Ухвала суду № 12057846, 21.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2010 року м. КиївК-19898/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Донецької області від 14 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року

у справі № 37/480а/ (22-а-1956/07)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськнафтопродукт»

доШахтарської обєднаної державної податкової інспекції

проскасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськнафтопродукт»звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Донецької області від 14 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції №0001002340/2-1904 від 01 вересня 2006 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 19455 грн., з якої 12970 грн. основний платіж, 6485 грн. штрафні (фінансові) санкції. Скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції №0000992340/2-1905 від 01 вересня 2006 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10188 грн., з якої 8106 грн. основний платіж, 2085 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Шахтарська обєднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та інших законодавчих актів, за результатами якої складено Зведений акт № 62/23-6/03483983 від 27 березня 2006 року (далі Акт).

На підставі Акта відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001002340/2-1904 від 01 вересня 2006 року, яким було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 19455 грн., з якої 12970 грн. основний платіж, 6485 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000992340/2-1905 від 01 вересня 2006 року, яким було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 10188 грн., з якої 8106 грн. основний платіж, 2085 грн. штрафні (фінансові) санкції.

На думку податкового органу, перевіркою встановлено порушення позивачем: приписів частини 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №283/97-ВР від 22 травня 1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон України №283/97-ВР від 22 травня 1997 року), що призвело до заниження обєкта оподаткування на суму 32426 грн., і як наслідок податку на прибуток на 8106 грн.; приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року), що призвело до заниження податку на додану вартість на 12970 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач протягом 2005 року укладав договори на використання автомобілів з своїми працівниками (законними користувачами автомобілів).

На думку відповідача, даний спір стосується правової оцінки обставин дійсності договорів на використання автотранспортних засобів і того, чи могли бути включені до обєктів оподаткування податку на прибуток і податку на додану вартість витрати, повязані з виконанням таких договорів відповідно до чинного на той час податкового законодавства. Відповідач вважає, що оскільки зазначені договори не містять суттєвих ознак договору найму і є договорами про використання легкових автомобілів, то застосування позивачем положень підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року є неправомірним.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Серед основних повноважень органів державної податкової служби, відповідно до Закону України № 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року «Про державну податкову службу в Україні» є, зокрема, право на здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Однак права на перевірку порядку укладання договорів, наявності необхідних істотних умов договору для конкретного виду договорів, та відповідності останніх нормам матеріального права, податковим органам не надано.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу другого підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Підприємства, які використовують у господарській діяльності вантажні та легкові автомобілі, мають вести відокремлений облік пально-мастильних матеріалів, що витрачаються для експлуатації цих класів автомобілів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт»легковий автомобіль це пасажирський автомобільний транспортний засіб з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти з місцем водія включно.

Облік витрат на паливно мастильні матеріали службового легкового автомобіля, здійснюється на підставі подорожніх листів, порядок заповнення яких регулюється Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17 лютого 1998 року № 74.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеної Інструкції до категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).

За змістом частини другої статті 3 Закону України №996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон України №996-XIV від 16 липня 1999 року) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №996-XIV від 16 липня 1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечував та не ставив під сумнів розмір витрат позивача на придбання паливно-мастильних матеріалів та зміст первинних документів, що підтверджують факт їх понесення. Названі документи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій.

А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності включення до складу валових витрат 50% вартості витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів та, відповідно щодо правильності формування податкового кредиту.

Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 14 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України виключно з підстав і в порядку, визначеними ст.ст. 237 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Бим М.Є.

(підпис)Гончар Л.Я.

(підпис)Гордійчук М.П.

(підпис)Черпіцька Л.Т.