Рішення № 12087773, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/29927.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АМСК» ДоДержавної акціонерної компанії «Хліб України»в особі філії «ГОСПСЕРВІС»

Простягнення 2997, 13 грн.

                                                                                           Суддя Гавриловська І.О.          

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача:           Карлаш Д.О. - директор

Від відповідача:           Мельничук І.В., дов. № 02-14/375 від 23.06.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМСК»до Державної акціонерної компанії «Хліб України»в особі філії «ГОСПСЕРВІС»про стягнення 2555, 36 грн. основного боргу, 191, 61 грн. інфляційних нарахувань, 56, 55 грн. трьох процентів річних та 193, 54 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 372 від 10.06.2009 р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 14.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/299 та призначено її розгляд на 18.08.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

          У судовому засіданні 18.08.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 18.06.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 18.08.2010 р. надав письмові заперечення на позовну заяву.

З метою витребування у позивача банківських виписок про надходження грошових коштів від відповідача у судовому засіданні 18.08.2010 р. було оголошено перерву до 15.09.2010 р.

У судовому засіданні 15.09.2010 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повторно проти задоволення позову заперечив.

З метою витребування додаткових доказів у справі у судовому засіданні 15.09.2010 р. було оголошено перерву до 27.09.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2010 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, а також надав суду акт звірки взаєморозрахунків та банківські виписки.

Представник позивача надав суду уточнення до позовної заяви, у відповідності до якого просить стягнути з відповідача 2555, 36 грн. основного боргу, 191, 61 грн. інфляційних втрат, 62, 67 грн. трьох відсотків річних та 280, 45 грн. пені.

Дослідивши подане позивачем уточнення до позовної заяви, суд відзначає, що відмовляє позивачу в прийнятті його до розгляду, виходячи з наступного.

Ретельно дослідивши зміст поданого уточнення та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, суд встановив, що в ньому позивач фактично змінив підставу позовних вимог, зазначивши додатково накладні, за якими було поставлено товар відповідачу, які не були вказані ним у позовній заяві, а саме, накладні № КС000000604 від 12.06.2009 р. та № КС000001207 від 19.06.2009 р.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Позивач вправі змінити предмет або підставу позову лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

З протоколу судового засідання від 18.08.2010 р. по справі № 37/299 вбачається, що господарський суд почав розглядати дану справу по суті 18 серпня 2010 року, тоді як позивач звернувся до суду з уточненням до позовної заяви, в якій фактично частково змінив підставу позову, лише 27.09.2010 р.

Суд відзначає, що неправомірно під виглядом уточнення до позовних вимог зазначати нові підстави, які не заявлялись у позовній заяві, а тому подане уточнення до позовних вимог судом не приймається до розгляду.

Представник відповідача визнав суму заборгованості у розмірі 2555, 36 грн.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМСК»(постачальник) та Філією «ГОСПСЕРВІС»Державної акціонерної компанії «Хліб України»(покупець) був укладений договір № 372 від 10.06.2009 р., згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов’язався поставити (передати) покупцеві продовольчу продукцію –соки (надалі - товар), а покупець зобов’язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 6.1. договору № 372 від 10.06.2009 р. встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 р.

Згідно з пунктом 1.2. вищезазначеного договору, кількість, строки поставки, асортимент та ціни на товар зазначаються у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

В пункті 2.1. договору № 372 від 10.06.2009 р. вказано, що зобов’язання сторін за цим договором виникають на підставі замовлення покупцем продукції постачальника, в якому, відповідно до пункту 2.2. , визначаються кількість, вид, строк та місце поставки, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від встановлених цим договором.

У відповідності до пункту 4.3. даного договору, замовлення вважається прийнятим постачальником до виконання у випадку поставки вказаного у замовленні товару.

Пунктом 3.1. договору № 372 від 10.06.2009 р. передбачено, що сума договору складає суму товару, поставленого покупцеві згідно з всіма видатковими накладними, які є невід’ємними частинами договору.

В пункті 4.5. вищевказаного договору зазначено, що здача-приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в момент отримання товару від постачальника шляхом підписання представниками сторін накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за договором № 372 від 10.06.2009 р. виконав належним чином, здійснивши поставку товару відповідачу, що підтверджується наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «АМСК»накладними № КС000001662 від 25.06.2009 р. - на суму 302, 24 грн., № КС000002534 від 07.07.2009 р. - на суму 808, 96 грн., № КС000004535 від 05.08.2009 р. - на суму 791, 96 грн. та № КС000007669 від 24.09.2009 р. - на суму 652, 20 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Загальна сума здійсненої позивачем на виконання умов договору № 372 від 10.06.2009 р. поставки товару за вищезазначеними накладними –2555, 36 грн.

У відповідності до пункту 3.2. даного договору, покупець здійснює оплату кожної партії товару за ціною, передбаченою у накладній на товар, на умовах попередньої оплати або з послідуючою оплатою на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Пунктом 3.3. договору № 372 від 10.06.2009 р. передбачено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

В пункті 3.4. вищевказаного договору зазначено, що днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зараховується на розрахунковий рахунок постачальника або день внесення готівки в касу постачальника.

Відповідач свої зобов’язання за вищевказаним договором належним чином не виконав, поставлений за накладними № КС000001662 від 25.06.2009 р., № КС000002534 від 07.07.2009 р., № КС000004535 від 05.08.2009 р. та № КС000007669 від 24.09.2009 р. товар не оплатив, у зв’язку з чим вартість неоплаченого Державною акціонерною компанією «Хліб України»в особі філії «ГОСПСЕРВІС»товару склала 2555, 36 грн.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «АМСК»просить стягнути з відповідача 2555, 36 грн. основного боргу, а також 191, 61 грн. інфляційних нарахувань, 56, 55 грн. трьох процентів річних та 193, 54 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 372 від 10.06.2009 р. щодо оплати поставленого товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов’язання за договором № 372 від 10.06.2009 р. належним чином не виконав, вартість поставленого за накладними № КС000001662 від 25.06.2009 р., № КС000002534 від 07.07.2009 р., № КС000004535 від 05.08.2009 р. та № КС000007669 від 24.09.2009 р. товару не оплатив, що підтверджується наданим позивачем у судовому засіданні 27.09.2010 р. актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами, з якого вбачається, що сума заборгованості Державної акціонерної компанії «Хліб України»в особі філії «ГОСПСЕРВІС»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АМСК»складає 2555, 36 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 2555, 36 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АМСК»в частині стягнення основного боргу в розмірі 2555, 36 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд також стягнути з відповідача 191, 61 грн. інфляційних нарахувань та 56, 55 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 372 від 10.06.2009 р. щодо оплати поставленого товару.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 2555, 36 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 191, 61 грн. інфляційних нарахувань та 56, 55 грн. трьох процентів річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 193, 54 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 5.1. договору № 372 від 10.06.2009 р., відповідно до якого за у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої партії товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМСК»підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а всього –193, 54 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АМСК»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України»в особі філії «ГОСПСЕРВІС»(вул. Саксаганського, буд. 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 25640462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМСК»(вул. Фрунзе, буд. 45, м. Калинівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22400, код ЄДРПОУ 13555834) 2 555 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 36 коп. основного боргу, 191 (сто дев’яносто одну) грн. 61 коп. інфляційних нарахувань, 56 (п’ятдесят шість) грн. 55 коп. трьох відсотків річних, 193 (сто дев’яносто три) грн. 54 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                     Гавриловська І.О.