Ухвала суду № 12057622, 28.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-593/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

суддів

при секретарі

за участю:

представника позивача

представників

відповідача Хрімлі О.Г.,

Літвіної Н.М.,

Ключковича В.Ю.,

Кожокарі М.Ю.,

Філіпова О.В.,

Островського В.В.,

Кривобок Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31 грудня 2009 року № 0000022333/0, № 0000032333/0, № 0000042333/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2010 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31 грудня 2009 року № 0000022333/0, № 0000032333/0, № 0000042333/0 є обґрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.12.2009 року за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Пері Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2009 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва був складений акт № 4148/23-321-31032954, яким встановлено заниження позивачем розміру податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1174881грн. внаслідок порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження розміру податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 939904 грн. внаслідок порушення п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

31.12.2009 року на підставі акту перевірки відповідно до п.п. «б», «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000022333/0, №0000032333/0, №0000042333/0, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1 567 621,70 грн. (в тому числі штрафні санкції - 392 738, 70 грн.), з податку на додану вартість у розмірі 1126998 грн. (в тому числі штрафні санкції - 375666 грн.), а також зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 188 572 грн.

За висновками відповідача ТОВ «Пері Україна»порушено п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме знаходження орендованого майна позивача у орендарів після спливу строку дії договорів оперативної оренди.

ДПІ у Дніпровському районі міста Києва зазначає, що позивач був зобовязаний віднести вартість безоплатно переданих матеріальних цінностей до валового доходу та сплатити податок на додану вартість.

Обговорюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Пері Україна»було укладено договори оперативної оренди з ТОВ «Словян»№ 1900 від 07.02.2008 року (термін дії - до 31.07.2008 року), № 1579 від 16.07.2007 року (термін дії - до 31.07.2008 року), з ТОВ «Спецмонолітмонтаж»№ 629 від 11.10.2004 року (термін дії - до 31.12.2007 року), з ТОВ «ПСК «Максимус»№ 1450-з від 24.04.2007 року (термін дії - до 01.03.2009 року), № 1465-в від 03.05.2007 року (термін дії - до 01.03.2009 року), з ТОВ «Ремстрой 2001»№2130 від 25.06.2008 року (термін дії - до 31.12.2008 року), з ТОВ «Будмонтаж Україна»№ 2074 від 22.05.2008 року (термін дії - до 31.12.2008 року), з ТОВ «Монолітград»№ 2074 від 22.05.2008 року (термін дії - до 31.03.2009 року), з ТОВ «Донспецпром»№ 1549 від 04.07.2007 року (термін дії - до 31.12.2008 року), з ТОВ«Меридіан і К»№ 820 від 23.06.2005 року (термін дії - до 31.12.2006 року), з ТОВ«Алес Буд»№1083 від 25.05.2006 року (термін дії - до 31.12.2007 року), з СП «ІнтерЕпос»№ 598 від 14.09.2004 року (термін дії - до 31.12.2007 року), з ТОВ «Універсал строй ХХІ век»№ 2079 від 27.05.2008 року (термін дії - до 31.12.2008 року), з ТОВ «Хазинедароглу Оркан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна»№ 2165 від 11.07.2008 року (термін дії - до 31.03.2009 року), з ТОВ «Югмонолітспецстрой»№ 1388 від 02.03.2007 року (термін дії - до 31.03.2009 року), з ТОВ «Колле Будівельник»№ 1518 від 12.06.2007 року (термін дії - до 30.09.2008 року), з ТОВ «Міська будівельна компанія»№ 1496 від 02.05.2007 року (термін дії - до 31.12.2008 року), з ТОВ «БМК «Петра буд»№ 1817 від 12.12.2007 року (термін дії - до 31.12.2008 року), з ТОВ«ББК «Фахівець»№ 1459 від 28.04.2007 року (термін дії - до 31.12.2007 року), з ТОВ «Інтербуд»№790 від 03.06.2005 року (термін дії - до 31.12.2008 року), з ТОВ«Українська будівельно-інвестиційна група»№2123 від 20.06.2008 року (термін дії - до 31.10.2008 року), з ТОВ «НГБ-Промцивільбуд»№ 996 від 01.02.2006 року (термін дії - до 31.12.2008 року), з ТОВ«В.М.С.»№ 2312 від 26.09.2006 року (термін дії - до 31.03.2009 року).

Відповідно до п. 1 вказаних Договорів позивач надав контрагентам у тимчасове платне користування майно (будівельну опалубку Пері), при цьому за п. 3.1 продовження строку їх дії могло бути здійснене лише шляхом укладення додаткової угоди, за відсутності якої Договори припинялись у вказані в них терміни.

Також встановлено, що після закінчення термінів дії договорів, незважаючи на відсутність згоди ТОВ «Пері Україна», як орендодавця, на продовження термінів дії договорів, контрагенти позивача не повернули вчасно (в терміни, вказані в договорах) орендоване майно та продовжували безоплатно використовувати його понад встановлені договором строки.

Згідно з п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно з п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ТОВ «Пері Україна»передало третім особам у тимчасове користування майно (будівельну опалубку Пері) на підставі договорів оперативної оренди, які містили вимогу про компенсацію їх вартості у вигляді орендної плати, а також враховуючи, що факт безоплатного використання третіми особами майна позивача виник незалежно від його волі, відсутні підстави для застосування до спірних правових відносин п.п. 1.23, 1.31 ст.1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи те, що строки дії договорів оперативної оренди майна (будівельної опалубки Пері) на момент проведення перевірки ТОВ «Пері Україна»спливли, а також враховуючи відсутність згоди позивача на продовження строку дії вказаних договорів, що підтверджується претензіями, позовами позивача до його контрагентів про витребування безпідставно утримуваного майна та відповідними судовими рішеннями, у ТОВ «Пері Україна»відсутні правові підстави для нарахування орендної плати за вказаними договорами після закінчення строку їх дії, та, відповідно, віднесення такої плати до валового доходу.

Відповідно до п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

З системного аналізу п.п. 1.4, 1.15, 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в контексті п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що для віднесення до бази оподаткування ПДВ вартості поставлених товарів (робіт, послуг) без оплати, такі товари (роботи, послуги) повинні згідно з волею платника податків бути надані (передані) третій особі без вимоги про компенсацію їх вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки ТОВ «Пері Україна»передало третім особам у тимчасове користування майно (будівельну опалубку Пері) на підставі договорів оперативної оренди, які містили вимогу про компенсацію їх вартості у вигляді орендної плати, а також враховуючи, що факт безоплатного використання третіми особами майна позивача виник незалежно від його волі, відсутні підстави для застосування до спірних правових відносин п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки жодна з подій, визначених п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не настала, тому податкові зобовязання з податку на додану вартість у позивача не виникали.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна».

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2010 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 02 листопада 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.Г. Хрімлі

СуддіН.М. Літвіна

В.Ю. Ключкович