Рішення № 12056110, 28.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

28.10.2010Справа №2-32/4375-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Ялтинської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Червоних Партизанів, 5-А, ідентифікаційний код 26273184).

До відповідача Дочірнє підприємство «Ялтинська міська аптека» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія Крим-Фармація» ( 98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Бірюкова, 14, ідентифікаційний код 32169877).

Про стягнення 79707, 91 грн.

За участю представників:

Від позивача – Сопіна О.М. довіреність № 20-3/2194/4 від 20.07.2010р. у справі..

Від відповідача – Рєпіна І.С., довіреність б/н від 2-.09.2010р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Ялтинської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Дочірнього підприємства міська аптека м. Ялта про стягнення 79707, 91 грн., у тому числі 67157, 13 грн. суми основного боргу, 2014, 71 грн. -3% річних, 10536, 07 грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 20.09.2010р., розгляд справи відкладено на 28.09.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судовому засіданні 28.09.2010р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.09.2010р. розгляд справи відкладений на 18.10.2010р., а в судовому засіданні 18.10.2010р. оголошено перерву до 28.10.2010р.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії № 331 ПТ-2007 від 01.02.2007р. в частині повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з 01.09.2008р. по липень 2010р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 67157, 13 грн.. що і стало приводом для звернення позивача із позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку о необхідності здійснити заміну відповідача Дочірнє підприємство міська аптека м. Ялта на належного Дочірнє підприємство «Ялтинська міська аптека» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія Крим-Фармація» .

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18.10.2010р. здійснено заміну відповідача.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 33914, 43 грн.

В Інформаційному листі від 29.06.2010 р. N 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» на питання: Якими мають бути дії господарського суду, якщо в процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог? Вищий Господарський суд України відповів, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис частини шостої згаданої статті щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог).

Отже, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та подальший розгляд здійснювати в межах зменшених позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив, в якому визнав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2007р. між Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Ялтинської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (Постачальник) (позивач) та Дочірнім підприємством «Ялтинська міська аптека» (Споживач) ( відповідач) був укладений договір № 331 ПТ -2007 про купівлі-продажу теплової енергії ( а.с. 16-25).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов’язується постачати Споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водозабезпечення в кількості, передбаченій договором, з врахуванням температурного графіку, а Споживач зобов’язується прийняти від постачальника теплову енергію та оплатити її по встановлених тарифах, в передбачені договором строки.

Відповідно до пункту 6.9 Договору Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду здійснює оплату необхідної кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з врахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання за період з вересня 2008р. по червень 2010р. (а.с. 59-81).

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 33914, 43 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Неналежне виконання відповідачем обов’язків за договором призвело до утворення заборгованості в розмірі 33914, 43 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 33914, 43 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що визнання відповідачем суми заборгованості не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, за таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4.2 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 78, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Ялтинська міська аптека» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія Крим-Фармація» ( 98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Бірюкова, 14, ідентифікаційний код 32169877) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Ялтинської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Червоних Партизанів, 5-А, ідентифікаційний код 26273184) 33914, 43 грн. заборгованості, 339, 14 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 28.10.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 28.10.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.