Рішення № 12087981, 30.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/31630.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіш-Хаус»

до Приватного акціонерного товариства «Лігобуд»

про стягнення 60855,75 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Іванченко О.І. (довіреність №324 від 24.02.2010р.);

від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 30 вересня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіш-Хаус»звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Лігобуд» (відповідач) заборгованості на суму 60855,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором поставки № 3/07 від 27 квітня 2007 року належним чином не виконав, зокрема, не поставив вартість оплаченого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму 60855,75 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 05.08.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 19.08.2010р. Ухвалою від 19.08.2010р. розгляд справи, у зв’язку з неявкою представників сторін було відкладено до 02.09.2010р., в яке представник відповідача повторно не з’явився. Ухвалою від 02.09.2010р. розгляд справи було відкладено до 21.09.2010р., в яке представник відповідача також не з’явився. Ухвалою від 21.09.2010р. розгляд справи було відкладено до 30.09.2010р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2007 року між ТОВ «Грітінг»(надалі –Постачальник або Первісний кредитор) та відповідачем (далі по тексту –Покупець або Боржник) (разом - сторони), було укладено договір поставки № 3/07 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупцеві товар, визначеного Договором, а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити цей товар.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що найменування товару –бетон, марки «В-15», бетон марки «В-7,5».

Оплата товару здійснюється авансовим платежем у сумі, відповідно до виставленого Постачальником рахунку Покупцю (п. 4.2 Договору).

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що позивач оплатив товар на загальну суму 105685,84 грн. (100000,00 грн. + 5685,84 грн.), що підтверджується банківськими виписками (копії в справі), однак зазначає, що відповідач поставив товар лише на суму 44830,09 грн. (5280,00 грн. + 39550,09 грн.), внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість по недопоставці оплаченого Постачальником товару.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктом п. 2.1 Договору встановлено, що Постачальник бере на себе зобов’язання належним чином доставити Покупцеві товар згідно із домовленістю з Покупцем, але не пізніше 5 днів з моменту оплати грошових коштів за товар.

Частиною 2 статті 693 встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач вказує, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання по поставці товару у передбачений Договором строк, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму –60855,75 грн. (суму недопоставленого товару), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку за період з 27.04.2007р. по 15.05.2009р. (копія в справі).

З матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору Покупець на адресу Постачальника надіслав лист № 22 від 06.12.2007р. (копія в справі) з вимогою перерахування останнім боргу в розмірі 60855,75 грн. На відповідну вимогу відповідач ніяким чином не відреагував, суму заборгованості на його розрахунковий рахунок не провів.

15 травня 2009 року Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіш-Хаус»(надалі –позивач або Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі – Договір відступлення), відповідно до п. 1 якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору право вимоги за Договором.

Новий кредитор набуває право вимагати від Постачальника повернення грошових коштів у розмірі 60855,75 грн. (п. 2 Договору відступлення).

Згідно п. 1 частини 1 статті 512 ЦК України вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор повідомляє Боржника про відступлення права вимоги за Договором відступлення (п. 6).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, повідомленням від 22.12.2009р. був проінформований про відступлення права вимоги. Належність повідомлення відповідача про відступлення права вимоги підтверджується фіскальним чеком про відправку та поштовим відправленням (копії в справі).

У відповідності до вищезазначеного, до позивача перейшло право вимоги, яке Первісний кредитор мав до відповідача, як Боржника за Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач зазначає, що на час розгляду справи сума заборгованості за оплачений товар у добровільному порядку Новому кредитору Боржником не перерахована, а відтак, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 60855,75 грн.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача за порушення останнім зобов’язання за Договором щодо поставки товару, стягненню з Боржника на користь позивача підлягає - 60855,75 грн.

Судом встановлено, що 24 лютого 2010 року між позивачем (клієнт) та Іванченко О.І. (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги (копія в матеріалах справи). З матеріалів справи вбачається, що позивач видав адвокату відповідну довіреність, а згідно видаткового касового ордеру оплатив надані останнім послуги в розмірі 6085,00 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3773 адвокат має право на заняття відповідною діяльністю (копія в матеріалах справи).

Та варто зазначити, що у відповідності з пунктом 12 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: “Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Враховуючи: здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, що передбачено частиною другою статті 80 Цивільного кодексу України, самостійним вибором позивача конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси по відповідній справі, відсутність вартості економних транспортних послуг, тривалість розгляду і складність справи, позовні вимоги про стягнення судових витрат за послуги адвоката в сумі 6085,00 грн. виходячи з розумної необхідності судових витрат для даної справи є неспіврозмірними та явно завищеними, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у розмірі 844,55 грн. (608,55 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лігобуд»(ідентифікаційний код: 25273532, адреса: 02139, м. Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, будинок, 13/2, квартира, 87) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіш-Хаус»(ідентифікаційний код: 34961937, адреса: 07322, Київська область, Вишгородський район, м. Козаровичи, вул. Приморська, 20) грошові кошти в розмірі 60 855,75 грн. (шістдесят тисяч вісімсот п’ятдесят п’ять гривень 75 копійок) та судові витрати у сумі 844,55 грн. (вісімсот сорок чотири гривні 55 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 05.10.2010р.