Ухвала суду № 120641820, 25.07.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/5695/24

Номер провадження 1-кп/201/772/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Дніпро

вул. Гусенка, 13

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

осіб, які в обвинувальному акті зазначені, як представники - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у підготовчому відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 02 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170040000000770 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 02 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170040000000770 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Після відводу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_8 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024 року вказаний обвинувальний акт розподілений до провадження судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2024 року за наданим суду обвинувальним актом призначене підготовче судове засідання.

В означеному обвинувальному акті у якості представників зазначені ОСОБА_9 та адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які викликані судом у підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заперечували проти визначення в обвинувальному акті їх процесуального статусу, як представників, мотивуючи тим, що відповідно до Кримінального процесуального кодексу України визначено лише два випадки представництва обвинуваченого - у разі його неповноліття або недієздатності, втім, ОСОБА_7 не є неповнолітнім, не визнаний недієздатним та помер 22.07.2022 року. А також повідомили про те, що в межах цього кримінального провадження за життя ОСОБА_7 залучив їх у якості захисників і вони здійснювали захист останнього до моменту його смерті. З моменту смерті ОСОБА_7 їх повноваження, як захисників, відповідно до закону припинені.

Окрім того, зазначили, що вони не є представниками ОСОБА_9 , жодних договорів на надання їй правової допомоги в межах цього кримінального провадження, вони не укладали.

Адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтвердили, що надавали правову допомогу ОСОБА_9 лише на таку процесуальну дію, як оскарження постанови прокурора про закриття даного кримінального провадження у зв`язку із смертю її чоловіка підозрюваного ОСОБА_7 , в тому числі, і в апеляційній інстанції, з підстав порушення відповідної правової процедури, передбаченої законом щодо встановлення кола близьких родичів та роз`яснення права на реабілітацію померлого. При цьому, стверджували, що ОСОБА_9 не виявляла свого бажання щодо необхідності реабілітації її померлого чоловіка, жодних заяв з цього приводу слідчому не надавала.

Адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 висловили позицію про необхідність повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам кримінального процесуального закону з наведених ними мотивів та визначення їх процесуального статусу, як представників померлого обвинуваченого, якими вони не являються.

Також від адвоката ОСОБА_6 надійшло письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України з наведених вище мотивів, а також з інших підстав, яке остання підтримала в судовому засіданні.

Адвокат ОСОБА_4 підтримав таку позицію своїх колег.

Прокурор ОСОБА_3 щодо процесуального статусу адвокатів та ОСОБА_9 , зазначених в обвинувальному акті як представники, зазначила наступне. ОСОБА_9 є дружиною обвинуваченого (померлого) ОСОБА_7 , адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по суті є захисниками обвинуваченого та одночасно представниками його дружини ОСОБА_9 .

Втім, на думку прокурора, визначення в обвинувальному акті саме такого процесуального статусу вказаних осіб жодним чином не порушує права обвинуваченого та його дружини, та не є тим суттєвим порушенням, що тягне за собою повернення обвинувального акту прокурору.

Разом із цим, прокурор ОСОБА_10 підтвердила, що під час досудового розслідування слідчому не вдалося викликати ОСОБА_9 для роз`яснення права на реабілітацію померлого чоловіка, який у даному кримінальному провадженні мав статус підозрюваного, із заявою про необхідність реабілітації свого померлого чоловіка ОСОБА_7 остання до слідчого не зверталася.

При вирішенні питання про продовження кримінального провадження після смерті підозрюваного ОСОБА_7 та направлення до суду обвинувального акту сторона обвинувачення виходила лише з того, що ОСОБА_9 не погодилася із рішенням прокурора про закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю її чоловіка - підозрюваного ОСОБА_7 та оскаржила його до суду. Тож такі дії ОСОБА_9 стороною обвинувачення були сприйняті, як волевиявлення останньої щодо необхідності реабілітації померлого чоловіка, після чого до суду направлено обвинувальний акт.

При цьому, прокурор ОСОБА_3 зазначила, що орган досудового розслідування намагався виконати вказівки суду апеляційної інстанції щодо проведення передбаченої законом процедури, яка має передувати прийняттю відповідного процесуального рішення у разі смерті підозрюваного, однак цього не виконано, коло близьких родичів не встановлено, ОСОБА_9 викликати до слідчого, роз`яснити право на реабілітацію померлого чоловіка і з`ясувати її позицію з цього приводу, не вдалося.

Стосовно доводів адвоката ОСОБА_11 щодо повернення обвинувального акту прокурору заперечувала та вважала, що ці доводи не ґрунтуються на вимогах закону.

Дослідивши наданий суду обвинувальний акт та матеріали додані до нього, суд приходить до висновку, що зазначений обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статі 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Виходячи з тлумачення кримінального процесуального закону, положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюються не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

В наданому суду обвинувальному акті обвинуваченим зазначений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В якості представників зазначені ОСОБА_9 (прізвище якої відрізняється у написанні від прізвища обвинуваченого ОСОБА_7 , однак суд викладає прізвище так як зазначено в обвинувальному акті) та адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Втім, норми кримінального процесуального закону, зокрема, ст. ст. 44, 45 КПК України визначають процесуальний статус законного представника підозрюваного, обвинуваченого у разі його неповноліття або визнання недієздатним чи обмежено дієздатним, якими можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім`ї, представники органів опіки та піклування тощо, та захисника, яким є адвокат, що здійснює захист підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), і не містять такого поняття, як представник обвинуваченого.

Під час підготовчого провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено стороною обвинувачення та адвокатами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В той же час, встановлено, і це не заперечувалося стороною обвинувачення, що адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за життя були залучені ОСОБА_7 у якості захисників до участі у даному кримінальному провадженні, в межах якого останнього повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КПК України.

З моменту смерті підозрюваного ОСОБА_7 , тобто з 22.07.2022 року повноваження його захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до норм діючого законодавства припинені.

Окрім того, в обвинувальному акті представником обвинуваченого ОСОБА_7 зазначена також ОСОБА_9 , яка за повідомленням прокурора та адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є дружиною померлого обвинуваченого.

Натомість, Кримінальний процесуальний кодекс України не містить такого поняття, як «представник обвинуваченого (померлого)».

Отже, підсумовуючи наведене, органом досудового розслідування допущенні суттєві порушення вимог кримінального процесуального закону при визначення в обвинувальному акті процесуального статусу зазначених осіб, які, з огляду на встановлені обставини, не можуть бути представниками померлого обвинуваченого та фактично не мають правового підґрунтя на залучення їх до участі у даному кримінальному провадженні.

Тим більше, за версією слідства, адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після припинення своїх повноважень, як захисників підозрюваного ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, мають продовжувати здійснювати захист останнього навіть після його смерті, що є абсурдним.

Статтею 7 КПК України передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права; законність, рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності тощо.

Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження та застосування належної правової процедури до кожного учасника кримінального провадження.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.

З частини 10 статті 284 КПК України випливає, що у разі виявлення зазначеної обставини під час досудового розслідування, прокурор - до винесення постанови про закриття кримінального провадження направляє одному з близьких родичів або члену сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику померлого письмове повідомлення про можливість закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, із роз`ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження.

Тобто, законодавець чітко визначив, що після смерті підозрюваного, обвинуваченого єдиною правовою підставою для продовження кримінального провадження є реабілітація померлого, наявність або відсутність якої орган досудового розслідування або суд зобов`язані встановити з метою подальшого прийняття відповідного процесуального рішення - закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю або його продовження з метою реабілітації померлого.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

Відповідно до вимог ст. 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Тож, з сукупного аналізу норм кримінального процесуального закону слідує, якщо обставини, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 285 КПК України виявляються під час досудового розслідування, органом досудового розслідування перед прийняттям відповідного процесуального рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю підозрюваного або його продовження з метою реабілітації померлого, має бути проведена належна правова процедура, яка полягає у встановленні кола близьких родичів померлого, роз`ясненні можливості закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю підозрюваного та права на реабілітацію померлого.

У правовій науці та правозастосовній практиці під реабілітацією особи розуміється її виправдання або закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав.

Системний аналіз вищенаведених положень свідчить, що кримінальний процесуальний закон не містить прямої вказівки на те, хто може вимагати продовження провадження з метою реабілітації померлої особи та наділений правом оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду про закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю підозрюваного, обвинуваченого.

Статтею 525 КПК України визначено, що близьким родичам обвинуваченого, який помер, надається право подавати заяву про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, якщо це необхідно для його реабілітації. Тож, видається, що звертатися із заявою про продовження провадження з метою реабілітації померлого також мають право його близькі родичі. При цьому, з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою.

Такі висновки суду повністю узгоджуються із висновками, викладеними у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20.11.2019 року (справа № 204/6034/16-к, провадження № 51-3147 км 19).

Отже, у даному випадку, сторона обвинувачення була зобов`язана встановити коло близьких родичів померлого підозрюваного ОСОБА_7 , роз`яснити можливість закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю підозрюваного, право на його реабілітацію та з`ясувати їх ставлення до цього питання.

У разі встановлення правової підстави для продовження кримінального провадження з метою реабілітації померлого, тобто заявлення близькими родичами вимоги про необхідність реабілітації померлого, яка має бути зафіксована або у письмовій заяві або у протоколі з метою виконання вимог п. 6 ч. 1 ст. 52 КПК України щодо забезпечення участі захисника у цьому провадженні, яка є обов`язковою з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

Такі висновки суду повністю корелюються із висновками, викладеними в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2022 року про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , на постанову прокурора від 12 серпня 2022 року про закриття кримінального провадження № 120170040000000770. Цим рішенням постанову прокурора від 12 серпня 2022 року про закриття кримінального провадження № 120170040000000770 скасовано і справу направлено для проведення досудового розслідування.

Проте, як встановлено під час підготовчого провадження, і це підтверджено прокурором, під час досудового розслідування означене рішення суду апеляційної інстанції не виконане, належна правова процедура після виявлення смерті підозрюваного ОСОБА_7 перед прийняттям відповідного процесуального рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю або його продовження за умови необхідності реабілітації померлого, не проведена, зокрема, коло близьких родичів померлого не встановлено, близьким родичам не роз`яснена можливість закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю підозрюваного та право на реабілітацію померлого.

Жодних заяв або зафіксованого у протоколі волевиявлення будь-кого з близьких родичів померлого підозрюваного ОСОБА_7 , у тому числі, і його дружини ОСОБА_9 , щодо необхідності продовження даного кримінального провадження з метою реабілітації померлого, слідчому не надано.

Отже, належним чином не встановивши наявність єдиної передбаченої законодавцем підстави для продовження кримінального провадження - реабілітації померлого, не виконавши вимоги п. 6 ч. 1 ст. 52 КПК України, слідчим що погоджено прокурором до суду спрямований обвинувальний акт, в якому з незрозумілих підстав вказані представниками обвинуваченого адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , повноваження яких припинені з моменту смерті ОСОБА_7 (22.07.2022 року) та ОСОБА_9 .

Наведені обставини свідчать про невиконання стороною обвинувачення передбаченої законом належної правової процедури, яка має передувати прийняттю відповідного процесуального рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю підозрюваного або його продовження з метою реабілітації померлого, з призначенням відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 52 КПК України захисника участь якого є обов`язковою з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи, що, у свою чергу, є суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального закону і не може бути усунуте судом.

В цьому контексті доводи адвоката ОСОБА_6 викладені в клопотанні та висловлені під час виступу є слушними та такими, що приймаються до уваги.

Низка доводів адвоката ОСОБА_6 викладених у письмовому клопотанні не підлягають розгляду з огляду на встановлені судом порушення вимог кримінального процесуального закону.

Водночас, суд відхиляє доводи сторони обвинувачення стосовно того, що адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є захисниками обвинуваченого у процесуальному статусі представників та одночасно представниками його дружини ОСОБА_9 з тих підстав, що такі не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та спростовуються встановленими під час підготовчого провадження обставинами, зокрема, припиненням повноважень вказаних адвокатів, як захисників ще з 22.07.2022 року.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав, наведених у цьому рішенні, для повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 02 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170040000000770 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_10 з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 55, 291, 314, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 02 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170040000000770 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, повернути прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 00 хвилин 26 липня 2024 року.

Суддя ОСОБА_1