляхом здійснення угод. Наслідком виконання укладених за участю Агента угод (виконання договору), стане забезпечення потреб споживачів усіх форм власності та організаційно-правових форм (далі - покупці) в сільськогосподарській техніці та запасних частинах (далі - товар) та оплата покупцями їх ціни.

Відповідно до п.5.1.1. за надання послуг агента (п.п.1.1., 1.2.), та після проведення покупцями оплати ціни товару (повної або часткової) по договорах поставки, укладених Агентом, останньому сплачується винагорода, що не перевищує 3,0 (три) відсотки від фактично оплаченої Покупцем ціни відповідно договору поставки та фіксується в акті передачі-отримання послуг.

Згідно п.5.1.2. договору крім виплат, зазначених у п.5.1.1 договору та додатково до них, за надання агентських послуг, Довіритель сплачує Агенту винагороду в сумі, що не перевищує 3300 (три тисячі триста) грн. Конкретний розмір цієї винагороди Агента, визначається сторонами в акті передачі-отримання послуг.

Відповідно до п.4.3 договору під час передачі-отримання результатів послуг, сторони укладають у 2-х примірниках акт здачі-приймання послуг, по одному примірнику якого зберігається у сторін.

Так, на виконання умов договору, позивачем були надані відповідачу послуги, у встановлені терміни та в обсязі, зазначеному у звіті від 19.01.2009р., загалом на суму 19416,43грн., що підтверджується Актом передачі-отримання наданих послуг від 19.01.2009р., який підписаний позивачем та уповноваженою особою відповідача та скріплений печатками сторін, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.2. договору Агент надає Довірителю результати послуг у письмовому вигляді (звіт).

На виконання умов п.4.2 договору позивач надав відповідачу Звіт про посередницькі послуги виконавця від 19.01.09р. за період з 01.01.08р. до 31.12.2008р.

Доказом отримання відповідачем даного Звіту є посилання на нього в Акті передачі-отримання наданих послуг від 19.01.2009р.

Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

Статтею 5.3. договору визначено строки оплати послуг Агента, а саме:

5.3.1. кошти зазначені в п. 5.1.1. цього договору, перераховуються Довірителем в трьохмісячний строк після настання всіх та кожної із наступних подій: отримання товару покупцями; здійснення покупцями товару оплати його ціни (надходження грошових коштів на рахунок Довірителя, передача останньому векселя або іншого майна на рахунок оплати ціни товару в повній мірі або частково (при частковій оплаті ціни товару для визначення суми винагороди враховуються тільки фактично отримані кошти)), та підписання сторонами цього договору (або їх представниками) акта передачі-отримання послуг (сторони допускають оплату частково).

Так, отримання товару покупцями та здійснення покупцями оплати вартості товару та надходження сплачених грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується звітом про посередняцькі послуги виконавця від 19.01.2009р.

Крім того, представник відповідача у судових засіданнях не заперечував проти факту надходження сплачених покупцями грошових коштів за товар на рахунок відповідача, а також матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо якості, обсягів та вартості отриманих послуг.

Проте, відповідач у строк, встановлений п.5.3.1 договору, не здійснив оплати отриманих послуг позивача на суму 19416,43грн.

У звязку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 19416,43грн. основного боргу.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись не те, що звіт від 19.01.2009р. та акт передачі-приймання наданих послуг від 19.01.2009р. не були надані позивачем відповідачу, у звязку з чим у відповідача відсутня можливість встановити наявність заборгованості перед позивачем. При цьому, відповідач неодноразово усно звертався до позивача з вимогою про надання звіту та акту, проте позивач такі звернення ігнорував. Також, відповідач зазначив, що позивач не звертався до відповідача з претензіями про сплату боргу в розмірі 19416,43грн., в звязку з чим позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору, що є обовязковим, оскільки передбачено умовами п. 8.4. договору.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки Акт передачі-отримання наданих послуг від 19.01.2009р. підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою відповідача, при цьому в даному акті є посилання на Звіт про посередницькі послуги виконавця від 19.01.09р. за період з 01.01.08р. до 31.12.2008р.

Також, відповідачем не надано належних доказів звернення до позивача з вимогами про надання звіту та акту.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача з претензіями про сплату боргу в розмірі 19416,43грн., у звязку з чим позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору, що є обовязковим, оскільки передбачено умовами п. 8.4. договору, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, п. 8.4 договору встановлено, що спори між довірителем та агентом, які виникають з цього договору і не можуть бути владнані шляхом переговорів, подаються на розгляд суду, при цьому сторонами передбачено обовязковість застосування заходів досудового врегулювання спорів, які виникають із цього договору.

Досудове врегулювання господарських спорів передбачено статтею 5 ГПК України, згідно якої сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

Однак, Закон, навіть за умови встановлення сторонами договору обовязкового досудового врегулювання спору, не обмежує сторону у праві на звернення до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу.

Так, Рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України від 9.07.2002 р. N15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши умови договору №А001 від 02.01.2008р., суд дійшов висновку, що договір має цивільно-правову природу агентського договору.

Згідно ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобовязується надати послуги другій стороні (субєкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього субєкта і зав його рахунок. Сторонами агентського договору є комерційний агент і субєкт інтереси якого він представляє (клієнт).

ч.1 ст. 301 ГК України встановлює, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах субєкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.3 ст. 303 ГК України у разі порушення агентського договору субєктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 19416,43грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобовязання 805,91 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Статтею 253 цього ж кодексу встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи викладене, а також строки оплати послуг позивача, які встановлені п. 5.3.1 договору, суд встановив, що кінцевий строк оплати відповідачем послуг позивача настав 19.04.2009р., відтак, період прострочення оплати послуг починається з 20.04.2009р.

Ознайомившись із розрахунком 3% річних, суд задовольняє зазначену вимогу відповідно до розрахунку позивача за період з 20.04.2009р. по 06.09.2010р. (як визначено позивачем) у розмірі 805,91грн. 3% річних.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»(м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 19416,43грн основного боргу, 805,91грн. 3% річних, 202,22грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.

Суддя В.В. Палій

Повне рішення складено 06.10.2010р.