Ухвала суду № 12057840, 20.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2010 р. м. КиївК-21469/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

за участю:

секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача не зявився.

відповідача -1 Гавадзина М.В.

відповідача -2 не зявився.

прокурора Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства «Авангард»

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2007

у справі № А-6/91А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Авангард»,

до Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі

Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області

За участю Прокуратури Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобовязання виконати дії, згідно загальної податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування податку на додану вартість, протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення після набуття ним законної сили, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2007 частково задоволено позовні вимоги ЗАТ «Авангард», визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тисменицькому районі №0000272320/0 від 12.04.2006. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2007 скасовано та прийнято нову постанову. В позові ЗАТ «Авангард»до ДПІ у Тисменицькому районі, ГУДК України в Івано-Франківській області, за участю прокуратури Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000272320/0 від 12.04.2006 та зобовязання ДПІ у Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування податку на додану вартість протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення після набуття ним законної сили, відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов'язанні ДПІ у Тисменицькому районі надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ протягом пяти днів, наступних за днем отримання відповідного рішення після набуття ним законної сили, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач-1 у запереченнях на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Позивач та відповідач-2 представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2006 року, за результатами якої складено акт №76-2350-00853582 від 05.04.2006.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271, що призвело до неправомірного віднесення до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість №3 за грудень 2005 року суми 298872 грн. та неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування по декларації за січень 2006 року суми 298872 грн.

Підставою для таких висновків стало встановлення факту віднесення позивачем, який є сільськогосподарським товаровиробником, до податкового кредиту загальної декларації суми податку на додану вартість 298872 грн. на підставі отриманих податкових накладних від операцій з придбання теплогенераторів, комбікормового заводу і лінії по забою птиці (основних засобів), які призначені для виробництва власної сільськогосподарської продукції, у звязку з чим підлягають зарахуванню на зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів по спеціальній декларації.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272320/0 від 12.04.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 298872 грн.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 тієї самої статті зупинено до 1 січня 2008 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення»Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі Порядок акумуляції та використання коштів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто відємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів.

Із наведеного випливає, що при визначенні обєкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязанні за, спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача правових підстав для включення податку на додану вартість з вартості придбаних основних засобів до загальної декларації, та правомірність висновків податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, є правильними.

Водночас, розглядаючи вимоги про зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у звязку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про зобовязання ДПІ у Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року, надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування податку на додану вартість протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення після набуття ним законної сили підлягає скасуванню, з закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Авангард»задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 в частині відмови в зобовязанні ДПІ у Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року, надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування податку на додану вартість протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення після набуття ним законної сили, скасувати, з закриттям провадження у справі в цій частині.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Т.М.Шипуліна