Рішення № 12087765, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/34327.09.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоОболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

Простягнення 43610,72 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:          Гаркавенко С.В. –дов. № Д07-2010/06/03-1 від 03.06.10 р.

від відповідача:          Іщенко В.І. –дов. № 52/214 від 24.09.09 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про стягнення 41817,08 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1344,68 грн. інфляційних нарахувань та 449,03 грн. трьох річних відсотків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 240658 від 01.10.03 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.

Ухвалою суду від 14.07.10 р. було порушено провадження у справі № 37/343 та призначено її розгляд на 16.08.10 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.08.10 р. надав пояснення по суті спору, повідомив, що не отримав копії позовної заяви, у зв’язку з чим просив відкласти розгляд справи № 37/343.

Представник позивача у судовому засіданні 16.08.10 р. заперечив проти даного клопотання та передав представнику відповідача копію позовної заяви, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, судом було оголошено перерву у судовому засіданні 16.08.10 р. до 15.09.10 р. та зобов’язано: відповідача –надати відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами; сторонам –провести звірку взаєморозрахунків за ініціативою відповідача, акт якої надати суду.

У судовому засіданні 15.09.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.09.10 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву та копії платіжних доручень у підтвердження часткової сплати суми основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, судом було оголошено перерву у судовому засіданні 15.09.10 р. до 27.09.10 р. та повторно зобов’язано сторін провести звірку взаєморозрахунків за ініціативою відповідача, акт якої надати суду.

У судовому засіданні 27.09.10 р. представник позивача в черговий раз підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.09.10 р. надав суду пояснення по суті спору, клопотання про розстрочку виконання рішення та просив відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Оболонським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №240658 від 01.10.03 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов’язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 240658 від 01.10.03 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 240658 від 01.10.03 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку –по 25 число поточного місяця, подання звіту в ВРТ № 3 –не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 240658 від 01.10.03 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 240658 від 01.10.03 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділенні теплозбуту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, розрахункова група, тел. 416-13-64, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ВРТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3.1. додатку № 4 до договору № 240658 від 01.10.03 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору), то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Згідно з п. 3.2. додатку № 4 до договору № 240658 від 01.10.03 р., абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи телповикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з жовтня 2009 р. до травня 2010 р.; відомості обліку споживання теплової енергії за періоди з 26.09.09 р. до 25.10.09 р., з 26.10.09 р. до 25.11.09 р., з 26.11.09 р. до 25.12.09 р., 26.12.09 р. до 25.01.10 р., з 26.01.10 р. до 22.02.10 р., з 23.02.10 р. до 25.03.10 р., з 26.03.10 р. до 06.04.10 р. та пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором № 240658 від 01.10.03 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2009 р. до травня 2010 р. становила 56834,26 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором №240658 від 01.10.03 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, сплативши 15017,18 грн., у зв’язку з чим станом на 01.06.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 41817,08 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про стягнення 41817,08 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1344,68 грн. інфляційних нарахувань та 449,03 грн. трьох річних відсотків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 240658 від 01.10.03 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 240658 від 01.10.03 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не в повному обсязі, у зв’язку з чим в нього існує заборгованість станом на 01.06.10 р. в розмірі 41817,08 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав, що має перед АЕК «Київенерго»заборгованість за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №240658 від 01.10.03 р.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 41817,08 грн. основного боргу, а відповідач їх визнав, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві суми основного боргу за договором № 240658 від 01.10.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 41817,08 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 1344,68 грн. інфляційної складової боргу та 449,03 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 240658 від 01.10.03 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекси інфляції становили у квітні 2010 р. –99,7 %, у травні 2010 р. –99,4 %, в зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві підлягають 948,33 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 948,33 грн. інфляційних нарахувань та 449,03 грн. річних відсотків.

У судовому засіданні 27.09.10 р. представник відповідача надав суду клопотання про розстрочку виконання рішення на 6 місяців в порядку пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовуючи це тим, що Оболонське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві є бюджетною установою, власних джерел прибутку не має і має змогу відповідати за зобов’язаннями лише в межах наданих Головним управлінням МВС України в м. Києві асигнувань.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використатити право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача частково та розстрочити виконання рішення на 3 місяці.

Розстрочуючи виконання рішення суд приймає до уваги ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/343 від 27.09.09 року, виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (04212, м. Київ, вул. Малиновського, 2-А, код ЄДРПОУ 08672963) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 41 817 (сорок одна тисяча вісімсот сімнадцять) грн. 08 коп. основного боргу, 948 (дев’ятсот сорок вісім) грн. 33 коп. інфляційної складової боргу, 449 (чотириста сорок дев’ять) грн. 03 коп. трьох річних процентів, 432 (чотириста тридцять дві) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 р. у справі № 37/343 на 3 місяці та стягнувши заборгованість наступним чином:

1.          з 27.09.10 р. –13939,03 грн. – основного боргу, 149,68 грн. –три проценти річних, 316,11 грн. –інфляційних нарахувань, 432,14 грн. –витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

2.          з 27.10.10 р. –13939,03 грн. – основного боргу, 149,68 грн. –три проценти річних, 316,11 грн. –інфляційних нарахувань;

3.          з 27.11.10 р. –13939,02 грн. – основного боргу, 149,67 грн. –три проценти річних, 316,11 грн. –інфляційних нарахувань.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя                                                                       Гавриловська І.О.