Рішення № 12087031, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/38804.10.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»

доПублічного акціонерного товариства Банку «Контракт»

провизнання недійсним договору застави майнових прав

СуддяСташків Р.Б.

Представники від позивача: Купчик О.В., представник за дов. №1 від 25.01.2010; Портянко С.П., представник за дов. №1 від 25.01.2010;

від відповідача:Кириченко О.А., представник за дов. б/н від 30.09.2010;

Білик О.А., представник за дов. б/н від 02.08.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень»(далі –позивач або ВАТ «ЄБРЗ») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Торговельно-фінансового банку «Контракт», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» (далі –відповідач, або ПАТ Банк «Контракт») про визнання недійсним договору застави майнових прав, укладений між ВАТ «ЄБРЗ»та ПАТ Банк «Контракт»31.08.2007.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір застави є недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до частини 2 статті 203 і статті 215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), оскільки підписаний з боку Заставодавця (позивача) особою без необхідного обсягу повноважень на укладення договорів застави (майнового поручительства).

31.08.2007 між сторонами у справі було укладено договір міжбанківського кредиту №1170МВК/0807 від 31.08.2007 (далі –Договір кредиту), за яким ВАТ «ЄБРЗ»зобов’язалось надати ПАТ Банк «Контракт»міжбанківський кредит в сумі 13500000 грн., а останнє повернути кредит у визначений договором строк та сплатити проценти за користування кредитом.

Проте, ПАТ Банк «Контракт»,в порушення умов Договору кредиту та вимог т. 526 ЦК України, станом на день звернення позивача до суду кредит не повернув і не сплатив проценти за кредитом.

Враховуючи викладені обставини, позивач на підставі п.3.1 Договору кредиту, ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача борг в сумі 31681779,75 грн., який складається з:

-          13500000 грн. заборгованості по кредиту;

-          5758027,40 грн. –заборгованості по процентам;

-          3157123,94 грн. –інфляційних втрат по кредиту;

-          683149,72 грн. –інфляційних втрат по процентам;

-          5938705,48 грн. –пені по кредиту;

-          1611176,73 грн. –пені по процентам;

-          1033596,48 грн. –відповідальності за порушення грошових зобов’язань.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що довіреність, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 07.05.2007, реєстровий №1791 у повному обсязі уповноважувала заступника Голови Правління Тєлєгіна С.В. на укладення спірного Договору застави.

При цьому, відповідач просив звернути увагу на те, що відповідачем надавався кредит ТОВ «Руза-ЛТД»лише за умови надання у заставу позивачем майнових прав по міжбанківському кредиту, що підтверджується протоколом засідання кредитного комітету ВАТ ТФБ «Контракт»(п.3), тобто без укладення спірного договору застави не було би видано кредиту ТОВ «Руза-ЛТД».

Ухвалою суду від 06.09.2010 порушено провадження у справі №34/388 та призначено розгляд справи на 27.09.2010.

27.09.2010 судом оголошено перерву до 04.10.2010.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засідання оригінали доданих до справи документів, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2007 між позивачем (Заставодавцем), в особі першого заступника голови правління Тєлєгіна С.В., який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 07.05.2007, реєстровий №1791д та ПАТ Банк «Контракт»(Заставодержателем), в особі заступника Голови правління Крапівіна Павла Євгенійовича, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Циганенко Л.В. 17.05.2005, реєстровий №1856 укладено Договір застави, за умовами якого Заставодавець - майновий поручитель передає Заставодержателю у якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Руза-ЛТД»(код 19405917, Позичальник) зобов’язань за кредитним договором №90/07 від 31.08.2007, укладеного між Позичальником та Заставодержателем (Основний договір) щодо повернення суми кредиту, суми нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафних санкцій –майнові права вимоги у ВАТ ТФБ «Контракт»грошових коштів за договором №1170МВК/0807 від 31.08.2007.

Заставна вартість предмету застави за погодженням сторін становить 13500000 грн. (п.п.1.1.1 Договору застави).

Того ж дня, між позивачем (Кредитор) та ПАТ Банк «Контракт»(Позичальник) було укладено договір №1170МВК/0807 про надання міжбанківського кредиту, відповідно до якого Кредитор надає Позичальнику міжбанківський кредит у сумі 13500000 грн. на строк з 31.08.2007 до 01.09.2008 зі сплатою 16% річних. Позичальник, в свою чергу зобов’язався забезпечити в строк не пізніше 01.09.2008 погашення кредиту в повній сумі на рахунок 15240014947101, МФО 324485, а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами на рахунок 15284014947101, МФО 324485.

Пунктом 4.1 Договору застави передбачено, що право застави виникає з моменту підписання цього договору повноважними представниками сторін.

Згідно з п.4.2 Договору право застави припиняється виконанням Позичальником або Заставодавцем –майновим поручителем забезпечених заставою зобов’язань за Основним договором, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 1.3 Статуту відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ ТФБ «Контракт», протокол №95 від 01.12.2009 рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №95 від 01.12.2009) Банк змінив назву на ПАТ Банк «Контракт», який є правонаступником по всіх правах і зобов’язаннях ВАТ ТФБ «Контракт».

Отже, причиною виникнення спору у даній справі є те, що на думку позивача заступник голови правління не мав необхідного обсягу повноважень на укладення Договору застави від імені позивача.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (стаття 246 ЦК України).

Так, відповідно до довіреності від 07.05.2007, виданої позивачем в особі Голови Правління Банку Малкіна О.О., діючого на підставі Статуту Банку, зареєстрованого Головним управлінням Національного банку України в Автономній Республіці Крим, реєстраційний номер 74 від 18.06.2002 уповноважив Заступника Голови правління позивача Тєлєгіна Сергія Валентиновича:

1.          Укладати, підписувати, змінювати, доповнювати, розривати кредитні договори та доповнення по операціям із надання кредитів, зокрема: кредитні договори, договори поруки, договори застави та іпотеки, та підписувати всі ніш документи пов’язані із наданням кредитів.

2.          Укладати, підписувати, змінювати, розривати договори про залучення коштів, зокрема: депозитні договори встановленого зразку, договори про відкриття та ведення рахунків юридичних та фізичних осіб у національній та іноземній валютах на умовах та у порядку, передбаченому Положеннями та Тарифами, затвердженими правлінням банку та іншими нормативними актами Банку.

3.          Укладати, підписувати договори про залучення та розміщення коштів на міжбанківському ринку та підписувати всі інші документи, пов’язані із такими операціями, зокрема договори застави та іпотеки тощо.

За умовами Договору застави, Заставодавець (позивач) передає Заставодержателю (відповідачу) у якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Руза-ЛТД»(код 19405917, Позичальник) зобов’язань за кредитним договором №90/07 від 31.08.2007, укладеного між Позичальником та Заставодержателем (Основний договір) щодо повернення суми кредиту, суми нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафних санкцій –майнові права вимоги у ВАТ ТФБ «Контракт»грошових коштів за договором №1170МВК/0807 від 31.08.2007.

Укладаючись оспорюваний Договір застави, сторони домовились, що він (договір) одночасно вважається договором про відступлення права вимоги Предмету застави під відкладальною умовою та відповідно до ст. 23 Закону України «Про заставу»є добровільним виконанням Заставодавцем майновим поручителем зобов’язань по Основного договору.

Таким чином, Договір застави забезпечував вимоги по договору №1170МВК/0807 про надання міжбанківського кредиту, а відтак посилання на ст.ст. 203, 215 ЦК України як на підставу для визнання Договору застави недійсним з зазначених у законі підстав є безпідставними, оскільки вказаний договір укладено з дотримання вимог чинного законодавства.

Що ж стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 31681779,75 грн., суд відмовляє у її задоволенні оскільки, відповідач, у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Руза-ЛТД»перед відповідачем, правомірно звернув стягнення на майнові права позивача, на підставі укладеного Договору застави, а відтак правомірно списав кошти з кредитного рахунку ВАТ «ЄБРЗ»у сумі 13500000 грн.

На суму відсотків, яка залишилась непогашеною після звернення стягнення, відповідачем було подано позов до Господарського суду Київської області, про що отримано рішення від 22.10.2008 у справі №21/028-08 про стягнення з ТОВ «Руза-ЛТД»на користь відповідача 73574,76 грн.

Решта вимог (про стягнення штрафних санкцій) також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від основного зобов’язання.

При цьому, як слідує з наявного в матеріалах справи протоколу засідання кредитного комітету ВАТ ТФБ «Контракт»від 31.08.2007, відповідачем було прийнято рішення надати ТОВ «Руза-ЛТД»кредит в сумі 13500000 грн., зокрема за умови передачі майнових прав вимог грошових коштів в розмірі 13500000 грн. за договором №1170ВМК/0807 про надання міжбанківського кредиту від 31.08.2007, укладеного між позивачем та відповідачем.

За встановлених в судовому засіданні обставин, а також враховуючи положення Договору застави, приписи чинного законодавства позовні вимоги ВАТ «ЄБРЗ»визнані судом необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивач не довів суду належними доказами своїх вимог. Таким чином господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повне рішення підписано –06.10.2010