Ухвала суду № 12058316, 18.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2010 р. м. КиївК-18224/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І,

секретар Євтушевський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2005 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2007 року

у справі № 2-25/11061-2005А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Янтарний»

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

про визнання частково недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Янтарний»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі відповідач), про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Сімферопольської МДПІ № 0000922301/0 від 17 червня 2005 року про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 538446,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 269221,85 грн., а також стягнення з відповідача судових витрат на проведення експертизи у сумі 5000,00 грн. (в редакції уточнень до позовної заяви від 31 жовтня 2005 року та від 08 листопада 2005 року).

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2005 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ № 0000922301/0 від 17 червня 2005 року в частині 538446,00 грн. донарахування податку на додану вартість та 269221,85 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Янтарний»3,40 грн. державного мита, 1000,00 грн. витрат за послуги адвоката, 5000,00 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2007 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2005 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2005 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим провела планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Янтарний»за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, за результатами якої було складено акт № 65/23-2/00412955 від 14 червня 2005 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість за 2004 рік на суму 538443,00 грн.

17 червня 2005 року на підставі акта перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000922301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила законодавства ВАТ «Янтарний»суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 807667,85 грн., з яких 538446,00 грн. за основним платежем, 269221,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлені пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»обмеження щодо підакцизної продукції, з операцій з продажу якої сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний сплачувати податок до бюджету та не має право спрямовувати суми податку на розвиток власної товарно-матеріальної бази, стосуються лише підакцизної продукції, виробленої з давальницької сировини, тоді як виноматеріали, реалізовані позивачем, є продукцією його власного виробництва та сировиною для виробництва підакцизних товарів і не може сертифікуватися як готова продукція для реалізації кінцевому споживачу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з оглядну на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, згідно довідки № 09/2-6-06/197 від 03 лютого 2004 року про включення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України ВАТ «Янтарний»має право здійснювати в перевіряємому періоді наступні види діяльності згідно КВЄД: 01.13.0 вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та прянощів; 15.93.0 виробництво вин; 51.34.0 оптова торгівля напоями.

Фактично у періоді, що перевірявся, підприємство займалося вирощуванням винограду та виробництвом і реалізацією виноматеріалів за видом діяльності 15.93.0 виробництво виноматеріалів на підставі ліцензії серії АА № 672959 на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція), виданої Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, із терміном дії з 11 лютого 2004 року по 11 лютого 2009 року.

Перевіркою встановлено, що позивач не включив до своїх податкових зобов'язань за березень 2004 року на суму 49233,00 грн., за травень 2004 року на суму 12930,00 грн., за червень 2004 року на 101610,00 грн., за серпень 2004 року на суму 5596,00 грн., за жовтень 2004 року на суму 12710,00 грн., за листопад 2004 року на суму 12160,000 грн., за грудень 2004 року на суму 344204,00 грн. податок на додану вартість в загальній сумі 538443,00 грн. по операціях з продажу виноматеріалів власного виробництва.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено до 1 січня 2004 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Дію пункту 11.29 статті 11 продовжено до 1 січня 2005 року згідно Закону України від 28.11.2003 № 1352-IV.

Отже, наведена норма пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»розповсюджується виключно на власну сільськогосподарську продукцію, з якої виключена підакцизна продукція.

Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України від 12 серпня 1996 року № 365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які ввійшли, зокрема, до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої».

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Згідно частини 1 статті 3 цього Закону, пунктів «а», «б»статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги, відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини; обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників.

Об'єкти, які не підлягають оподаткуванню, визначені частиною 2 статті 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), перелік яких є вичерпним.

Статтею 6 цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками податків самостійно за встановленими ставками.

Статтею 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено ставку акцизного збору в розмірі 0 гривень з одиниці товару на алкогольні напої з кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 2204 30.

Абзацом 2 статті 2 цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено ставку акцизного збору на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції - 1,0 гривні за 1 літр.

Статтею 1 Закону України «Про Митний тариф України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) затверджений Митний тариф України.

Відповідно до преамбули цього Закону в основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

В групі 22 «Алкогольні і безалкогольні напої та оцет»розділу IV Митного тарифу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виноградне сусло передбачене в товарних позиціях з різними кодами, в тому числі 2204 «Вина виноградні натуральні, включаючи вина з доданням спирту та міцні; сусло виноградне, крім того, що включено до товарної позиції 2009»(підпозиції 2204296500, 2204297500 - інші).

Матеріали справи містять експертний висновок Торгово-Промислової Палати Криму №63-О/04-13 від 21 серпня 2004 року, згідно якого виноматеріали: Столове біле (з фактичною концентрацією спирту 11%, цукор 0 г/мл); Аліготе Кримське (з фактичною концентрацією спирту 11,7%, цукор 0 г/мл); Ркацителі (з фактичною концентрацією спирту 11,6%, цукор 0 г/мл); Совіньон (з фактичною концентрацією спирту 11,3%, цукор 0 г/мл); Фетяска (з фактичною концентрацією спирту 11,8%, цукор 0 г/мл); Шардоне (з фактичною концентрацією спирту 11,8%, цукор 0 г/мл); Сильванер (з фактичною концентрацією спирту 11,7%, цукор 0 г/мл); Коньячний (з фактичною концентрацією спирту 9,2%, цукор 0 г/мл); - відповідають коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2204296500. Виноматеріали: Одеський чорний (з фактичною концентрацією спирту 12%, цукор 0 г/мл); Мерло (з фактичною концентрацією спирту 11,6%, цукор 0 г/мл); Бастардо (з фактичною концентрацією спирту 11,9%, цукор 0 г/мл); Мускат Гамбурзький (з фактичною концентрацією спирту 10,9%, цукор 0 г/мл); Каберне Кримське (з фактичною концентрацією спирту 11,5%, цукор 0 г/мл); Сухе купажне (з фактичною концентрацією спирту 10,7%, цукор 0 г/мл); Столове червоне (з фактичною концентрацією спирту 10,9%, цукор 0 г/мл) відповідають коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2204297500.

Віднесення виноматеріалу до іншої товарної групи ніж та, якій присвоєно код 2204 30 згідно УКТ ЗЕД, не означає, що ці виноматеріали не є підакцизним товаром за умови, якщо вони підпадають під законодавче визначення алкогольних напоїв, та що на обороти з них, які є об'єктом оподаткування, не встановлені ставки акцизного збору.

Отже, для правильного вирішення спору підлягає з'ясуванню в судовому процесі, чи є виноматеріали, які продавались позивачем, підакцизним товаром, тобто чи підпадають вони під код УКТ ЗЕД 2204 з урахуванням підпозицій та за умови, що вони підпадають під законодавче визначення алкогольних напоїв.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Дотримання цього принципу судом в судовому процесі забезпечує прийняття законного і обґрунтованого судового рішення за результатами розгляду адміністративної справи, вимоги щодо якого встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2005 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко