Рішення № 12087963, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/25702.09.10

За позовом Служби автомобільних доріг Львівської області

до Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»

про визнання недійсним договору

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: Сворень Р.Р. (довіреність від 25.01.2010р.)

від відповідача: не з’явились

В судовому засіданні 2 вересня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Служба автомобільних доріг Львівської області (надалі –позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»(надалі – відповідач) про визнання недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту №0579-31-215-10 від 23.04.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем, та про повернення 21446,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір було укладено після зупинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності відповідачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю представника бути на ньому присутнім.

Судом було відхилено подане клопотання, оскільки відповідачем у справі є підприємство, а не його представник, ГПК України передбачена участь через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

Крім того, суд виходив з того, що розгляд справи неодноразово відкладався через неподання витребуваних судом документів та через нез’явлення в судове засідання представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів №0579-31-215-10 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту – Договір страхування).

Пунктом 14 вказаного договору було встановлено розмір страхового платежу позивача (страхувальника) в розмірі 21446,81 грн.

Позивачем було виконано свої зобов’язання щодо сплати страхового платежу у встановлено договором розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №1018 від 29.04.2010р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини 1 вказаної статті до правочину встановлюються наступні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про страхування»страховиками визнаються страхові установи, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Відповідно до преамбули оспорюваного договору він був укладений на підставі безстрокової ліцензії відповідача серії АВ 3520780.

Згідно з пунктом 10.5 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №157 від 03.02.2010р., до повноважень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України належить схвалення рішень про зупинення ліцензій на надання фінансових послуг.

22.04.2010р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було прийнято розпорядження №344, яким було схвалено рішення про зупинення дії всіх ліцензій на здійснення відповідачем страхової діяльності.

Таким чином, станом на день укладення спірного договору (23.04.2010р.) уповноваженим органом виконавчої влади було зупинено дію ліцензій відповідача на здійснення ним страхової діяльності.

За таких обставин, відповідач не мав права на укладання оспорюваного договору страхування з 22.04.2010р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що укладення спірного договору відбулось з порушенням частини першої статті 2 Закону України «Про страхування», що відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України є підставою ля визнання його недійсним.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Частиною другою статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною особою.

Наведені положення свідчать про обов’язок відповідача повернути позивачу кошти в розмірі 21446,81 грн., отримані ним на виконання оспорюваного договору.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у сумі 536,00 грн. (300,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір добровільного страхування наземного транспорту №0579-31-215-10 від 23.04.2010р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Магістральполіс»(ідентифікаційний код: 31240251, адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького 51) та Службою автомобільних доріг у Львівській області (ідентифікаційний код 25253009, адреса: 79053 м. Львів, вул. В. Великого 54).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»(ідентифікаційний код: 31240251, адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького 51) на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області (ідентифікаційний код 25253009, адреса: 79053 м. Львів, вул. В. Великого 54) 21446,81 (двадцять одну тисячу чотириста сорок шість гривень 81 копійку) грн. та судові витрати в розмірі 536,00 (п’ятсот тридцять шість гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 01.10.2010р.