Рішення № 12086109, 25.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

25.10.2010Справа №2-33/4724-2010 За позовом відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

до відповідача житлово-комунального підприємства «Трудове» (97533, Сімферопольській район, с. Трудове, вул. Шосейна, буд. 6)

про стягнення 9423.94грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Позивача: Антюфєєв Ігор Олегович, представник, довіреність від 05.01.2010 року, відкрите акціонерне товариство «Крименерго»

Відповідача:не з’явився, житлово-комунальне підприємство «Трудове»

Сутність спору : відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, житлово-комунального підприємства «Трудове» та просить суд стягнути заборгованість по додатковій угоди від 29 березня 2010 року № 2/1202 за перевищення договірної величині у розмірі – 9318.24 грн.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов додаткової угоди до договору на поставку електричної енергії, що виразилося в неоплаті виставлених рахунків за електричну енергію.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.35), будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

           встановив:

08 серпня 2003 року між відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (постачальник) та житлово-комунальним підприємством «Трудове» (споживач) укладений договір на поставку електричної енергії № 687, відповідно до пункту 1 якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, відповідно до умов цього договору та додаткам до нього, які є невід’ємними цього частинами (а.с. 18-21).

Пунктом 2 договору сторони домовилися під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, які не обумовлені дійсним договором, керуватися діючим законодавством України, Законом України «Про електропостачання» та Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 2.2 договору споживач взяв на себе зобов’язання виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії у відповідності з умовами розділу 5 договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами додатків до договору «порядок розрахунків» (а.с. 23).

Згідно з пунктом 4.1.1 договору постачальник несе відповідальність за поставку електричної енергії споживачу, зокрема, з дотриманням граничних величин показників якості електричної енергії на межах розділу балансової приналежності електромереж.

За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, встановлених у відповідності з вимогами розділу 5 цього договору, споживач виплачує постачальнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірної величини потужності взивається із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА та більше. (пункт 4.2.2 договору).

Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 01 грудня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У разі ненадання споживачем вказаних відомостей у встановлений строк розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється постачальником на рівні відповідного періоду поточного року (пункт 5.1 договору).

Облік електричної енергії, спожитої споживачем здійснюється у відповідності з вимогами Правилами обліку електроенергії або Правилами користування електричною енергією. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів відносно установки та експлуатації засобів обліку, їх показання не враховуються при розрахунках за спожиту електричну енергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначається постачальником розрахунковим шляхом у відповідності до вимог додатку «порядок розрахунків» (пункт 7.1 договору).

У разі відсутності створення у споживача заборгованості за використану електричну енергію, при погодженні постачальника уповноваженими представниками сторін може бути оформлений графік погашення заборгованості, що встановлює строки оплати існуючий заборгованості та є невід’ємним додатком до цього договору (пункт 7.8 договору).

За твердженням позивача, відповідачем порушувалися умови договору в частині своєчасної і повної оплати спожитої електричної енергії, в результаті чого за останнім створилася заборгованість.

29 березня 2010 року сторонами укладена додаткова угода № 2/1202 до договору № 687 від 08 серпня 2003 року про реструктуризацію та погашення заборгованості споживача, яка утворилася перед постачальником станом на 18 березня 2010 року за договором від 08 серпня 2003 року (а.с. 12).

Так, відповідно до зазначеної додаткової угоди, споживач взяв на себе зобов’язання оплатити постачальнику електричної енергії заборгованість за електроенергію в сумі 49601.34 грн., яка утворилася за період березень-листопад 2010 року.

Як вбачається з додаткової угоди, в графік погашення заборгованості входила сума 33288.58 грн. – за активну електричну енергію, 9318.24 грн. – за перевищення договірної величини, 5881.63 грн. – заборгованості за актами про порушення Правил та 1112.89 грн. – пені.

Позивач стверджує, що суму заборгованості за перевищення договірної величини у розмірі 9318.24 грн., відповідно до графіку погашення заборгованості, відповідач повинен був сплатити за період з березня по квітень, однак даний обов’язок ним виконаний не був, що з’явилося підставою для звернення відкритого акціонерного товариства «Крименерго» до господарського суду із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виниклі в процесі постачання і споживання електричної енергії між її постачальником та споживачем, вони повинні регулюватися положеннями Закону України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі – Правила, ПКЕЕ).

Так, відповідно до частин 2, 4 статті 26 Закону України «Про електроенергію» споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 6.1 Правил КЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Частина 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачає, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до пункту 1.2 ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 зі змінами та доповненнями в редакції постанови НКРЕ віл 22 серпня 2002 року № 928 та від 17 жовтня 2005 року № 910 (тобто в редакції, що діяла на моменту складення спірного договору) договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії. У разі потреби постачальник електричної енергії може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання (пункт 4.2 ПКЕЕ).

Відповідно до пункту 6.14 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору (пункт 6.16 ПКЕЕ).

Так, уклавши додаткову угоду про реструктуризацію та погашення заборгованості, споживач взяв на себе зобов’язання оплатити постачальнику електричної енергії, у тому числі заборгованість, що виникла у зв'язку з перевищенням договірної величини в розмірі 9318.24 грн.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, слід звернути увагу, що 06 травня 2010 року, сторони підписали акт звірення взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за перевищення договірної величини складає 9318.24 грн. (а.с. 16).

Отже, суд дійшов висновку, що підписавши акт звірення взаєморозрахунків та додаткову угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач визнав заборгованість.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем під час розгляду даної справи не були надані суду докази оплати заборгованості в сумі 9318.24 грн.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 105.70 грн. 3% річних за період з березня 2010 року по липень 2010 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок 3% річних наданий позивачем (а.с. 36), який проведений ним вірно, у зв’язку з чим стягненню підлягає 105.70 грн. 3% річних.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Крименерго» такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 29 жовтня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з житлово-комунального підприємства «Трудове» Сімферопольський район, с. Трудове, вул. Шосейна, 6, р\р 26009000130701 в КБ ЧБРР, ЄДРПОУ 31217877) на користь відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р\р 260073013142 філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) 9318.24 грн. заборгованості, 105.70 грн. – 3% річних, 102.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.