Ухвала суду № 12058238, 13.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2010 р. м. КиївК-1703/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009

у справі № 1/72/08 (22-а-1982/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртан»

до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 66879 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2008 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ Миколаївської області від 12.09.2007 № 0000041900/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 66879 грн.

Вознесенська ОДПІ у Миколаївській області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2007 № 0000041900/0 бюджетного відшкодування за червень 2007 року на суму 66879 грн. слугували висновки перевірки, зафіксовані в акті від 31.08.2007 № 57/23/31755875, про порушення позивачем вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення полягало у включенні позивачем до складу податкового кредиту травня 2007 року податок на додану вартість на підставі податкової накладної виданої у квітні 2007 року.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для зменшення позивачеві за червень 2007 року бюджетного відшкодування з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного виконання договору, і, за наявності таких належних та достатніх доказів, як договір поставки від 03.04.2004 № 03/04, товарно-транспортна накладна, подорожній лист, довіреність, листів про безпосереднє вивезення позивачем зі шкірзаводу шкірсировини, транспортування такого товару ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс», відповідних договорів оренди складських приміщень тощо, достовірно встановлена реальність здійснення поставки обумовленого договором товару 30.04.2007.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість у межах сплачених у попередньому податковому періоді сум податку на додану вартість постачальникам товару.

Натомість, достовірно встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкової накладної, виписаної платником податку на додану вартість відповідно до вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наявності податкової накладної, реальності здійснення господарської операції, а також виходячи з того, що формування податкового кредиту у травні 2007 року не призвело фактично до заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у травні чи червні 2007 року, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками про виникнення у позивача права у червні 2007 року на бюджетне відшкодування у сумі 66879 грн., заявленої у межах сплаченого у попередньому періоді постачальникам товарів податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з доводами податкової інспекції, викладеними у касаційній скарзі, що у квітні 2007 року не відбулося жодної з подій, яка могла бути підставою для виписки податкової накладної ТОВ «Док Овен», у звязку з чим податкова накладна не може бути підставою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту будь-якого періоду.

Виходячи з приписів п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця, які, в силу вимог п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону виникають за першою із законодавчо визначених подій, зокрема на дату відвантаження товарів, у звязку з чим продавцем суми податку на додану вартість були включені продавцем до податкового зобовязання квітня 2007 року (копія довідки про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ДОК Овен»з питань правовідносин з ТОВ «Укртан»за квітень 2007 року). А тому, виписана у квітні 2007 року продавцем товару - ТОВ «Док Овен»податкова накладна на здійснену у квітні 2007 року поставку товару є тим звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який підтверджує право платника податку (покупця товару) на нарахування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко