Рішення № 12087026, 30.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/22630.09.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»

Про стягнення 252090,76 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Васильченко І.В. –представник за довіреністю № 33 від 09.04.10.

Від відповідача Кар’єв А.А. –представник за довіреністю № 31/08/2010 від 31.08.10.

Рішення прийнято 30.09.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 31.08.10. по 16.09.10., з 16.09.10. по 30.09.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»про стягнення з відповідача на користь позивача 252090,76 грн. (236602,25 грн. –основного боргу, 13627,75 грн. –пені, 1860,76 грн. –збитків від інфляції) заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1201 від 25.11.04.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1201 від 25.11.04. не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування орендованим приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.10. порушено провадження у справі № 30/226, розгляд справи призначено на 31.08.10. о 15-00.

В судовому засіданні 31.08.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.09.10. о 12-10.

В судовому засіданні 16.09.10. відповідачем подано суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю. Відповідач вказує на те, що він не використовує спірне приміщення за його цільовим призначенням (як офіс), але самостійно несе витрати, що пов'язані з утриманням та охороною орендованого майна, в тому числі, сплачує рахунки за воду та каналізацію, електроенергію, що завдає збитків відповідачу.

В судовому засіданні 16.09.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.09.10. о 11-20.

29.09.10. відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано письмові додаткові заперечення на позов, відповідно до яких відповідач зазначає, що зданий йому в оренду об'єкт нерухомого майна знаходився в непридатному для орендного використання стані і для використання приміщення за призначенням, яке було побудовано в 1955 році, в зв’язку з чим було проведено її ремонт. Відповідач вказує на те, що окрім проведено її протипожежних заходів необхідно було здійснити ремонт та утеплення покрівлі, ремонт фундаменту, фасаду, стін, електромонтажні роботи, ремонт опалення, каналізації та сантехніки тощо.

Відповідач зазначає, що з незалежних від нього обставин він не міг без здійснення ремонтно-будівельних робіт використовувати орендоване майно за його цільовим призначенням, обумовленим в Договорі оренди, так як цей об'єкт нерухомого майна було передано йому в оренду у стані, що за своїм технічним станом підлягав ремонту. В зв’язку з тим, що невчасна оплата відповідачем послуг оренди є наслідком оплати здійснених ремонтних робіт та невід'ємних поліпшень для приведення об'єкту оренди у придатний для використання стан, а також враховуючи те, що відповідач не наполягає на компенсації затрачених на це коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»просить суд зарахувати вартість здійснених ремонтних робіт та невід'ємних поліпшень в рахунок орендної плати за користування об'єктом оренди.

В судовому засіданні 30.09.10. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву просить суд, в зв’язку з тим, що відповідач повернув орендоване приміщення 19.08.10.за актом приймання-передачі, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»на користь позивача 314659,35 грн. (291327,44 грн. –основного боргу, 6064,73 грн. –збитків від інфляції, 17267,18 грн. –пені) заборгованості.

Також позивачем в судовому засіданні 30.09.10. подано суду письмові заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву повністю заперечує проти пояснень та доводів ТОВ «Торговий дім «Ярослав», викладених у відзиві на позовну заяву, та вважає, що позиція відповідача є безпідставною, необґрунтованою, заснованою на невірному, помилковому розумінні норм чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.10. проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/226.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.04. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»(Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1201 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передав Орендарю в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), площею 964,9 кв. м, в тому числі приміщення 1 та 2 поверхів площею 874,6 кв. м, підвалу площею 90,3 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Вітряні гори, 10-в, що знаходиться на балансі Міжгалузевого інституту управління. Майно передано в оренду з метою розміщення офісних приміщень –874,6 кв. м; розміщення складу –90,3 кв. м.

Відповідно до п. 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2004 року) 15345,14 грн.

У п. 3.2. Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. Договору передбачено, що перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70 % орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету, 30% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Згідно п. 3.5. Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.2. Договору, Орендар зобов’язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 5.6. Договору, Орендар зобов’язався подавати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.

У відповідності до п. 5.14 Договору, відповідач зобов’язався у разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції з весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав належним чином умови Договору, а саме: п. 5.2, п. 3.3, п. 3.5, п. 5.6 Договору.

Позивач вказує на те, що в зв'язку з існуванням за відповідачем заборгованості по орендній платі позивач своїми листами № 30-05/6898 від 16.04.10. та № 30-05/11590 від 09.07.10. зверталося то Орендаря з приводу термінового погашення заборгованості з орендної плати по Договору та зазначав, що у випадку невиконання вказаної вимоги, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву змушене буде звернутись до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку, в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по Договору оренди.

Але як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заборгованості погашено не було.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.10. у справі № 40/311 виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярослав»з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 964,9 кв. м, в тому числі приміщення 1 та 2 поверхів площею 874,6 кв. м, підвалу площею 90,3 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Вітряні гори, 10-В, що знаходиться на балансі Міжгалузевого інституту управління та зобов’язано повернути зазначене приміщення по акту приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.10. у справі № 40/311 рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.10. у справі № 40/311 залишено без змін.

Таким чином, з наведеного вбачається, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.10. у справі № 40/311 набрало законної сили з 21.09.10.

Зазначеним вище рішення було встановлено, що листом № 1/11-7088 від 19.08.09. Міністерство освіти та науки України як уповноважений орган управління спірним орендованим майном повідомило позивача про те, що з метою використання державного майна за призначенням та у зв’язку з закінченням терміну дії Договору оренди від 25.11.04. № 1201, не дає дозволу на продовження оренди майна за вказаним договором.

Листом № 30-04/19271 від 09.12.09., який був направлений відповідачеві 11.12.09., позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії Договору оренди, про відмову Орендодавця від його продовження і запропонував повернути орендоване майно, передавши його за актом приймання-передачі балансоутримувачу –Міжгалузевому інституту управління.

Зазначеним вище рішенням суду від 05.08.10. у справі № 40/311 було також встановлено, що листом № 55/04 від 13.04.10. Міжгалузевий інститут управління проінформувало позивача про те, що незважаючи на закінчення строку оренди, заперечення балансоутримувача, відсутність згоди Орендодавця, відповідач продовжує займати вищевказані приміщення, відмовляється їх звільняти, ухиляється від складання та підписання акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна згідно умов Договору оренди № 1201 від 25.11.04.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки, на момент розгляду даної справи вступило в законну силу та діє рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.10. у справі № 40/311, то встановлені у ньому факти мають обов’язкову силу для даної справи.

Відповідно до п. 5.14 Договору, відповідач зобов’язався у разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції з весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

З письмових пояснень позивача, які не спростовані відповідачем, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»повернуло спірне орендоване майно за актом приймання-передачі 19.08.10.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку, зобов’язання по сплаті орендної плати в сумі 291327,44 грн. не виконав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»суми основного боргу в розмірі 291327,44 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, що затверджений наказом ФДМУ від 07.08.97. № 847, не приймаються судом до уваги, оскільки за Договором оренди № 1201 від 25.11.04. відповідачу в орендне користування було передано окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що належить до державної власності, а не цілісний майновий комплекс державного підприємства.

Обставини, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву щодо вжиття ним усіх необхідних заходів для належного повернення майна Балансоутримувачу не приймаються судом до уваги, оскільки не мають значення у межах даного судового провадження, в зв’язку з тим, що предметом розгляду справи № 30/226 є факт наявності заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»з орендної плати за Договором оренди № 1201 від 25.11.04., а не факт повернення орендованого майна Орендарем.

Щодо посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.09., слід зазначити, що відповідно до п. 2 даної постанови, вона застосовується для проведення розрахунків за чинними договорами оренди. В даному випадку термін дії спірного Договору закінчився 25.11.09., тому і нарахування орендної плати починаючи з цієї дати здійснюються в повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на те, що ним було здійснено поліпшення орендованого майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 778 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні докази надання згоди Орендодавцем спірного майна на здійснення поліпшень в орендованих відповідачем приміщеннях.

Цивільний кодексу України не дає чіткого визначення поліпшень. В діловій практиці під поліпшеннями орендованої речі розуміється проведення певних її змін, завдяки яким істотно покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві. Здійснення поліпшень треба відрізняти від проведення наймачем ремонту, в результаті якого відновлюються якісні характеристики майна, втрачені ним під час найму.

В матеріалах справи відсутні докази того, що в зв’язку з проведеними відповідачем поліпшень істотно покращився стан орендованого майна, його корисність, комфортабельність, а також його зовнішній вигляд, порівняно з тим, яке це майно було станом на день передачі його в оренду відповідачу.

Крім того, слід зазначити, що Договором оренди також не передбачено такого обов’язку Орендодавця, як зарахування в сплату орендної плати здійснених Орендарем поліпшень орендованих приміщень, а дані вимоги за достатніх підстав можуть бути розглянуті в окремому судовому провадженні.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 3.5 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 17267,18 грн. - пені.

Відповідно до п. 3.5 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному у п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 17267,18 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6064,73 грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі –6064,73 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»(04123, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-А, код ЄДРПОУ 30781935) в доход Державного бюджету України (одержувач –ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕДК 22080300, призначення платежу –плата за оренду іншого державного майна) 291327 (двісті дев’яносто одна тисяча триста двадцять сім) грн. 44 коп. –основного боргу, 6064 (шість тисяч шістдесят чотири) грн. 73 коп. –збитків від інфляції, 17267 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 18 коп. –пені.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»(04123, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-А, код ЄДРПОУ 30781935) в доход Державного бюджету України 2913 (дві тисячі дев’ятсот тринадцять) грн. 27 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 06.10.10.