Рішення № 12086304, 04.11.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2010 р. Справа № 17/88 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб"юторські системи" вул. Артема, 103-А, м. Київ, 04050; поштова адреса: вул. Воровського, 4, м. Київ, 04053

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про стягнення 1838 грн. 06 коп.

представники сторін в судове засідання не з"явились

встановив: заявлено позов про стягнення 1838 грн. 06 коп. , в тому числі 1810 грн. 14 коп. основного боргу, 23 грн. 27 коп. пені, 4 грн. 65 коп. -3% річних.

Представник відповідача в судові засідання 19.10.10 р., 04.11.10 р. не з"явився, хоч був належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчить підпис уповноважених на те осіб у повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с. 2, а.с 19). Відповідач відзив на позов не подав, про причини неявки повноважного представника суд не повідомляв.

З урахуванням того, що позивач направив суду через органи поштового зв"язку листом витяг з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо відомостей про відповідача, суд дійшов висновку, що перешкод для розгляду справи немає.

На день розгляду справи в судове засідання 05.10.10 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду від 14.09.10 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.06.09 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб"юторські системи" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поставки товару №2932-532.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов"язується передати у власність відповідачу товар, а відповідач в свою чергу - прийняти і оплатити на умовах договору вартість даного товару. Найменування, кількість, ціна та умови поставки і оплати вказується у специфікаціях, що підписуються сторонами на кожну окрему поставку.

На виконання умов договору, позивач за період з 15.07.10 р. по 29.07.10 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 1810 грн. 14 коп. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними: № РН-32-051541 від 15.07.10 р. на суму 1210 грн. 26 коп., та №РН-32-054958 від 29.07.10 р. на суму 599 грн. 88 коп., оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, належно засвідчені копії долучені до матеріалів справи. (а.с 9-10).

Оплата за кожну партію отриманого товару, у відповідності до додаткової угоди №1 від 26.03.10 р. до договору поставки №2932 від 29.06.09 здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 38 календарних днів з дати отримання товару покупцем.

Однак, в порушення зазначених умов, відповідач свої зобов`язання не виконав, вартість товару не оплатив, внаслідок чого, станом на 28.09.10 р. основний борг відповідача становить 1810 коп. 14 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не подав суду доказів сплати основного боргу, доводів позивача щодо наявності боргу в заявленій сумі не спростував, а отже вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 1810 грн. 14 коп. підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно пункту 3.3 договоруу випадку недотримання строків оплати продукції, відповідач сплачує пеню, яка обчислюється з заборгованої суми в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки, згідно з чинним законодавством. Так, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 23 грн. 27 коп.

Поданий позивачем розрахунок пені перевірений судом, є обґрунтованим, а отже вимога про стягнення пені в розмірі 23 грн. 27 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку 3 % річних становлять 4 грн. 65 коп.. Поданий позивачем розрахунок 3 % річних арифметично перевірено судом, встановлено його правильність, а отже вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 4 грн. 65 коп. підлягають задоволенню.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 1810 грн. 14 коп. - основного боргу, 23 грн. 27 коп. - пені, 4 грн. 65 коп. - 3 % річних.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 546, 610, 625, 629, 692, Цивільного кодексу України, ст.20, ст.193, 175, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб"юторські системи" задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб"юторські системи" вул. Артема, 103-А, м. Київ, 04050; поштова адреса: вул. Воровського, 4, м. Київ, 04053 (ідентифікаційний код 36411407) - 1810 грн. 14 коп. одну тисячу вісімсот десять гривень 14 копійок) основного боргу, 23 грн. 27 коп. ( двадцять три гривні 27 копійок)- пені; 4 грн. 65 коп. (чотири гривні 65 копійок) - 3 % річних, 102 грн. (сто дві гривні) - витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

повне рішення складено 05.11.10

Виготовлено в АС "Документообіг суду"

______ Боднарчук М. Б. 05.11.10